[16.02.2010 15:15] Костянтин Ус

Марно опротестовувати в однобоких судах якусь окрему частину цієї комплексної операції, як-от наприклад, підрахунок голосів. Це все одно, що витягнути одну спицю з велосипедного колеса...

ДУМКА

Школа Парвуса – Леніна

Від народження і до смерті людина перебуває в оточенні обману і брехні.

Спочатку її дурять сірим вовчиком, потім капіталізмом, потім комунізмом, демократією, мовою або НАТО. Залежно від того, хто дурить. І все життя ми намагаємося уникнути втрат шляхом розпізнавання, вивчення, розгадки технології обману та відповідного реагування. Але ж технології теж розвиваються.

Найбільш витончені і красиві афери викликають захоплення й у жертви також.

Пам’ятаю, як у далекому 1979 році мені розміняли сотню у поїзді Київ–Кишинів. Уранці не дорахувався сорока карбованців. Третина зарплати! Але висока якість і професіоналізм шахрайства й усвідомлення того, що в поїзді виявилося ще зо два десятки таких самих лохів, полегшили відчуття матеріальної втрати, збагатили досвід і в майбутньому втримали від масштабніших афер.

Не рятує індивідуума й колективний розум. Навпаки, стадність полегшує процес тотального обкрадання. Згадайте епідемію трастів, фондів, пірамід. Яків Перельман ще в 1927 році опублікував книжку «Жива математика». У ній досить просто й доступно викладено математичні закономірності народних ігор у великі гроші. Зокрема, ігри в пірамідки. Показано: шансів виграти немає. Цікаво, що книжку було адресовано учням радянських трудових шкіл молоді. Знали, чого навчати! Тільки ось невдячна молодь, незважаючи на багаторазові перевидання цього бестселера, у масі своїй так нічого й не навчилася. Навчилися, схоже, лише окремі...

Коли масові технології обману використовують для досягнення політичних цілей, то вони начебто втрачають свою кримінальну сутність і гордо іменуються політтехнологіями. А вся злочинна юрба махінаторів, шахраїв і маніпуляторів – відповідно, політтехнологами.

Один з перших відомих політехнологів був Парвус – злий геній Російської імперії. Уродженець містечкової Білорусії Олександр Гельфанд, він же Парвус, мав патологічну любов до грошей і неабиякий хист до афер. Будучи розпорядником Максима Горького зі збирання гонорарів за дуже популярну в Європі п’єсу «На дні», поцупив більш як сто тисяч франків і витратив їх на розкішне турне з коханкою по Італії. Лише великі гроші могли пробудити кохання в жінок до ожирілого, 150-кілограмового Парвуса. Італійською коханкою була «полум’яна революціонерка» Роза Люксембург, ім’ям якої в нас названо тисячі вулиць, санаторіїв, фабрик і заводів. Коли в Росії склалася революційна обстановка, саме Парвус, осяяний можливістю легкої наживи, вирахував реальні шанси на захоплення влади, розробив проект, або, по-сучасному, бізнес-план, і отримав величезний аванс від німців. Половину грошей тут же прибрав собі, а другої половини вистачило для заслання в Росію спецвагоном Ульянова-Леніна з соратниками та успішного початку реалізації злочинного задуму. Потім на вимогу революційного часу всі заслуги приписали Леніну, та й жаба давила ділитися награбованим.

Українські вибори і новітні технології

В останні роки в Україні дуже популярними стали рейдерські захоплення.

Підготовка рейдерської атаки готується в умовах цілковитої таємності. Першокласні вузькоспеціалізовані юристи вивчають документи жертви, знаходять слабкі місця та юридичні зачіпки, готують позови в суд (як правило, у свій, кишеньковий) і тихесенько доводять справу до потрібного судового рішення. І з’ясовується, що за документами попередній власник – уже не власник. Після цього на сцені з’являється судовий виконавець з братвою для фактичного відбирання об’єкта й оприлюднення зміни власності.

Така ефективна, відшліфована роками технологія не могла не потрапити в поле зору політтехнологів. Але ж у державних масштабах витримати секретність подібної атаки неможливо. Тому всю підготовку вирішили проводити цинічно й агресивно, у відкритому режимі. Уся Україна, та й весь світ, затамувавши подих, спостерігали за підготовкою рейдерської атаки на президентський пост. Були ретельно прораховані й цілеспрямовано усунуті всі, аж до найнезначніших, перешкоди: знято міністра внутрішні справ, змінено закон про вибори, вивірено склад ЦВК, прокуратури, адміністративного та інших судів, не допущено на контрольовані території грузинських спостерігачів тощо. Особливо точно і своєчасно наносилися фінальні штрихи – в останні два тижня перед другим туром. Це забезпечило повну перевагу на кожному напрямку боротьби.

Звичайно, без колосальної фінансової ін’єкції, без таких любих грошиків, нічого б не було. Гроші мають страшу владу над людиною. Антон Павлович Чехов – улюблений «український поет» Януковича – ще сто років тому майстерно змалював, щоправда, не у віршах, а в прозі, – те, на яку підлість здатна людина за гроші («У морі»).

Друга, вирішальна частина операції, навпаки, проводилася тихо, у діловій атмосфері відмінно налагодженого механізму. Усі деталі цього механізму були добре підмазані й не скрипіли.

Обидва етапи й уся комплексна операція були проведені настільки добротно й віртуозно, що не тільки принесли бажаний результат, а й негайне схвалення з боку світових лідерів. Навіть опоненти визнають, що все зроблено філігранно. А коротше, просто КРАСИВО. Відповідно до законів гармонії в природі: красиве – значить, правильне! Красиве не може бути незаконним...

Марно опротестовувати в однобоких судах якусь окрему частину цієї комплексної операції, як-от наприклад, підрахунок голосів. Це все одно, що витягнути одну спицю з велосипедного колеса. Рух велосипеда істотно не зміниться.

Масштабність і значимість розробленого й успішно протестованого в Україні нового підходу до демократичних виборів високо оцінюють у світі. Перегорнуто нову сторінку в політиці. Відтепер збройні перевороти стають анахронізмом. Можна очікувати застосування новітньої методики в інших країнах, наприклад у Венесуелі, Білорусії й навіть у Росії.

Саме тому Віктор Янукович отримує міжнародні оплески й вітання з законною перемогою. У них вистачає своїх проблем. Тому всім їм принципово важливо мати стабільно прогнозовану Україну. А як житиме народ цієї країни, то власна проблема самого народу.

У парі Ленін–Парвус ми знаємо, хто є хто. А чия ж світла неординарна голова стоїть за Віктором Януковичем? Пропоную всім розв’язати цю задачку самостійно.

Костянтин Ус, м. Запоріжжя


постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-363084.html