Рубаї *******

1
Поет належить небу і собі,
Немає в цьому тайни, далебі.
Поет вікам належить і нащадкам, –
Він лицар дивовижної судьби.

2
Всіх швидкоплинних успіхів марноти,
Мабуть, не варті крапелини поту,
Коли натхнення Божого нектар –
Заповнює в душі глибокі соти

3
І серед ночі, вдосвіта, щодня
Я все ловлю крилатого коня.
О, як я хочу швидше вітру мчати –
В те дивне царство Музи навмання!

4
Моє життя – симфонія любові,
І диригент завжди напоготові.
Чарує душу соняшний оркестр,
Співають соло – котики вербові…

5
Пізнай себе і ти пізнаєш світ –
Це істина, якій мільйони літ.
Шукаємо чудес по всіх планетах,
А диво з див – душі людської цвіт.

6
Під деревом добра і зла дві тіні
Вже розпивають весело “Martini”,
Зривають заборонені плоди, –
Тепер усе дозволено людині?

7
Я вам пишу історію душі,
Яку переорали лемеші, –
Оті, що в творчім плузі мого Слова,
Блищать і сяють, наче палаші.