Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.30
14:06
Витоки свідомості — це джерела,
що не так напувають, як живлять
мелодію твоїх думок а капела,
розмиваючи тиху благодать
западин лагідного смиренства.
Мряка безсонячних просторів ущелин,
сходи минулих лавин і водоспадів,
що не так напувають, як живлять
мелодію твоїх думок а капела,
розмиваючи тиху благодать
западин лагідного смиренства.
Мряка безсонячних просторів ущелин,
сходи минулих лавин і водоспадів,
2026.04.30
11:17
березня 1968 року героїчно загинув мій друг, космонавт Юрій Гагарін. Але перед тим, як загинути, він мені сказав: "Жоро, будь у літературі першим! Як я - у космосі!" З того моменту я зрозумів, що в моїй поезії і прозі ідіотизм має бути суто космічного м
2026.04.30
11:15
Нескінченні дощі заливають свідомість.
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?
Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?
Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б
2026.04.30
09:39
Вітер увірвавсь на ганок,
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.
2026.04.30
05:47
Зоряниці марніють тоді,
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
2026.04.29
23:51
Небесна синь така безмежна.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
2026.04.29
22:02
ми переважно сумні
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
2026.04.29
21:39
О, шматяр колує справно
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти
2026.04.29
20:34
Земля здригалась доокіл,
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.
За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.
За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку
2026.04.29
20:28
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене
2026.04.29
19:31
Випльовує новатор гасло
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник
***
Дивлюсь у вибране, зітхаю...
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник
***
Дивлюсь у вибране, зітхаю...
2026.04.29
12:33
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, потім з
2026.04.29
11:27
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
2026.04.29
10:34
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
2026.04.29
10:08
Не дозволяй мені себе винити,
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.
2026.04.29
07:10
Мов сонця промінь із туману,
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Малиновська (1980) /
Проза
Желание выжить
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Желание выжить
Воры, песни, кочевники, табор… Это ключевые слова для поиска информации о цыганах в мировой информационной паутине. Наш, до головокружения «добрый» мир, считает, что дети за родителей не отвечают. Зато, по мнению того же мира, дети цыганских кровей обязательно должны ответить за весь свой народ.
Следуя этой логике, надо в срочном порядке быстренько истребить как минимум половину населения земного шара. За Гитлера, за Сталина, за Пиночета…
Нет, стереотипы, конечно, никуда не денутся. Национальные пороки придают неповторимый шарм своим народам. Полякам – скупость, украинцам – зависть, евреям – хитрость, цыганам – желание кого-нибудь надуть.
Кочевой образ жизни списывают на лень и безалаберность. А может это желание выжить?... Странствование во искупление грехов?... Или причины намного банальней? Например: элементарный поиск клиентов, законодательный запрет на проживание в той или иной стране, изгнание с исторической родины...?
Да, толпы смуглых попрошаек на вокзалах пугают. Но, я очень сомневаюсь, что в мире меньше бомжей других национальностей. Мы их меньше замечаем по двум причинам: их нежелание делиться с ближним добытым куском хлеба (по этому толпами не бродят), и боязнь выделится среди толпы (отсутствие ярких одежд, украшений, шума-гама).
Украинцев в мире больше. Как минимум, раз в пять. И мы теряем свою самобытность, свои традиции, свою культуру. А они нет. Они поражают весь мир своим творчеством, певучей душою, проницательностью, широтой мысли, гордым нравом. Сила их традиций возвышается над всеми законами самых могущественных держав. Они себя не стесняются. Они уважают свою историю и культуру. Но, по иронии судьбы, это то им мешает.
Легко стать Великим Человеком, появившись на свет в правовой стране, в окружении таких же как и ты, имея незапятнанные родовые корни. А как доказать свое величество, будучи заклейменным обществом с рождения? И кто должен из-за этого страдать : вечно кочующий народ, одаренный Богом громадным потенциалом талантов, или это самое общество, теряющее такой многообещающий, но неиспользованный ресурс?
2009
Следуя этой логике, надо в срочном порядке быстренько истребить как минимум половину населения земного шара. За Гитлера, за Сталина, за Пиночета…
Нет, стереотипы, конечно, никуда не денутся. Национальные пороки придают неповторимый шарм своим народам. Полякам – скупость, украинцам – зависть, евреям – хитрость, цыганам – желание кого-нибудь надуть.
Кочевой образ жизни списывают на лень и безалаберность. А может это желание выжить?... Странствование во искупление грехов?... Или причины намного банальней? Например: элементарный поиск клиентов, законодательный запрет на проживание в той или иной стране, изгнание с исторической родины...?
Да, толпы смуглых попрошаек на вокзалах пугают. Но, я очень сомневаюсь, что в мире меньше бомжей других национальностей. Мы их меньше замечаем по двум причинам: их нежелание делиться с ближним добытым куском хлеба (по этому толпами не бродят), и боязнь выделится среди толпы (отсутствие ярких одежд, украшений, шума-гама).
Украинцев в мире больше. Как минимум, раз в пять. И мы теряем свою самобытность, свои традиции, свою культуру. А они нет. Они поражают весь мир своим творчеством, певучей душою, проницательностью, широтой мысли, гордым нравом. Сила их традиций возвышается над всеми законами самых могущественных держав. Они себя не стесняются. Они уважают свою историю и культуру. Но, по иронии судьбы, это то им мешает.
Легко стать Великим Человеком, появившись на свет в правовой стране, в окружении таких же как и ты, имея незапятнанные родовые корни. А как доказать свое величество, будучи заклейменным обществом с рождения? И кто должен из-за этого страдать : вечно кочующий народ, одаренный Богом громадным потенциалом талантов, или это самое общество, теряющее такой многообещающий, но неиспользованный ресурс?
2009
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
