Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.29
21:57
Серед зими, як горобці поснули,
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від
2026.07.29
21:05
Вже втрачаю у Тебе віру,
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?
Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?
Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,
2026.07.29
17:03
Соломон Фогельсон (1910-1994)
Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:
Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:
2026.07.29
14:40
Баба деда присмотрела
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
2026.07.29
14:05
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
2026.07.29
13:57
Я відчиняю скриню мовчання
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
2026.07.29
12:10
Що є загрозою тьюторам* кліру?
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.
Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.
Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили
2026.07.29
10:14
Вітчизна-мати не усім дається
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі
2026.07.29
09:47
політ джмеля довкіл граната
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба
2026.07.29
08:27
Художня мапа сновидінь
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.
А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.
А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,
2026.07.29
05:36
Приснилася жінка безвісна
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.
2026.07.29
03:09
Штрих IV: Прихисток на Ринку та Слава Галичини
Музичний супровід:
продовжує тихо звучати Другий концерт (Andante espressivo)
Невдовзі Лемберг капітулював перед ним. Ксавер став головною фігурою тутешнього музичного життя – засновником хорового То
2026.07.28
20:51
Кажи усім, кого зустрів
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
2026.07.28
19:35
У світі, бездонному морі скорботи,
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
2026.07.28
19:02
Вже раки червоні і стало здаватись
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
2026.07.28
15:01
Легкий гуляє між кущами вітер,
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Малиновська (1980) /
Проза
Желание выжить
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Желание выжить
Воры, песни, кочевники, табор… Это ключевые слова для поиска информации о цыганах в мировой информационной паутине. Наш, до головокружения «добрый» мир, считает, что дети за родителей не отвечают. Зато, по мнению того же мира, дети цыганских кровей обязательно должны ответить за весь свой народ.
Следуя этой логике, надо в срочном порядке быстренько истребить как минимум половину населения земного шара. За Гитлера, за Сталина, за Пиночета…
Нет, стереотипы, конечно, никуда не денутся. Национальные пороки придают неповторимый шарм своим народам. Полякам – скупость, украинцам – зависть, евреям – хитрость, цыганам – желание кого-нибудь надуть.
Кочевой образ жизни списывают на лень и безалаберность. А может это желание выжить?... Странствование во искупление грехов?... Или причины намного банальней? Например: элементарный поиск клиентов, законодательный запрет на проживание в той или иной стране, изгнание с исторической родины...?
Да, толпы смуглых попрошаек на вокзалах пугают. Но, я очень сомневаюсь, что в мире меньше бомжей других национальностей. Мы их меньше замечаем по двум причинам: их нежелание делиться с ближним добытым куском хлеба (по этому толпами не бродят), и боязнь выделится среди толпы (отсутствие ярких одежд, украшений, шума-гама).
Украинцев в мире больше. Как минимум, раз в пять. И мы теряем свою самобытность, свои традиции, свою культуру. А они нет. Они поражают весь мир своим творчеством, певучей душою, проницательностью, широтой мысли, гордым нравом. Сила их традиций возвышается над всеми законами самых могущественных держав. Они себя не стесняются. Они уважают свою историю и культуру. Но, по иронии судьбы, это то им мешает.
Легко стать Великим Человеком, появившись на свет в правовой стране, в окружении таких же как и ты, имея незапятнанные родовые корни. А как доказать свое величество, будучи заклейменным обществом с рождения? И кто должен из-за этого страдать : вечно кочующий народ, одаренный Богом громадным потенциалом талантов, или это самое общество, теряющее такой многообещающий, но неиспользованный ресурс?
2009
Следуя этой логике, надо в срочном порядке быстренько истребить как минимум половину населения земного шара. За Гитлера, за Сталина, за Пиночета…
Нет, стереотипы, конечно, никуда не денутся. Национальные пороки придают неповторимый шарм своим народам. Полякам – скупость, украинцам – зависть, евреям – хитрость, цыганам – желание кого-нибудь надуть.
Кочевой образ жизни списывают на лень и безалаберность. А может это желание выжить?... Странствование во искупление грехов?... Или причины намного банальней? Например: элементарный поиск клиентов, законодательный запрет на проживание в той или иной стране, изгнание с исторической родины...?
Да, толпы смуглых попрошаек на вокзалах пугают. Но, я очень сомневаюсь, что в мире меньше бомжей других национальностей. Мы их меньше замечаем по двум причинам: их нежелание делиться с ближним добытым куском хлеба (по этому толпами не бродят), и боязнь выделится среди толпы (отсутствие ярких одежд, украшений, шума-гама).
Украинцев в мире больше. Как минимум, раз в пять. И мы теряем свою самобытность, свои традиции, свою культуру. А они нет. Они поражают весь мир своим творчеством, певучей душою, проницательностью, широтой мысли, гордым нравом. Сила их традиций возвышается над всеми законами самых могущественных держав. Они себя не стесняются. Они уважают свою историю и культуру. Но, по иронии судьбы, это то им мешает.
Легко стать Великим Человеком, появившись на свет в правовой стране, в окружении таких же как и ты, имея незапятнанные родовые корни. А как доказать свое величество, будучи заклейменным обществом с рождения? И кто должен из-за этого страдать : вечно кочующий народ, одаренный Богом громадным потенциалом талантов, или это самое общество, теряющее такой многообещающий, но неиспользованный ресурс?
2009
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
