Кожного разу, коли ми бачимо жовтий листок, який ледь – ледь, але ще тримається на вже замерзлій гілці, ми з нетерпінням чекаємо того моменту, коли морозний вітер буде нести його крізь рідкі і пухнасті сніжинки. Коли ж він вже впаде на брудний асфальт і нецінуючий краси чоловік наступить на нього, тоді ми впевнені, що зима незвичними візерунками нагадає зранку про себе і саме тоді почнеться карнавал.
Зимові сніжні вечори, коли руки коханих людей зігрівають одне одного, коли батьки сідають біля каміну і взявши у руки чашки з гарячим чаєм тішать дітей зимовими дивовижними історіями, коли у магазинах суцільний переполох, а у центрі міста стоїть хоча й не найкраща але сповнена святковим духом ялинка, коли зранку на столі мандарини, а у коридорі стоять запорошені снігом санчата –саме тоді ми можемо відчути одраз зими, яка приходить щороку і дарує нам увесь святковий дух, який зібрала за всі дев ять місяців.
Як я вже сказала - люди живуть святом. А зима? А зима живе карнавалом. Танець сніжинок, який на перший погляд здається хаотичним, а насправді є дуже чітким, дзвінким та має свою особливу мелодію. Сніг який створив чисту білосніжну поверхню чекає на дітей , які своїми тілами зроблять образи ангелів, коли перші санчата проїдуться по ньому, коли йому зроблять образ у вигляді сніговита. Лід, який прикрашає гілки дерев, дахи будинків, чекає змоги, коли чиїсь руки одним дотиком розіб ють його на крихти у вигляді діамантів. Це і є маски зими, яких ми бачимо у звичній для нас і не сильно суттєвій подобі. Часто їхні маски скидають скульптори, художники, поети і дивляться крізь маски простого і звичайного і передають побачене у роботах так само як і я намагаюсь передати вам своє бачення.
Карнавал – це на сам перед маскування і зима, як тільки помічає що її диво – світ розпізнають ховає своє обличчя під лютими буревіями, але вона завжди повертає свою загадковість і продовжує тішити звичайним для нас образом, який являється нам кожного року.
Помітно теплий дотик, зелений листок, спів птахів. Тане сніг. Вона йде збирати усе прекрасне, і вона плаче, бо хоча б на трішки, але хоче залишитись, та прийшла весна і зима забирає свій карнавал і чемно відступає, і приємно знати те, Що вона ніколи не каже прощай, а завжди каже до зустрічі.
Це моє бачення зими і кінець опису у мене короткий, бо зима мене чарує і навчає боротьбі з проблемами том знати що вона йде це усвідомлювати що на шляху щось нове і так мало часу щоб підготовити себе до цього.