Мої вітання, шановний Олександре.
Кілька років тому на нашій корпоративній вечірці грали на синтезаторі і якихось маракасах чоловік з дружиною. А, може, і не з дружиною, бо я потім з нею, як гарно випив, співав «Смереку», яку вперше почув у виконанні Миколи Гнатюка. Після закінчення було прохання «на біс». Але коньячні градуси встигли випаровуватись через видихи, а потім увімкнулись регулятивні функції самоконтролю – і я вирішив поводитись скромніше.
Ваш вірш співається. Не знаю, як вам вдалось покласти на музику мій рондель. Колись я грав на балалайці – і на шестиструнній, акорди якої співпадають з акордами семиструнної гітари, і тренувався (саме тренувався, а не грав) і на триструнній російській. Демобілізувавшись, жодної з балалайок не знайшов. А було дві. Їх, як виявилось, попросили мої друзі – і з кінцями. Тому коли я пишу Вам, що Ваш вірш співається, а мій – наче ні, то це не просто здається, а на основі якихось давно набутих-забутих знань чи внутрішнього налаштування на мелодію.
Гарна Ваша пісня. А як на вірші, то критик би знайшов на чому зосередити Вашу увагу.
Але то дрібниці.
Дякую за твір.
З повагою,
Г.С.

Сашо, гарна пісня. Хотіла би послухати в музичному виконанні. Зробиш таку ласку? :)
Сашо, а ось тут "Хай ця ніч буде тіли для нас,
Хай для нас тільки місяць тільки блищить" здається у слові "тіли" пропущені літери, а у наступному рядку зайве "тільки"?
Вибач, що вказую на одруківки. Сама грішу ними :)
З теплом,
Таня