Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.28
17:20
Колись перегорнуть останню сторінку
Великої творчості, гулу життя,
Фатальної флейти чумного століття,
Яка уповільнює серцебиття.
Великі події і твори великі
Злились в цьому місці, немов контрапункт.
Зібрались актори і блазні столикі
На площі, щоб з
Великої творчості, гулу життя,
Фатальної флейти чумного століття,
Яка уповільнює серцебиття.
Великі події і твори великі
Злились в цьому місці, немов контрапункт.
Зібрались актори і блазні столикі
На площі, щоб з
2026.10.28
15:15
БЕЗ ТЕБЕ (глоса)
Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,
Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,
2026.10.28
13:56
Ламає розум полум’яний
Звитяжний погляд пломінкий,
В червоне листя між туманів
Ховає вогкість чорних вій.
В кутах сандалових, у грозах,
Від’ємних від сльози дощів,
У ластовинні верболозу,
Звитяжний погляд пломінкий,
В червоне листя між туманів
Ховає вогкість чорних вій.
В кутах сандалових, у грозах,
Від’ємних від сльози дощів,
У ластовинні верболозу,
2026.10.28
11:55
Московитам нічого втрачати окрім кайданів, наготованих на інших.
Хтось ділить останню скибку хліба, а хтось ділить світ.
Людяними можуть бути і люди з невисоким інтелектом і, на жаль, навпаки.
Із ворогами розстатися важче, ніж із друзями.
«Де
2026.10.28
11:54
Сьогодні, 28 жовтня, у Михайлівському соборі в Києві відспівали українського воїна.
Десять днів тому під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки загинув 21-річний студент КНЕУ імені Вадима Гетьмана та військовий Олександр Чижов на позивний "
Десять днів тому під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки загинув 21-річний студент КНЕУ імені Вадима Гетьмана та військовий Олександр Чижов на позивний "
2026.10.28
07:07
За гроші ніколи не змушуй
Поета зректися лиця, -
Поет обслуговує душі,
Словами лікує серця.
Поету потрібно літати
І віршами зцілювать світ,
А слово за статки чи плату
Помре, не залишивши слід.
Поета зректися лиця, -
Поет обслуговує душі,
Словами лікує серця.
Поету потрібно літати
І віршами зцілювать світ,
А слово за статки чи плату
Помре, не залишивши слід.
2026.10.27
23:18
про що було воно тоді
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей
2026.10.27
21:41
Свій, чужий
Всі ми, урешті, ординарні типажі
Я і ти
Бог відає, що вибір зовсім не простий
Із тилу кричали «У бій!»
Але гинув перший ряд
Сидить генерал, посуває війська
Всі ми, урешті, ординарні типажі
Я і ти
Бог відає, що вибір зовсім не простий
Із тилу кричали «У бій!»
Але гинув перший ряд
Сидить генерал, посуває війська
2026.10.27
21:29
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.
Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.
Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св
2026.10.27
17:19
Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.
Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.
Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,
2026.10.27
15:53
Кебеті можна дорікнути
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,
2026.10.27
13:24
Самотня вишня край паркану
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.
Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.
Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни
2026.10.27
06:09
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
2026.10.26
23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
2026.10.26
19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
2026.10.26
19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Малиновська (1980) /
Проза
Желание выжить
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Желание выжить
Воры, песни, кочевники, табор… Это ключевые слова для поиска информации о цыганах в мировой информационной паутине. Наш, до головокружения «добрый» мир, считает, что дети за родителей не отвечают. Зато, по мнению того же мира, дети цыганских кровей обязательно должны ответить за весь свой народ.
Следуя этой логике, надо в срочном порядке быстренько истребить как минимум половину населения земного шара. За Гитлера, за Сталина, за Пиночета…
Нет, стереотипы, конечно, никуда не денутся. Национальные пороки придают неповторимый шарм своим народам. Полякам – скупость, украинцам – зависть, евреям – хитрость, цыганам – желание кого-нибудь надуть.
Кочевой образ жизни списывают на лень и безалаберность. А может это желание выжить?... Странствование во искупление грехов?... Или причины намного банальней? Например: элементарный поиск клиентов, законодательный запрет на проживание в той или иной стране, изгнание с исторической родины...?
Да, толпы смуглых попрошаек на вокзалах пугают. Но, я очень сомневаюсь, что в мире меньше бомжей других национальностей. Мы их меньше замечаем по двум причинам: их нежелание делиться с ближним добытым куском хлеба (по этому толпами не бродят), и боязнь выделится среди толпы (отсутствие ярких одежд, украшений, шума-гама).
Украинцев в мире больше. Как минимум, раз в пять. И мы теряем свою самобытность, свои традиции, свою культуру. А они нет. Они поражают весь мир своим творчеством, певучей душою, проницательностью, широтой мысли, гордым нравом. Сила их традиций возвышается над всеми законами самых могущественных держав. Они себя не стесняются. Они уважают свою историю и культуру. Но, по иронии судьбы, это то им мешает.
Легко стать Великим Человеком, появившись на свет в правовой стране, в окружении таких же как и ты, имея незапятнанные родовые корни. А как доказать свое величество, будучи заклейменным обществом с рождения? И кто должен из-за этого страдать : вечно кочующий народ, одаренный Богом громадным потенциалом талантов, или это самое общество, теряющее такой многообещающий, но неиспользованный ресурс?
2009
Следуя этой логике, надо в срочном порядке быстренько истребить как минимум половину населения земного шара. За Гитлера, за Сталина, за Пиночета…
Нет, стереотипы, конечно, никуда не денутся. Национальные пороки придают неповторимый шарм своим народам. Полякам – скупость, украинцам – зависть, евреям – хитрость, цыганам – желание кого-нибудь надуть.
Кочевой образ жизни списывают на лень и безалаберность. А может это желание выжить?... Странствование во искупление грехов?... Или причины намного банальней? Например: элементарный поиск клиентов, законодательный запрет на проживание в той или иной стране, изгнание с исторической родины...?
Да, толпы смуглых попрошаек на вокзалах пугают. Но, я очень сомневаюсь, что в мире меньше бомжей других национальностей. Мы их меньше замечаем по двум причинам: их нежелание делиться с ближним добытым куском хлеба (по этому толпами не бродят), и боязнь выделится среди толпы (отсутствие ярких одежд, украшений, шума-гама).
Украинцев в мире больше. Как минимум, раз в пять. И мы теряем свою самобытность, свои традиции, свою культуру. А они нет. Они поражают весь мир своим творчеством, певучей душою, проницательностью, широтой мысли, гордым нравом. Сила их традиций возвышается над всеми законами самых могущественных держав. Они себя не стесняются. Они уважают свою историю и культуру. Но, по иронии судьбы, это то им мешает.
Легко стать Великим Человеком, появившись на свет в правовой стране, в окружении таких же как и ты, имея незапятнанные родовые корни. А как доказать свое величество, будучи заклейменным обществом с рождения? И кто должен из-за этого страдать : вечно кочующий народ, одаренный Богом громадным потенциалом талантов, или это самое общество, теряющее такой многообещающий, но неиспользованный ресурс?
2009
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
