Рубаї *******

1
Я в ніч агатову, осінню, тиху,
Їй шепотів на вушко ніжно й тихо.
Моя любов займалася вогнем –
На радість серцю і душі на втіху.

2
Позірний образ оповивсь габою,
І зашумів зеленою сосною.
А я стою, не вірячи очам,
Не знаю сам, що діється зі мною.

3
Я щирий був, не знаючи облуди,
Мені ж траплялися усякі люди.
Тому я відкидаю все лихе,
А щирості – довіку не забуду.

4
Ти не жалкуй, що вік працюєш важко,
Що ніколи – і зазирнути в пляшку.
Але ти завжди матимеш поблажку,
Бо не застане смерть – кирпата свашка.

5
Ніжнішаю, як думаю про тебе,
І блискавкою думка – на півнеба.
Нехай вона твою освітить путь,
Я навстріч полечу, як вірний лебідь.

6
Ні, я своєї долі не просплю,
Її до себе співом прихилю,
Щоб не минула, я ще на світанку –
Всю стежку оксамитом застелю.

7
Чи був хоч раз на сьомому я небі?
А чи від щастя я стрибав до неба?
Якщо від страху щулиться душа,
Тоді вона не долетить до неба.