
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.10
07:36
Десь твоє серце далеко
Неприкаяне
Піврозчахнуте
Дике
Горде
Домашнє
Умиротворене
Неприкаяне
Піврозчахнуте
Дике
Горде
Домашнє
Умиротворене
2025.08.09
21:54
Тихо спадає листя,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,
2025.08.09
21:11
Неначе у карцері дрібен --
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.
Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.
Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори
2025.08.09
13:45
Говорилось
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже
2025.08.09
13:25
Чорнявий кіт із карими очима споглядає з височини книжкового розвалу на тих, хто мало не щодня приходить і переглядає те, що прибуло.
Здається, що кіт знає всі мови, крім гебрайської та китайської, яких немає серед написаних стосів книжок. Тих, за якими
2025.08.09
11:52
…Шукати щось нове? Стаж і кваліфікація в Северина були, проте йому хронічно не таланило. Всі однокурсники знайшли теплі місця й тихо пожинали купюри. І не те щоб вони збивали зорі з неба - просто ситих кутків на всіх не вистачає. Свого часу він засиджував
2025.08.09
10:52
Із Бориса Заходера
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
2025.08.08
22:12
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
2025.08.08
16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
2025.08.08
14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
2025.08.08
11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
2025.08.07
21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
2025.08.07
19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне поза хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне поза хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
2025.08.07
19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
2025.08.07
16:29
Із Бориса Заходера
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
2025.08.07
02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Журналіст Чесний (1941) /
Публіцистика
Олександр Палій. ''Примазування'' до українського історичного спадку?
Кремль "охмуряє" нового президента старими байками
Олександр Палій, політолог, кандидат політичних наук, для УП
Візит Московського патріарха Кирила в Україну на інаугурацію нового президента Януковича, відомого свого показною набожністю, не обійшовся без політичної пропаганди. Зводилася до уже чергової спроби "примазатися" до українського історичного спадку.
"Наступниками святого благовірного рівноопостального Великого князя Володимира є братні народи, які зв’язані єдиною історичною традицією", - заявив московський патріарх, відзначивши, що це "складові частини єдиної святої Русі".
Почнемо з того, що сам київський князь Володимир, напевно, дуже здивувався б, коли б його назвали "Владімір". Усі вітчизняні літописи пишуть його ім'я як "Володымер", тобто з українською вимовою і повноголоссям. Навіть у заліських (російських) билинах, записаних у ХІХ столітті, про "залішан" на службі Київського князя, ім'я київського князя звучить як "Владымир".
Напевно, ще більше київський князь Володимир здивувався б, що місто, яке народилося через двісті років після нього на землях фіно-угорського племені меря, претендує на ім'я Русі.
Як відомо, ядро, з якого розвинулася російська держави - Ростово-Суздальське князівство - існувало акуратно в межах племінних територій фіно-угорського племені меря.
Російський історик Корсаков писав: "Ростово-Суздальська область при Юрії Довгорукому цілком співпадала з землею народу меря, поширюючись на північ до Білоозера, вверх за течією Мсти, Мологи, Костроми, Унжа, а на півдні обмежучись Клязьмою і Москвою-рікою".
Російські історики ХІХ століття, зокрема Ключевський, намагалися говорити про слов'янських переселенців на майбутні російські землі, які проникали "тоненькими струмочками на фінські землі", але так і не змогли пояснити факту, що жодних літописних даних про переселення слов'ян не збереглося, а також того факту, що ці "слов'янські переселенці" не заснували жодних нових населених пунктів.
Становлення Росії пояснює, куди зникли з білого світу чудь, ливь, водь, ямь, чухна, весь, пермь, меря, мурома, мокша, мещера, югра, печора і т.д.?
І чому лише за 13 років між двома переписами 1989 і 2002 року в Росії одразу майже на чверть зменшилася кількість представників фіно-угорських народів?
Тому, Росія є радше слов'яномовною країною, а не слов'янською.
Очевидно, що росіяни як народ виникли в результаті мовної асиміляції перелічених вище фіно-угорських народностей. Визнання цієї простої і очевидної речі не несе жодного негативного контексту – це проста констатація факту.
Зрештою, фіно-угорські народи, на час підпорядкування Києву, уже мали власні міста (Ерзянь(Рязань), Ростов, Суздаль).
Відносини князя Володимира Великого з різнорідними племенами на території сучасної Росії були переважно військовими.
Як пише літопис, "Сього ж року (981) і в'ятичів він переміг, і наклав на них данину од плуга, як і отець його брав. У літо 982. Піднялися оружно в'ятичі. І пішов на них Володимир, і переміг їх удруге".
В'ятичі і радимичі – племена польського походження – разом із численними фінно-угорськими народами згодом стали складовими російського етносу.
Літописець відгукується про них без політкоректності: "У літо 984. Пішов Володимир на радимичів. А був у нього воєвода Вовчий Хвіст, і послав перед собою Володимир Вовчого Хвоста. І стрів він радимичів на ріці Піщані, і переміг Вовчий Хвіст радимичів. Тому й дражнять руси радимичів, кажучи: "Піщанці од вовчого хвоста втікають". Були ж радимичі із роду ляхів і, прийшовши, тут поселилися. І платять вони данину Русі, і возять повіз і до сьогодні".
Те ж саме стосується й "єдиної Русі", яка, на думку патріарха Кирила, включає території України, Білорусі і Росії. УП вже наводила цитати, які свідчать про те, що до 15 століття московські князі й не думали зватися Руссю, а остаточно відмовилися від своєї власної назви на користь штучного еллінізованого чужомовного слова "Росія" лише у 18 столітті.
Досить часто народи намагаються привласнити більш авторитетну історію. І в цьому немає нічого дивного чи небаченого.
Так, германці ледь не тисячу років намагалися називатися Священною Римською імперією, попри те, що внесок германців у Римську історію насамперед полягав у тому, що германські племена зруйнували Рим.
Румуни також намагаються прив'язати свою історію до стародавнього Риму і нащадків римських легіонерів, хоча історичні джерела повідомляють, що 271 року н. е. війська і колонії римлян під натиском варварів залишили сучасну Румунію, і там лишилися тільки місцеві латинізовані даки.
Виходячи з усього вищенаведеного, історія Росії має таке ж відношення до історії Русі, як, скажімо, історія Анголи і Мозамбіку до історії Португалії. Чи історія Індії – до історії Великої Британії, чи, навіть, до індіанців.
Можливо, патріарх Кирило під "наступництвом" за князем Володимиром мав на увазі причетність Росії до Володимирового хрещення 988 року?
Між тим, християнізація північних околиць Київської державивідбулася через кілька століть після Володимира Великого. Приміром, через століття після охрещення Києва на майбутніх московських землях язичники вбили Леонтія-мученика, а через півтора століття - Кукшу Печерського, святого Києво-Печерської лаври.
Цікава тема для патріарха - один український літератор порахував, що рівно через 666 років після цієї світлої події сталася інша подія – Переяславська рада 1654 року.
Факт у тому, що на території Росії ніякого утвердження християнства в 988 році не було.
Цей процес розтягнувся на століття.
Ще й через століття після хрещення киян, воєвода київського князя Ян Вишатич, при зборі данини на території сучасного Нечорнозем’я, десятками виловлював місцевих шаманів.
Через століття після хрещення Русі навіть у Новгороді, який міцно контролювався Києвом, син Великого Київського князя Святослава Ярославича Гліб змушений був вдаватися до суворих заходів проти язичників, за якими пішло все місто.
Через 108 років після хрещення Русі в Суздальській землі було лише дві церкви, у той час як в одному Києві їх були сотні.
Що є князь Володимир для України - зрозуміло.
Заслуги його безсумнівні, а результати діяльності очевидні й досі.
Саме Володимир запровадив в Києві християнство. Саме до держави часів Володимира в усі часи апелювали ідеологи української держави.
"Як славні предки наші за великого Київського князя Володимира воювали морем Царгород, так і нащадки їхні на човнах сміливо те ж діють" , - писав у XVII столітті один з них про напади козаків на Стамбул.
Саме за часів Володимира закон в Україні став писаним, як у цивілізованих країнах. Саме від тризуба Володимира і Рюриковичів загалом веде свій початок нині чинний український герб.
Цей герб Рюриковичів, до речі, на Говерлі зруйнували члени "Євразійського союзу молоді" кремлівського ідеолога Олександра Дугіна. Сам же Дугін називає московського патріарха Кирила "ідеалом православного архіпастиря".
Судячи з останніх заяв патріарха Кирила, керівництво Московського патріархату цілком свідомо продовжує розглядає себе як агента поширення російського впливу. І ця роль для московської церкви важливіша за властиву роль церкви.
Треба сказати, що для московської церкви це досить традиційна постава. Ті, хто спрямував у Київ Кирила на інаугурацію, враховують відому набожність і забобонність Віктора Януковича, для вчинків якого може знадобитися зрежисоване Кремлем "теоретичне обґрунтування".
Зі свого боку Україні не можна просто дивитися на те, як в неї намагаються вкрасти її історію. Бо все це, в остаточному рахунку, робиться задля того, щоб вкрасти у нашого народу його Батьківщину і місце під сонцем.
Під час інаугурації Януковича патріарх Кирило завершив свою промову модифікованими словами "Молитви за Україну": "Боже великий єдиний Русь-Україну храни. Волі і світу промінням Ти її осіни".
Московський патріарх, напевно, не знає, що автор цих рядків Олександр Кониський за "малоросійську пропаганду" був висланий з України, а його твори знищені. Престарілого композитора музики до "Молитви за Україну" Миколу Лисенка за "українофільство" жандарми запроторили до буцегарні.
Попри всю цю сумну історію, між Україною і Росією можуть скластися добрі відносини.
Потрібна лише одна умова: щоб усі керувалися заповіддю: "Не пожадай ні дому ближнього твого, ні поля його".
Якщо б бути безнадійним ідеалістом, можна було б сподіватися, що московський патріарх почне із себе.
Автор - Олександр Палій - історик, політолог, кандидат політичних наук.
http://www.pravda.com.ua/columns/2010/02/25/4811309/
Деякі коментарі:
Пересмешник _ 25.02.2010 16:52
Очень хорошая статья. Еще изучая историю в годы СССР у меня всегда закрадывалось сомнение. Как же так? вот была Киевская Русь... Была, была, и вдруг вместе со следующей темой "политически правильного" учебника, в одно мгновение она стала Россией! Еще тогда у меня было подозрение, что где-то нас коммунисты обманывают. Именно это обстоятельство вызвало во мне необычайный интерес к правдивой истории. Сейчас, уже через более 30 лет, после этих школьных учебников, уже прочитав бесчисленное количество книг различных авторов я могу с уверенностью сказать, Россия с Русью имеет общего всего лишь корень в своем названии, да и тот ворованный.
Громадянин-українець _ 25.02.2010 16:58
"В кровавом болоте московского рабства, а не в суровой славе норманской эпохи стоит колыбель России. Сменив имена и даты, увидим, что политика Ивана III и политика современной московской империи являются не просто похожими, а и тождественными...
Россия порождена и воспитана в противной и униженной школе монгольского рабства. Сильной она стала лишь потому, что в мастерстве рабства была непревзойденной. Даже и тогда, когда Россия стала независимой, она и далее осталась страной рабов. Петр I соединил политическую хитрость монгольского раба с величием монгольского владетеля, которому Чингисхан завещал покорить мир...
Политика России - неизменна. Русские методы и тактика менялись, и будут меняться, однако главная цель российской политики - покорить мир и править в нем - есть и будет неизменной. "Московский панславизм - всего лишь одна из форм захватничества".
Карл Маркс
„Enthulungen uber die Geschichte der Diplomatie des 18 Jahrhunderts“
Morze _ 25.02.2010 17:52
dmitro2008:
Самое интересное, проанализируйте русский язык - там половина тюркских слов, часть (небольшая) славянских и, таки, фино-угорских. Я не беру в расчет 17-й век, и его вливания французкого и немецкого.
Украинский в таком аспекте лучше даже не "анализировать" ;)
от шаровар до хаты, казака и тына.
Bratiichuk _ 25.02.2010 17:55
MaJestic:
Хочу добавити, що підпорядкування Української Церкви Московському Патріархатов Діонісій зробив за хабар від Москви і коли це розкрилося, то це рішення було анульоване але Москва цього не визнала.
Matthew _ 25.02.2010 17:59
"Палий - невежда и лжец"-3
1. В Северской и в Киевской земле тоже были пережитки язычества даже в конце XII века:
"Пети было песнь Игореви того внуку..."
"Се ветри, Стрибожи внуци, веють съ моря"
Слово о Полку Игореве
2. "куди зникли з білого світу чудь, ливь, водь, ямь, чухна, весь, пермь, меря, мурома, мокша, мещера, югра, печора"
Потрясает невежество. Никуды они не зникли.
чудь (белоглазая) - эстонцы (живут в Эстонии)
ливь - ливы (живут в Латвии)
водь - водь и есть
ямь, чухна - финны (живут в Финляндии)
весь - вепсы
пермь - коми-пермяки
меря - частично ассимилированы, частично слились с марийцами
мурома - частично ассимилированы, частично слились с мордвой
мокша - мордва-мокша
мещера - частично ассимилированы, частично слились с мордвой
югра - ханты и манси
печора - ненцы
Времени у меня нет, завтра продолжу. Здесь вранья полно - работы непочатый край.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Олександр Палій. ''Примазування'' до українського історичного спадку?

Олександр Палій, політолог, кандидат політичних наук, для УП
Візит Московського патріарха Кирила в Україну на інаугурацію нового президента Януковича, відомого свого показною набожністю, не обійшовся без політичної пропаганди. Зводилася до уже чергової спроби "примазатися" до українського історичного спадку.
"Наступниками святого благовірного рівноопостального Великого князя Володимира є братні народи, які зв’язані єдиною історичною традицією", - заявив московський патріарх, відзначивши, що це "складові частини єдиної святої Русі".
Почнемо з того, що сам київський князь Володимир, напевно, дуже здивувався б, коли б його назвали "Владімір". Усі вітчизняні літописи пишуть його ім'я як "Володымер", тобто з українською вимовою і повноголоссям. Навіть у заліських (російських) билинах, записаних у ХІХ столітті, про "залішан" на службі Київського князя, ім'я київського князя звучить як "Владымир".
Напевно, ще більше київський князь Володимир здивувався б, що місто, яке народилося через двісті років після нього на землях фіно-угорського племені меря, претендує на ім'я Русі.
Як відомо, ядро, з якого розвинулася російська держави - Ростово-Суздальське князівство - існувало акуратно в межах племінних територій фіно-угорського племені меря.
Російський історик Корсаков писав: "Ростово-Суздальська область при Юрії Довгорукому цілком співпадала з землею народу меря, поширюючись на північ до Білоозера, вверх за течією Мсти, Мологи, Костроми, Унжа, а на півдні обмежучись Клязьмою і Москвою-рікою".
Російські історики ХІХ століття, зокрема Ключевський, намагалися говорити про слов'янських переселенців на майбутні російські землі, які проникали "тоненькими струмочками на фінські землі", але так і не змогли пояснити факту, що жодних літописних даних про переселення слов'ян не збереглося, а також того факту, що ці "слов'янські переселенці" не заснували жодних нових населених пунктів.
Становлення Росії пояснює, куди зникли з білого світу чудь, ливь, водь, ямь, чухна, весь, пермь, меря, мурома, мокша, мещера, югра, печора і т.д.?
І чому лише за 13 років між двома переписами 1989 і 2002 року в Росії одразу майже на чверть зменшилася кількість представників фіно-угорських народів?
Тому, Росія є радше слов'яномовною країною, а не слов'янською.
Очевидно, що росіяни як народ виникли в результаті мовної асиміляції перелічених вище фіно-угорських народностей. Визнання цієї простої і очевидної речі не несе жодного негативного контексту – це проста констатація факту.
Зрештою, фіно-угорські народи, на час підпорядкування Києву, уже мали власні міста (Ерзянь(Рязань), Ростов, Суздаль).
Відносини князя Володимира Великого з різнорідними племенами на території сучасної Росії були переважно військовими.
Як пише літопис, "Сього ж року (981) і в'ятичів він переміг, і наклав на них данину од плуга, як і отець його брав. У літо 982. Піднялися оружно в'ятичі. І пішов на них Володимир, і переміг їх удруге".
В'ятичі і радимичі – племена польського походження – разом із численними фінно-угорськими народами згодом стали складовими російського етносу.
Літописець відгукується про них без політкоректності: "У літо 984. Пішов Володимир на радимичів. А був у нього воєвода Вовчий Хвіст, і послав перед собою Володимир Вовчого Хвоста. І стрів він радимичів на ріці Піщані, і переміг Вовчий Хвіст радимичів. Тому й дражнять руси радимичів, кажучи: "Піщанці од вовчого хвоста втікають". Були ж радимичі із роду ляхів і, прийшовши, тут поселилися. І платять вони данину Русі, і возять повіз і до сьогодні".
Те ж саме стосується й "єдиної Русі", яка, на думку патріарха Кирила, включає території України, Білорусі і Росії. УП вже наводила цитати, які свідчать про те, що до 15 століття московські князі й не думали зватися Руссю, а остаточно відмовилися від своєї власної назви на користь штучного еллінізованого чужомовного слова "Росія" лише у 18 столітті.
Досить часто народи намагаються привласнити більш авторитетну історію. І в цьому немає нічого дивного чи небаченого.
Так, германці ледь не тисячу років намагалися називатися Священною Римською імперією, попри те, що внесок германців у Римську історію насамперед полягав у тому, що германські племена зруйнували Рим.
Румуни також намагаються прив'язати свою історію до стародавнього Риму і нащадків римських легіонерів, хоча історичні джерела повідомляють, що 271 року н. е. війська і колонії римлян під натиском варварів залишили сучасну Румунію, і там лишилися тільки місцеві латинізовані даки.
Виходячи з усього вищенаведеного, історія Росії має таке ж відношення до історії Русі, як, скажімо, історія Анголи і Мозамбіку до історії Португалії. Чи історія Індії – до історії Великої Британії, чи, навіть, до індіанців.
Можливо, патріарх Кирило під "наступництвом" за князем Володимиром мав на увазі причетність Росії до Володимирового хрещення 988 року?
Між тим, християнізація північних околиць Київської державивідбулася через кілька століть після Володимира Великого. Приміром, через століття після охрещення Києва на майбутніх московських землях язичники вбили Леонтія-мученика, а через півтора століття - Кукшу Печерського, святого Києво-Печерської лаври.
Цікава тема для патріарха - один український літератор порахував, що рівно через 666 років після цієї світлої події сталася інша подія – Переяславська рада 1654 року.
Факт у тому, що на території Росії ніякого утвердження християнства в 988 році не було.
Цей процес розтягнувся на століття.
Ще й через століття після хрещення киян, воєвода київського князя Ян Вишатич, при зборі данини на території сучасного Нечорнозем’я, десятками виловлював місцевих шаманів.
Через століття після хрещення Русі навіть у Новгороді, який міцно контролювався Києвом, син Великого Київського князя Святослава Ярославича Гліб змушений був вдаватися до суворих заходів проти язичників, за якими пішло все місто.
Через 108 років після хрещення Русі в Суздальській землі було лише дві церкви, у той час як в одному Києві їх були сотні.
Що є князь Володимир для України - зрозуміло.
Заслуги його безсумнівні, а результати діяльності очевидні й досі.
Саме Володимир запровадив в Києві християнство. Саме до держави часів Володимира в усі часи апелювали ідеологи української держави.
"Як славні предки наші за великого Київського князя Володимира воювали морем Царгород, так і нащадки їхні на човнах сміливо те ж діють" , - писав у XVII столітті один з них про напади козаків на Стамбул.
Саме за часів Володимира закон в Україні став писаним, як у цивілізованих країнах. Саме від тризуба Володимира і Рюриковичів загалом веде свій початок нині чинний український герб.
Цей герб Рюриковичів, до речі, на Говерлі зруйнували члени "Євразійського союзу молоді" кремлівського ідеолога Олександра Дугіна. Сам же Дугін називає московського патріарха Кирила "ідеалом православного архіпастиря".
Судячи з останніх заяв патріарха Кирила, керівництво Московського патріархату цілком свідомо продовжує розглядає себе як агента поширення російського впливу. І ця роль для московської церкви важливіша за властиву роль церкви.
Треба сказати, що для московської церкви це досить традиційна постава. Ті, хто спрямував у Київ Кирила на інаугурацію, враховують відому набожність і забобонність Віктора Януковича, для вчинків якого може знадобитися зрежисоване Кремлем "теоретичне обґрунтування".
Зі свого боку Україні не можна просто дивитися на те, як в неї намагаються вкрасти її історію. Бо все це, в остаточному рахунку, робиться задля того, щоб вкрасти у нашого народу його Батьківщину і місце під сонцем.
Під час інаугурації Януковича патріарх Кирило завершив свою промову модифікованими словами "Молитви за Україну": "Боже великий єдиний Русь-Україну храни. Волі і світу промінням Ти її осіни".
Московський патріарх, напевно, не знає, що автор цих рядків Олександр Кониський за "малоросійську пропаганду" був висланий з України, а його твори знищені. Престарілого композитора музики до "Молитви за Україну" Миколу Лисенка за "українофільство" жандарми запроторили до буцегарні.
Попри всю цю сумну історію, між Україною і Росією можуть скластися добрі відносини.
Потрібна лише одна умова: щоб усі керувалися заповіддю: "Не пожадай ні дому ближнього твого, ні поля його".
Якщо б бути безнадійним ідеалістом, можна було б сподіватися, що московський патріарх почне із себе.
Автор - Олександр Палій - історик, політолог, кандидат політичних наук.
http://www.pravda.com.ua/columns/2010/02/25/4811309/
Деякі коментарі:
Пересмешник _ 25.02.2010 16:52
Очень хорошая статья. Еще изучая историю в годы СССР у меня всегда закрадывалось сомнение. Как же так? вот была Киевская Русь... Была, была, и вдруг вместе со следующей темой "политически правильного" учебника, в одно мгновение она стала Россией! Еще тогда у меня было подозрение, что где-то нас коммунисты обманывают. Именно это обстоятельство вызвало во мне необычайный интерес к правдивой истории. Сейчас, уже через более 30 лет, после этих школьных учебников, уже прочитав бесчисленное количество книг различных авторов я могу с уверенностью сказать, Россия с Русью имеет общего всего лишь корень в своем названии, да и тот ворованный.
Громадянин-українець _ 25.02.2010 16:58
"В кровавом болоте московского рабства, а не в суровой славе норманской эпохи стоит колыбель России. Сменив имена и даты, увидим, что политика Ивана III и политика современной московской империи являются не просто похожими, а и тождественными...
Россия порождена и воспитана в противной и униженной школе монгольского рабства. Сильной она стала лишь потому, что в мастерстве рабства была непревзойденной. Даже и тогда, когда Россия стала независимой, она и далее осталась страной рабов. Петр I соединил политическую хитрость монгольского раба с величием монгольского владетеля, которому Чингисхан завещал покорить мир...
Политика России - неизменна. Русские методы и тактика менялись, и будут меняться, однако главная цель российской политики - покорить мир и править в нем - есть и будет неизменной. "Московский панславизм - всего лишь одна из форм захватничества".
Карл Маркс
„Enthulungen uber die Geschichte der Diplomatie des 18 Jahrhunderts“
Morze _ 25.02.2010 17:52
dmitro2008:
Самое интересное, проанализируйте русский язык - там половина тюркских слов, часть (небольшая) славянских и, таки, фино-угорских. Я не беру в расчет 17-й век, и его вливания французкого и немецкого.
Украинский в таком аспекте лучше даже не "анализировать" ;)
от шаровар до хаты, казака и тына.
Bratiichuk _ 25.02.2010 17:55
MaJestic:
Хочу добавити, що підпорядкування Української Церкви Московському Патріархатов Діонісій зробив за хабар від Москви і коли це розкрилося, то це рішення було анульоване але Москва цього не визнала.
Matthew _ 25.02.2010 17:59
"Палий - невежда и лжец"-3
1. В Северской и в Киевской земле тоже были пережитки язычества даже в конце XII века:
"Пети было песнь Игореви того внуку..."
"Се ветри, Стрибожи внуци, веють съ моря"
Слово о Полку Игореве
2. "куди зникли з білого світу чудь, ливь, водь, ямь, чухна, весь, пермь, меря, мурома, мокша, мещера, югра, печора"
Потрясает невежество. Никуды они не зникли.
чудь (белоглазая) - эстонцы (живут в Эстонии)
ливь - ливы (живут в Латвии)
водь - водь и есть
ямь, чухна - финны (живут в Финляндии)
весь - вепсы
пермь - коми-пермяки
меря - частично ассимилированы, частично слились с марийцами
мурома - частично ассимилированы, частично слились с мордвой
мокша - мордва-мокша
мещера - частично ассимилированы, частично слились с мордвой
югра - ханты и манси
печора - ненцы
Времени у меня нет, завтра продолжу. Здесь вранья полно - работы непочатый край.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Катинь - 2. Добиття уцілілих - факт чи фальсифікація?"
• Перейти на сторінку •
"Сергій Грабовський. Крах ґрантоїдного фемінізму"
• Перейти на сторінку •
"Сергій Грабовський. Крах ґрантоїдного фемінізму"
Про публікацію