Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.13
18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.
Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.
Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,
2026.02.13
16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю
небо
пошите з калюж
стежкою в’ється
я сплю
сонце ляга
на ріллю
небо
пошите з калюж
стежкою в’ється
2026.02.13
14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок
2026.02.13
10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року.
Місце проведення — Головний офіс.
Спостерігається поле образів, в якому сакральне, космічне й наукове не стільки з’єднані логічно, як взаємно взаємно розчиняються. "Миро" як ритуальна суб
2026.02.13
10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.
Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.
Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,
2026.02.13
07:49
Із Леоніда Сергєєва
Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!
Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!
2026.02.13
06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.
2026.02.13
03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом
Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом
Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить
2026.02.12
19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на
2026.02.12
18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.
На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.
На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –
2026.02.12
17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем
2026.02.12
11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.
Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.
Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,
2026.02.12
10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.
Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.
Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос
2026.02.12
09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…
2026.02.12
09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?
Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?
Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -
2026.02.11
22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.
З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.
З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.07
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Яна Данканич (1993) /
Проза
/
листи до янгола
втомлена, але щаслива. щаслива і зовсім не закохана
дозволь мені сісти навпроти темряви, навпроти твоїх заплутаних думок
навпроти таємничих струн, які весь час співають одне й те саме
все життя співають одне й те саме
а я втомилась слухати
я хочу позбутись цих звукових тенетів
і забути..назавжди
дозволь мені сісти навпроти тебе, дозволь подивитись в твої очі
які весь час так безжалісно брехали і рвали струни
від чого та мелодія ставала ще нестерпнішою
хотілось торкатись клавіш фортепіано і грати партії в чотири руки
щоб тільки не чути
не чути твоєї арфи, янголе..
дозволь мені сісти навпроти моєї жалюгідної тіні
дозволь мені раз і назавжди позбутись її
дозволь мені раз і назавжди позбутись ТЕБЕ
ні? чому?
я не люблю більше ані її, ані тебе
хоч так не було завжди
так не було, поки ти не став моєю шкідливою звичкою
поки не почав впускати в мої жили повітря, а на моїх легенях вишивати квіти
боляче
було боляче і я плакала
я вила
кричала
била тебе руками і кусала за твоє цукрове плече
відкушувала шматочок і забувала про біль
забувала про світ
зараз все змінилось
я вирішила скоріше жити світом, ніж жити тобою
дозволь мені ще посидіти
сім хвилин і я піду
сім хвилин і в моїй пам'яті не залишиться від тебе жодної краплі
в моїх легенях не залишиться жодної ниточки
зникнуть всі думки, всі недоказані речі, весь зміст мене
обережно зітру всі непотрібні слова зі своїх уст
видеру з себе всі сили, разом з корнем і прокручу це все повз мясорубку
так я позбудусь зайвого
так я позбудусь тебе
назавжди
вийду повз відчинений люк і піду з твоєї мрії по райдузі
втомлена, але щаслива
щаслива і зовсім не закохана
©2009
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
втомлена, але щаслива. щаслива і зовсім не закохана
дозволь мені сісти навпроти темряви, навпроти твоїх заплутаних думокнавпроти таємничих струн, які весь час співають одне й те саме
все життя співають одне й те саме
а я втомилась слухати
я хочу позбутись цих звукових тенетів
і забути..назавжди
дозволь мені сісти навпроти тебе, дозволь подивитись в твої очі
які весь час так безжалісно брехали і рвали струни
від чого та мелодія ставала ще нестерпнішою
хотілось торкатись клавіш фортепіано і грати партії в чотири руки
щоб тільки не чути
не чути твоєї арфи, янголе..
дозволь мені сісти навпроти моєї жалюгідної тіні
дозволь мені раз і назавжди позбутись її
дозволь мені раз і назавжди позбутись ТЕБЕ
ні? чому?
я не люблю більше ані її, ані тебе
хоч так не було завжди
так не було, поки ти не став моєю шкідливою звичкою
поки не почав впускати в мої жили повітря, а на моїх легенях вишивати квіти
боляче
було боляче і я плакала
я вила
кричала
била тебе руками і кусала за твоє цукрове плече
відкушувала шматочок і забувала про біль
забувала про світ
зараз все змінилось
я вирішила скоріше жити світом, ніж жити тобою
дозволь мені ще посидіти
сім хвилин і я піду
сім хвилин і в моїй пам'яті не залишиться від тебе жодної краплі
в моїх легенях не залишиться жодної ниточки
зникнуть всі думки, всі недоказані речі, весь зміст мене
обережно зітру всі непотрібні слова зі своїх уст
видеру з себе всі сили, разом з корнем і прокручу це все повз мясорубку
так я позбудусь зайвого
так я позбудусь тебе
назавжди
вийду повз відчинений люк і піду з твоєї мрії по райдузі
втомлена, але щаслива
щаслива і зовсім не закохана
©2009
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
