ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2026.02.03 19:19
***
Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.

Іван Потьомкін
2026.02.03 19:03
***
Немає поки що незамінимих на той світ,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,

Артур Курдіновський
2026.02.03 16:59
Осінь посеред зими
Наснилася осінь посеред зими
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.

Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,

Ірина Білінська
2026.02.03 13:48
Лютий
Сполохані ліси
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен

Борис Костиря
2026.02.03 10:48
Птах
Співає птах, руйнує темінь
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.

Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин

С М
2026.02.03 05:30
Немає сподівань (The Rolling Stones)
Їхав би до станції
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору чуттів о цих

Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті

Марія Дем'янюк
2026.02.02 14:09
Мороз морозенко
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.

Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку

Борис Костиря
2026.02.02 10:35
Пустельний стадіон
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.

Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю

Олександр Сушко
2026.02.02 08:56
Ми - світло!
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.

Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки

Лесь Коваль
2026.02.02 08:43
Клин
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.

Тетяна Левицька
2026.02.02 08:07
Не всі вдома
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.

Всміхається мило, кому — невідомо?

Ігор Шоха
2026.02.01 21:27
На берегах межиріччя
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига

Іван Потьомкін
2026.02.01 21:08
Заворожені велети
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?

Світлана Пирогова
2026.02.01 16:33
Не в кожного
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.

Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.

С М
2026.02.01 13:31
Біла спальня (Cream)
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство

немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль

Євген Федчук
2026.02.01 12:19
Остання спроба або Похід Пилипа Орлика на Україну в 1711 році
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Кашеф Анаірда / Вірші

 ,,,
Згораю мовчки
згортаючись у тишу
і відчуваю, що ти не прийдеш
я не п*ю каву
я не пишу вірші
лиш створюю абстрактності
для меж
нові кордони
і паркани втоми
як страшно залишатися самій!!!!!! :(
у подружок уже сини і доні,
а в мене тільки Ти, і то не мій
Твоя дружина -гарна
темноока
твоя дитина - мила і смішна
я ж - злодійка
Святе творіння пекла
Ти не прийдеш...
У тебе ж бо...
:(
СІМ*Я...
Згортаюсь в тишу
і вповзаю в вірші
холодна постіль
кроки сподівань
ЇЇ цілуєш...
А кохаєш іншу
мабуть мене
Мовчи - це такий стан...

Контекст : ***


    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2006-09-07 14:42:14
Переглядів сторінки твору 6755
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.613 / 5  (4.462 / 5.06)
* Рейтинг "Майстерень" 4.584 / 5  (4.385 / 5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.793
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2006-09-07 15:33:12 ]
Цікаве творіння! Викликало у мене безліч запитань. СІМ'Я - перешкода для неї чи для нього? А чи виправдання, чи святиня? Чому вона не здатна на самопожертву заради його вибору?
"Забори втоми" - малося на увазі паркани? Тоді, можливо, краще замінити? Оцінку не ставлю, якщо Ви не пишете віршів :), оскільки огріхи зі складами є. Люблю абстрактності, тому, будь ласка, дайте відповідь на мої запитання, якщо Вам не тяжко і не шкода свого часу. Можна на мій мейл.
З повагою,
Мирослава


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кашеф Анаірда (Л.П./Л.П.) [ 2006-09-07 15:45:45 ]
Спасибі за "паркани"
Відповідаю:
Сім*я - не перешкода, а константна рутина для ньго, відчуття обов*язку і т. д.
Вибір? А нема вибору, хоч ідеалісти вважають, що він є завжди. Не можна вибирати на якій нозі краще ходити на правій чи на лівій (це його ситуація)... Розумієте? :( Не можна :(
А Ви запитання ставте мені навіть приємно відповідати!
З повагою,
Скарлетт.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2006-09-07 16:09:49 ]
Дякую за відповіді!
Розумію.., але чомусь видається, що це її погляд на нього, бажаний погляд. Якщо він не може обрати, то чи вона не здатна допомогти йому, зробити вибір за нього? Думаєте, відітне вона таким чином йому ногу? Миттєва смерть, можливо, краща за повільні страждання, її страждання. Вона, виходить,пристосувалась жити так, як йому зручно. Кохання?Він теж страждає? Сумно... А що їй приносить радість, окрім нього?

З повагою,
Мирослава


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кашеф Анаірда (Л.П./Л.П.) [ 2006-09-08 10:03:51 ]
Робота, випадкові халтурки, придбані книжки, середньовічна музика, театр, ароматичні палички...
Радостей багато...
А чи помітили Ви, що серед них не була вказана радість Кохання? Не була... Він може обрати, мо-о-оже-е-е-е, колись... Не знаю кому буде краще від того вибору: їй - а що воно їй дасть, йому - зненавидить дитина. І так воно триває... Звичайно їй хочеться зранку прокидатись в його обіймах, та подекуди вона має таке щастя, чи готова вона до більшого... вона сама не знає.
Щода радощів Кохання про них вона пише, ними вона живе, дихає, передуває, мислить...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2006-09-08 10:59:17 ]
Твір написаний легко (як на мене, достатньо професійно).
Але сюжет на "2". Куди дійде поезія та лірика, коли писатимемо
про злочини, як щось повсякденне? "Товаришу прокурор, я маніак,
вбив 5 діток, але мовчіть, то такий стан". Де думки про високе?
Вони готуються до виходу на радіо "Шансон"? Ми знаходимо випрадання нашій
приземленості, тим, що живі люди і маємо інстинкти. Лише за це можна
поставити "2" Вашому творінню.(:-)

З повагою,
любитель поезії Анатолій Шаповал.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2006-09-08 12:21:41 ]
У продовження дискусії. В мене таке враження, що коли вірш містить багато особистого, то він завжди якось "невірно" сприймається. Бо людині (читачу) важко прийняти особисте іншої людини (автора). Але ж як бути без особистого? Де шукати міжособисте?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2006-09-08 12:47:55 ]
(:-).Дякую за відповідь.(:-).
Так, почуття, а не різнокаліберні інстинкти.
Згоден, людські почуття - це високе.
Але ті почуття, які виховуєш у собі( вирощуєш), а не ті, з якими невсилі
боротися, плентаєшся
у них на ланцюжку, вішаючи їм аби-які крила земного блаженства, буденних насолод.
"5 діток"- порівняння, яке мимовільно спало на клавіші моєї клавіатури.
( я хотів підсилити думку про те, що починаються злочини з непомітного,
а закінчуються невідворотним). Я не зосереджую увагу на тому, що Ви
жінка, я чоловік. Душа, почуття, "високе" не має статевих ознак.
Ми всі робимо"дослідницькі вчинки" по життю, переживаємо,
кохаємо, часто помиляємося.
Різнимося лише ставленням до власних вчинків. (:-).
Ви гарно пишете, Ваші твори не залишають читача байдужим. А це головне.

З повагою,
любитель поезії Анатолій Шаповал.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кашеф Анаірда (Л.П./Л.П.) [ 2006-09-08 12:59:44 ]
Я пишу душою, ось о тому воно і проникає в душу. Я вже є на цьому сайті під іншим іменем, справжнім, просто під чужим легше це публікувати... не щоб всі знали шо се моя душа і ...
І загалом шо се я така грішна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жорж Дикий (Л.П./Л.П.) [ 2006-09-08 20:27:02 ]
Що вірш гарнимй і чесний - однозначно. Що вражає - видно по кількості коментарів. А ось ситуація - стандартна: "У мене тільки Ти і то не мій". А для котрогось ви не його. Обідно. Вкотре йдемо по колу "любовного трикутника" і нема на те ради.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстер Рим (Л.П./Л.П.) [ 2006-09-09 16:00:08 ]
Якби то, Жорже, тільки трикутник! :)
Як гарно: "А кохаєш іншу
мабуть мене" ! З легкою барвинкою неоднозначності, й, разом із тим, жіночої впевненості у своїй красі. Тут явно про перевагу одних феромонів над іншими? :)
І це динаміка життя! Де такі калейдоскопічні комбінації складаються, що просто диво бере. Не маю на увазі манівці "розпусти", маю на увазі Промисел, що зводить і розлучає людей. І хіба можемо ми так догматично сказати - "це не дозволено!, Це злочин!?" Раз є, значить передбачено і дозволено звище. І мірою є Краса, і Творчість, і Плоди (кохання в т.ч.). І на цих сторінках ми говоримо про плоди поетичні, і церковні догми тут не є останнім і вирішальним авторитетом. Швидше таким авторитетом є метелик за вікном, кішка, що дивиться на цього метлика, і дворовий кіт, що напружено глядить на цю кицю у вікні :)
"Мовчи - це такий стан..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марта Шуст (Л.П./Л.П.) [ 2006-09-09 19:40:04 ]
Чи була б взагалі поезія, Майстре, якби не почуття?
Гріх чи ні, звичайно, судити Богу (ми ж тут всі по землі ходимо), бо краса, так як і той метелик, справді вищою силою створені, і душа, що вміє так кохати, неймовірно прекрасна. От “стан” вже не такий чудовий. У рядку "А кохаєш іншу, мабуть мене" все таки присутнє оце Мабуть. Бо тут ще є та друга, яка також кохає. І сімя це не тільки рутина а й Різдвяна ялинка на яку вішаються цукерки для дитини, разом збудований дім чи посаджений сад, пусті сварки і солодке примирення, тобто життя. У нього це є, тільки не з Нею, а з тою яку він оберігає від болю, дозволяючи Їй (коханці) випивати гірку чашу за всі трьох (хто випив цю чашу до дна знає про що пише). Кого він так насправді кохає? Мабуть себе у цьому своєму житті, так само як і той кіт, якого часом зовсім не цікавлять кицині метелики.
Залишити все без змін і згоріти дотла чи наважитись вступити в невідомість - вирішувати Їй. На це власне і дана людині Богом вільна воля, щоб вибрати могла у посланих звище ситуіціях.
І віра в ту силу яка створила метелика, нічого спільного з догмами немає, та без неї чомусь ніяк не ввійти в країну мрій що щастям називається. А зірок тут, у цій країні, справді вдвічі більше, повірте наслово.

Вірші ж ваші, дорога авторко, просто надзвичайні, незалежно від імені яким їх підписуєте


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2006-09-11 08:20:35 ]
Перепрошую, шановна Скарлетт, що зачепила одвічну тему. Мені були цікавими переживання головних героїв Вашого твору Вашими очима поміж рядків. Я передчувала, що у відкритості обговорень здійметься такий собі бунт нерозуміння, який проявився словами Анатолія, хоча не всі чоловіки прийняли його позицію (приємно). Я Вас, Скарлетт, чудово розумію і такі вірші потрібні! І знаєте, не бійтеся бути собою, невже ми тільки у цьому можемо бути грішними ангелами? Не таїть на мене зла, будь ласка. Успіхів і творчого Вам натхнення!

З повагою,
Мирослава


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2006-09-11 16:01:28 ]
Бунт нерозуміння, який проявився моїми словами?
Пані Меленчук Мирослава, а Ви зрозуміли те, про що я писав.
Пояснюю ще раз для "детей природы". Мене
всьо-навсього схвилювала деталь, яка написана між тим самим міжряддям. Цікаво, чому жінка, матір (майбутня матір), знаючи любов до дітей, розквіту життя, відстоюючи її перед чоловіками (бо останні в цьому ані-чогісінько не тямлять), записується в"ряди" коханок про все забуває. Подарувавши планеті "нову квіточку", нове життя, народивши щастя, гадає, що має право на "рівновагу"— забрати щастя у якоїсь "квіточки"—розвалити сім`ю. Вам це видалося дивним— це Ваша справа(це може пояснюватися тим, що ви ще, як і Скарлетт О Харра, ще не матір).Я поважаю Вашу думку. Але не второпаю, чому мої попередні коментарі видалися для Вас непорозумінням? Гадаю, років Вам не більше, ніж мені, або Ви просто невічлива тітонька.
З повагою,
любитель поезії Анатолій Шаповал.
P.S.Якщо маєте, що відповісти, то пишіть відповідь під будь-яким моїм витвором. А
то мені наступного разу буде незручно займати чаруючий коментер-простір пані Скарлетт О Харра повідомленнями, які Їх все менше і менше стосусуються.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2006-09-17 11:56:05 ]
Правда, схоже, що зараз він виступає під іншим іменем, але акцент той самий:)
(Це щодо коментарів Анатолія)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2006-09-25 09:46:34 ]
(:-). Не ображайтеся.(:-)