ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2025.08.09 10:52
1980. Кішка Рижка
Із Бориса Заходера

Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!

І ось наша доблесна Рижка

Борис Костиря
2025.08.08 22:12
* * *
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,

Юрій Лазірко
2025.08.08 16:46
В Переливаннях Вічності
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття

Світлана Пирогова
2025.08.08 14:42
Не затьмарить ніщо натхненних
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.

Портулак обіймає землю,

С М
2025.08.08 11:22
Відьмача. Піввертання (The Jimi Hendrix Experience)
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі

Борис Костиря
2025.08.07 21:55
Утрата
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена

Тамара Ганенко
2025.08.07 19:20
***
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині

Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно

Євген Федчук
2025.08.07 19:04
Князь московський Василь Темний
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його

Олена Побийголод
2025.08.07 16:29
1958. Капосний кіт
Із Бориса Заходера

– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)

Артур Курдіновський
2025.08.07 02:13
Мовчати (газель)
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.

Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.

Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.

Борис Костиря
2025.08.06 22:01
Пошуки себе
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".

Володимир Бойко
2025.08.06 21:25
Неоднозначні думки -7
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися. Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють. На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші. Колиш

Олена Побийголод
2025.08.06 11:19
Жила-була собачка (до 1998)
Із Бориса Заходера

Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!

Федір Паламар
2025.08.06 00:36
Елегія
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.

Іван Потьомкін
2025.08.05 23:17
***
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.

Борис Костиря
2025.08.05 21:25
Зникла колишня дівчина
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Інша поезія):

Равлик Сонний
2025.06.25

Пекун Олексій
2025.04.24

Олександр Омельченко
2025.04.14

Вероніка Художниця
2025.04.06

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Арсеній Войткевич
2025.02.28

Григорій Скорко
2025.02.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Василь Кузан (1963) / Інша поезія

 У Храм Кохання натовп увійшов...
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-02-16 17:10:17
Переглядів сторінки твору 8647
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.748 / 5.5  (5.134 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.225 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.715
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2019.03.01 19:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-16 17:20:26 ]
Майстерна картина. "Іконостасом наших почуттів" - дуже вдала знахідка!
Єдине, я би пом"якшив - "багно і кров", до прикладу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-02-17 08:28:16 ]
Коли топчуться по іконостасу - хіба можна щось пом"якшити?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Єлизавета Горбачевська (М.К./Л.П.) [ 2010-02-16 17:21:18 ]
Гарно, Василю. Відчувається отой біль і наруга над святістю почуттів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-02-17 08:30:38 ]
Дякую. На жаль, частенько наруга над нашими почуттями присутня у житті.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-02-16 18:39:36 ]
Настільки сильно, настільки болісно, що слів бракує, аби передати відчуття...
Сильно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-02-17 08:32:18 ]
Особливо бракує слів коли подібне трапляється.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-16 19:48:45 ]
Коли замість Бога править Золотий Телець, так і виходить. Як легко святе зруйнувати, і як важко потім відновити храм кохання.
Апокаліптичну картину ти змалював, брате! І страшно, і моторошно, і велично водночас!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-02-17 08:35:51 ]
Як на мене, то відновити Храм Кохання неможливо взагалі. Коли його руйнують - то це все. Кінець!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ННН ННН (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-17 09:17:06 ]
Гарний Ваш вірш!
І з цією думкою погоджуюсь! Направду, так.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Голуб (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-16 20:28:11 ]
Приєднуюсь до думки Ярослава.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-02-17 08:36:18 ]
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2010-02-16 22:31:47 ]
На жаль, знайома картина. До болю...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-02-17 08:37:44 ]
Тільки поезія рятує нас! І врятує!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-17 10:34:41 ]
Головне, аби храм кохання був у душі. Якщо бережеш його, то ніхто його не зруйнує. А поезія його возвеличить! Будьмо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2012-01-20 16:02:53 ]
Будьмо, Ярославе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2010-02-17 14:22:29 ]
Виразно, натуралістично подана картина типу «Вандали у Храмі». Наприклад, Біле Братство у Софії Київській, або ще раніше – Андрій Боголюбський з половцями. Однак майже нема за що зачепитись аби бачити саме Храм Кохання. Крім «іконостасом наших почуттів», що можна лише домислити як «почуттів кохання», про останнє ніде більше не говориться. Тобто, при назві вірша, скажімо, «У Храм Софії натовп увійшов…», на мою суб’єктивну думку, він би ще й виграв.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-02-21 18:38:04 ]
Цей вірш названо за першим рядком. А так він ніби назви й не має. Тому для читача справді лишається простір для домислів. Воно, як на мене, і добре...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-21 18:42:05 ]
Кохання завжди потерпає від ризиків. І не лише від натовпу. Іноді одна людина своїм невіглаством чи нездатністю віддавати (а то і приймати)руйнує це почуття.
Це натовп скрегоче на кутні: а де ви бачили кохання?
Натовп молиться до варварських чобіт, що топчуть, а не до неба кохання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2012-01-20 16:04:22 ]
На жаль, така дійсність...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2010-10-31 11:21:00 ]
дуже контрастна поезія ... лайно і кров ...іконостас почуттів...бачиш, а ти кажеш, що тобі не вистачає контрасту.)) він є ... і добре, що ти його помічаєш, бачиш цей ...натовп. натовп може зруйнувати все і не тільки кохання, алей саму людину. масовку не можна в жодному випадку допускати до найінтимнішого - до душі. із заздрості, зі злості цей натовп знищить у душі цвіт папороті!!! не кожній людині вдається знайти цю квіточку....