ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Малиновська (1980) /
Проза
Желание выжить
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Желание выжить
Воры, песни, кочевники, табор… Это ключевые слова для поиска информации о цыганах в мировой информационной паутине. Наш, до головокружения «добрый» мир, считает, что дети за родителей не отвечают. Зато, по мнению того же мира, дети цыганских кровей обязательно должны ответить за весь свой народ.
Следуя этой логике, надо в срочном порядке быстренько истребить как минимум половину населения земного шара. За Гитлера, за Сталина, за Пиночета…
Нет, стереотипы, конечно, никуда не денутся. Национальные пороки придают неповторимый шарм своим народам. Полякам – скупость, украинцам – зависть, евреям – хитрость, цыганам – желание кого-нибудь надуть.
Кочевой образ жизни списывают на лень и безалаберность. А может это желание выжить?... Странствование во искупление грехов?... Или причины намного банальней? Например: элементарный поиск клиентов, законодательный запрет на проживание в той или иной стране, изгнание с исторической родины...?
Да, толпы смуглых попрошаек на вокзалах пугают. Но, я очень сомневаюсь, что в мире меньше бомжей других национальностей. Мы их меньше замечаем по двум причинам: их нежелание делиться с ближним добытым куском хлеба (по этому толпами не бродят), и боязнь выделится среди толпы (отсутствие ярких одежд, украшений, шума-гама).
Украинцев в мире больше. Как минимум, раз в пять. И мы теряем свою самобытность, свои традиции, свою культуру. А они нет. Они поражают весь мир своим творчеством, певучей душою, проницательностью, широтой мысли, гордым нравом. Сила их традиций возвышается над всеми законами самых могущественных держав. Они себя не стесняются. Они уважают свою историю и культуру. Но, по иронии судьбы, это то им мешает.
Легко стать Великим Человеком, появившись на свет в правовой стране, в окружении таких же как и ты, имея незапятнанные родовые корни. А как доказать свое величество, будучи заклейменным обществом с рождения? И кто должен из-за этого страдать : вечно кочующий народ, одаренный Богом громадным потенциалом талантов, или это самое общество, теряющее такой многообещающий, но неиспользованный ресурс?
2009
Следуя этой логике, надо в срочном порядке быстренько истребить как минимум половину населения земного шара. За Гитлера, за Сталина, за Пиночета…
Нет, стереотипы, конечно, никуда не денутся. Национальные пороки придают неповторимый шарм своим народам. Полякам – скупость, украинцам – зависть, евреям – хитрость, цыганам – желание кого-нибудь надуть.
Кочевой образ жизни списывают на лень и безалаберность. А может это желание выжить?... Странствование во искупление грехов?... Или причины намного банальней? Например: элементарный поиск клиентов, законодательный запрет на проживание в той или иной стране, изгнание с исторической родины...?
Да, толпы смуглых попрошаек на вокзалах пугают. Но, я очень сомневаюсь, что в мире меньше бомжей других национальностей. Мы их меньше замечаем по двум причинам: их нежелание делиться с ближним добытым куском хлеба (по этому толпами не бродят), и боязнь выделится среди толпы (отсутствие ярких одежд, украшений, шума-гама).
Украинцев в мире больше. Как минимум, раз в пять. И мы теряем свою самобытность, свои традиции, свою культуру. А они нет. Они поражают весь мир своим творчеством, певучей душою, проницательностью, широтой мысли, гордым нравом. Сила их традиций возвышается над всеми законами самых могущественных держав. Они себя не стесняются. Они уважают свою историю и культуру. Но, по иронии судьбы, это то им мешает.
Легко стать Великим Человеком, появившись на свет в правовой стране, в окружении таких же как и ты, имея незапятнанные родовые корни. А как доказать свое величество, будучи заклейменным обществом с рождения? И кто должен из-за этого страдать : вечно кочующий народ, одаренный Богом громадным потенциалом талантов, или это самое общество, теряющее такой многообещающий, но неиспользованный ресурс?
2009
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію