Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.14
17:29
Так сонце смажить невідступно
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.
Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.
Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
2026.06.14
11:25
Анатолій Матвійчук
Найгірше - коли нездари судять Митця...
Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.
Найгірше - коли нездари судять Митця...
Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.
2026.06.14
11:13
Я постукав в двері Бога,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!
Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!
Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,
2026.06.14
09:48
Пісок сховався у рогожу.
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…
2026.06.14
07:48
Реквієм страждання
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні
2026.06.14
07:24
Сонний алігатор у полуденнім сонці
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
О ні я бував там доволі
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
О ні я бував там доволі
2026.06.14
06:25
Щоби стан покращивсь зранку -
Треба чаю випить склянку,
Бутерброда скуштувати,
Щоб порадувати матір
Дуже гарним апетитом
Та у школі бути ситим.
14.06.26
Треба чаю випить склянку,
Бутерброда скуштувати,
Щоб порадувати матір
Дуже гарним апетитом
Та у школі бути ситим.
14.06.26
2026.06.13
21:40
Зиму я цю намацав,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.
Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.
Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,
2026.06.13
20:36
іконостас твоїх ікон
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
2026.06.13
16:21
Літо з квітами жасмину,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
2026.06.13
14:46
Ніч колишеться над левадою —
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
2026.06.13
13:24
Чи може музика звучати
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
2026.06.13
12:25
Я Тобі присвячую бузок,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
2026.06.13
09:54
Зафарбовує небо глибока пітьма,
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна пастель, і зізнайся сама –
Ти ж не проти, щоб я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, календарн
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна пастель, і зізнайся сама –
Ти ж не проти, щоб я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, календарн
2026.06.13
07:01
Попід сонцем, понад гаєм
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
2026.06.12
22:23
Ти прийшов невипадково
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Малиновська (1980) /
Проза
Желание выжить
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Желание выжить
Воры, песни, кочевники, табор… Это ключевые слова для поиска информации о цыганах в мировой информационной паутине. Наш, до головокружения «добрый» мир, считает, что дети за родителей не отвечают. Зато, по мнению того же мира, дети цыганских кровей обязательно должны ответить за весь свой народ.
Следуя этой логике, надо в срочном порядке быстренько истребить как минимум половину населения земного шара. За Гитлера, за Сталина, за Пиночета…
Нет, стереотипы, конечно, никуда не денутся. Национальные пороки придают неповторимый шарм своим народам. Полякам – скупость, украинцам – зависть, евреям – хитрость, цыганам – желание кого-нибудь надуть.
Кочевой образ жизни списывают на лень и безалаберность. А может это желание выжить?... Странствование во искупление грехов?... Или причины намного банальней? Например: элементарный поиск клиентов, законодательный запрет на проживание в той или иной стране, изгнание с исторической родины...?
Да, толпы смуглых попрошаек на вокзалах пугают. Но, я очень сомневаюсь, что в мире меньше бомжей других национальностей. Мы их меньше замечаем по двум причинам: их нежелание делиться с ближним добытым куском хлеба (по этому толпами не бродят), и боязнь выделится среди толпы (отсутствие ярких одежд, украшений, шума-гама).
Украинцев в мире больше. Как минимум, раз в пять. И мы теряем свою самобытность, свои традиции, свою культуру. А они нет. Они поражают весь мир своим творчеством, певучей душою, проницательностью, широтой мысли, гордым нравом. Сила их традиций возвышается над всеми законами самых могущественных держав. Они себя не стесняются. Они уважают свою историю и культуру. Но, по иронии судьбы, это то им мешает.
Легко стать Великим Человеком, появившись на свет в правовой стране, в окружении таких же как и ты, имея незапятнанные родовые корни. А как доказать свое величество, будучи заклейменным обществом с рождения? И кто должен из-за этого страдать : вечно кочующий народ, одаренный Богом громадным потенциалом талантов, или это самое общество, теряющее такой многообещающий, но неиспользованный ресурс?
2009
Следуя этой логике, надо в срочном порядке быстренько истребить как минимум половину населения земного шара. За Гитлера, за Сталина, за Пиночета…
Нет, стереотипы, конечно, никуда не денутся. Национальные пороки придают неповторимый шарм своим народам. Полякам – скупость, украинцам – зависть, евреям – хитрость, цыганам – желание кого-нибудь надуть.
Кочевой образ жизни списывают на лень и безалаберность. А может это желание выжить?... Странствование во искупление грехов?... Или причины намного банальней? Например: элементарный поиск клиентов, законодательный запрет на проживание в той или иной стране, изгнание с исторической родины...?
Да, толпы смуглых попрошаек на вокзалах пугают. Но, я очень сомневаюсь, что в мире меньше бомжей других национальностей. Мы их меньше замечаем по двум причинам: их нежелание делиться с ближним добытым куском хлеба (по этому толпами не бродят), и боязнь выделится среди толпы (отсутствие ярких одежд, украшений, шума-гама).
Украинцев в мире больше. Как минимум, раз в пять. И мы теряем свою самобытность, свои традиции, свою культуру. А они нет. Они поражают весь мир своим творчеством, певучей душою, проницательностью, широтой мысли, гордым нравом. Сила их традиций возвышается над всеми законами самых могущественных держав. Они себя не стесняются. Они уважают свою историю и культуру. Но, по иронии судьбы, это то им мешает.
Легко стать Великим Человеком, появившись на свет в правовой стране, в окружении таких же как и ты, имея незапятнанные родовые корни. А как доказать свое величество, будучи заклейменным обществом с рождения? И кто должен из-за этого страдать : вечно кочующий народ, одаренный Богом громадным потенциалом талантов, или это самое общество, теряющее такой многообещающий, но неиспользованный ресурс?
2009
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
