Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.30
14:06
Витоки свідомості — це джерела,
що не так напувають, як живлять
мелодію твоїх думок а капела,
розмиваючи тиху благодать
западин лагідного смиренства.
Мряка безсонячних просторів ущелин,
сходи минулих лавин і водоспадів,
що не так напувають, як живлять
мелодію твоїх думок а капела,
розмиваючи тиху благодать
западин лагідного смиренства.
Мряка безсонячних просторів ущелин,
сходи минулих лавин і водоспадів,
2026.04.30
11:17
березня 1968 року героїчно загинув мій друг, космонавт Юрій Гагарін. Але перед тим, як загинути, він мені сказав: "Жоро, будь у літературі першим! Як я - у космосі!" З того моменту я зрозумів, що в моїй поезії і прозі ідіотизм має бути суто космічного м
2026.04.30
11:15
Нескінченні дощі заливають свідомість.
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?
Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?
Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б
2026.04.30
09:39
Вітер увірвавсь на ганок,
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.
2026.04.30
05:47
Зоряниці марніють тоді,
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
2026.04.29
23:51
Небесна синь така безмежна.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
2026.04.29
22:02
ми переважно сумні
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
2026.04.29
21:39
О, шматяр колує справно
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти
2026.04.29
20:34
Земля здригалась доокіл,
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.
За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.
За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку
2026.04.29
20:28
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене
2026.04.29
19:31
Випльовує новатор гасло
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник
***
Дивлюсь у вибране, зітхаю...
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник
***
Дивлюсь у вибране, зітхаю...
2026.04.29
12:33
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, потім з
2026.04.29
11:27
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
2026.04.29
10:34
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
2026.04.29
10:08
Не дозволяй мені себе винити,
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.
2026.04.29
07:10
Мов сонця промінь із туману,
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Малиновська (1980) /
Проза
Большому кораблю - большое плавание
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Большому кораблю - большое плавание
Как определить потенциальные возможности человека? Почему три карапуза играющие в одной песочнице и живущие в трех, до безобразия похожих, семьях, лет эдак через 30-40 оказываются по разные стороны жизненных баррикад? Даже если уровень развития и стартовые финансовые возможности одинаковы.
Допустим, первого карапуза подвела наследственность. Под девизом: «я свою норму знаю, упал – хватит» к сороковому годку наш карапузище особенной ценности для общества не представляет. В общем, жизнь не удалась. Хотя не факт, что он тоже так думает.
У второго - жизнь «как у людей». Образование высшее, работа стабильная, жена хозяйка, дети орущие. Ну и что, что иногда приходится перезанять до зарплаты пару сотен. Все так живут. Главное: второй карапуз счастлив.
И, наконец, третий ребенок. Тут уже девиз по жизни другой. Или даже не девиз. Приставка «Мега» к жизненной позиции. И, так эта «Мега» к этой позиции прилипла, что иногда складывается ощущение монолитного единства. Карьера, деньги, семья, жизнь насыщенная впечатлениями… А счастье?
Он вырос в маленьком городке, в среднестатистической советской семье. Этот же городок потом и купил. Уверенно шагая по жизни, меняя сферу деятельности, только после покорения предыдущей, пытался не забывать и о семейных ценностях. Уважение своих истоков, искренняя любовь к детям, дипломатичные отзывы о жене.
Складывалось впечатление, что он ни в ком больше не нуждается. Люди появляющиеся в его жизни, играли роль стеклянных камушков в калейдоскопе. Лишь, вспомнив, что он - просто человек, пытался обратить внимание на самый красивый или на наиболее часто попадающийся камушек. На поворотах отношений и поступков периодически заносило. Но даже это вызывало восторг у окружающих. И ему прощали.
Но что-то все-таки было НЕ ТАК. Да и сам он вряд бы смог объяснить, что именно. Скрытые комплексы или жажда еще больше власти? А может, атрофированные чувства любви?
Как правило, люди с приставкой «Мега» страдают от отсутствия душевного комфорта. Хотя, может, именно этот недуг и есть главной составляющей их успеха. Таким себе двигателем личностного прогресса. Но почему тогда Мега-человек, встречая на улице остальных карапузов с той детской песочницы, вновь и вновь пытается переосмыслить жизнь?...
2009
Допустим, первого карапуза подвела наследственность. Под девизом: «я свою норму знаю, упал – хватит» к сороковому годку наш карапузище особенной ценности для общества не представляет. В общем, жизнь не удалась. Хотя не факт, что он тоже так думает.
У второго - жизнь «как у людей». Образование высшее, работа стабильная, жена хозяйка, дети орущие. Ну и что, что иногда приходится перезанять до зарплаты пару сотен. Все так живут. Главное: второй карапуз счастлив.
И, наконец, третий ребенок. Тут уже девиз по жизни другой. Или даже не девиз. Приставка «Мега» к жизненной позиции. И, так эта «Мега» к этой позиции прилипла, что иногда складывается ощущение монолитного единства. Карьера, деньги, семья, жизнь насыщенная впечатлениями… А счастье?
Он вырос в маленьком городке, в среднестатистической советской семье. Этот же городок потом и купил. Уверенно шагая по жизни, меняя сферу деятельности, только после покорения предыдущей, пытался не забывать и о семейных ценностях. Уважение своих истоков, искренняя любовь к детям, дипломатичные отзывы о жене.
Складывалось впечатление, что он ни в ком больше не нуждается. Люди появляющиеся в его жизни, играли роль стеклянных камушков в калейдоскопе. Лишь, вспомнив, что он - просто человек, пытался обратить внимание на самый красивый или на наиболее часто попадающийся камушек. На поворотах отношений и поступков периодически заносило. Но даже это вызывало восторг у окружающих. И ему прощали.
Но что-то все-таки было НЕ ТАК. Да и сам он вряд бы смог объяснить, что именно. Скрытые комплексы или жажда еще больше власти? А может, атрофированные чувства любви?
Как правило, люди с приставкой «Мега» страдают от отсутствия душевного комфорта. Хотя, может, именно этот недуг и есть главной составляющей их успеха. Таким себе двигателем личностного прогресса. Но почему тогда Мега-человек, встречая на улице остальных карапузов с той детской песочницы, вновь и вновь пытается переосмыслить жизнь?...
2009
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
