Завесніла так, аж до лету сад,
Закружляла квіт – вишень заметіль!
А в дарунок їй перли і смарагд
Сипав у траву юний березіль.

Цілувала так – маки на вустах,
Ніжність у очах, літо на крилі.
І будили день жайвори в полях,
Золотився хліб сонцем на столі.

Сизі голуби, білі сорочкú,
Купіль-череда, соняхи та льон.
І не спали ніч срібні голочкú,
У найтонший пух вишивали сон.

Освятили шлях нитки-путівці,
В горі – оберіг, у ночі – вогні,
У чужім краю – промінь на щоці,
В щасті і біді – мамині пісні.


Хрéщато стеливсь обрій за вікном,
Світлі образú охрестили путь…
Тут усе життя – вишитий альбом,
Рясно рушники маками цвітуть.