Олександр Невський – син Володимир-Суздальського князя Ярослава Всеволодовича, народився приблизно 1230 року від шлюбу його батька з фінкою.
1238 року князь Ярослав, за те, що здався на милість Батию без бою і долучив власну військову дружину до його завойовницьких походів був допущений цілувати чобіт хана Золотої Орди і отримав ярлик на князювання в щойно створеному Суздальському улусі.
За тогочасними законами він перед отриманням ярлика на князівство віддав свого сина Олександра в заручники (аманати). На той час йому виповнилося 8 років. З 1238 по 1252 рік Олександр виховувався у родині хана, де познайомився, а потім і потоваришував зі старшим сином Батия – Сартаком.
Ця подія стала вирішальною для підлітка: згодом Олександр і Сартак побраталися на крові і стали андами. Таке братання у монголів цінувалося вище за родинне. Обряд проводився хлопчиками або підлітками, яким ще не виповнилося 16 років. Таким чином розвінчано брехню російських псевдоісториків, які приписали малолітньому Олександру „грандіозні” перемоги на Чудському озері та Неві. Та й самі ті „битви” важко назвати такими. У бійці на Неві брало участь з обох сторін близько 300 осіб. Така сама за масштабами виявилася і Онезька сутичка.
Катерина Друга, усвідомлюючи наскільки ганебний і безславний початок мала історія утворення російської держави наказала швидко написати таку історію, де кожен московський князь мав би ореол якщо не героя, то хоча б мученика. А оскільки родовід князів, зокрема Рюриковичів мав спочатку скандинавське, а згодом татарське коріння, постала нагальна потреба перелицювати власну історію і доточити до неї хоча б видимість європейськості.
1250 року за рішенням Батия земля Моксель (територія від Волги до Дону) відійшла до його сина Сартака, якому виповнилося 16 років. Один із своїх улусів – Ростово-Суздальські землі у 1252 році він віддає у володіння своєму анді – Олександру.
Перед цим Олександр зрадив свого брата Андрія, який вступив зносини із Данилом Галицьким. Олександр сам вказував татарським військам де і кого потрібно нищити, виказав всіх прихильників Андрія, був поводирем та ідейним натхненником цього страшного походу.
За велінням хана Олександр стає Володимирським князем. І одразу кидається виконувати наказ свого господаря – проводить перепис спочатку суздальської, а згодом і новгородської земель. І встановлює подушний податок з кожного жителя – дорослого чоловіка та немовляти. Зібрану данину щороку особисто привозить в Орду.
З 1252 року війська Олександра постійно беруть участь у воєнних діях Золотої Орди. Всі його нащадки також будуть воювати на стороні Орди, а у внутрішньодержавних сутичках підтримуватимуть виключно Чингізидів, оскільки за законами імперії – анда – є член родини, зрівняний у статусі зі старшим сином.
1261 року в Сараї, при ставці Хана, була заснована Сарська Єпархія, що почала обслуговувати православних у її південних улусах. З того часу, протягом 300 років кожний православний піп зранку до вечора возносив молитви за здоров’я та благополуччя власного володаря – Хана Золотої Орди.
Саме за Олександра «Невського» в суздальській землі відбулося перенесення титулу Всесвітнього царя з Візантійського Імператора на Хана Золотої Орди.
Після сметрі Батия, а згодом Сартака, який дбав про Олександра як про свого рідного брата до влади прийшов хан Берке, який люто ненавидів фаворита свого попередника. Він знайшов привід викликати до себе Олександра, а саме виказав невдоволення його діями з приборкання бунтів у власних землях, і отруїв його. За законами Золотої Орди членам родини Чингізидів заборонено було ламати хребти, щоб не накликати на себе гнів Богів. Російська православна церква, знаючи цей факт, дала вказівку в усіх історичних документах писати, що Олександр помер, повертаючись від Хана додому. Це робилося свідомо, оскільки згідно з церковними законами самогубців та отруєних заборонено причисляти до лику святих. Але самозваній церкві це не перепона.
Олександр – перший із російських князів, який ревно служив Золотій Орді. Про його нащадків та їхні „славні” діяння розкажемо згодом.

За матеріалами книги В.Білінського „Країна Моксель – Московія” підготував Олександр Сушко