ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.09.04 14:41
Бажають пристрасті музеї,
Як вітер вітру емпірею
У відгалуженнях Морфея,
Де синергічний живопліт
І міль, що припадає пилом, —
Не вдвох, не втрьох,
Можливо, дивом —
Під давнім словом незрадливим

Борис Костиря
2026.09.04 14:09
Останні помахи руки
Зими епічної, важкої,
Як покарання за гріхи.
Не вибратися нам із колій.
Спадають краплі й матюки.
Співає крига колискову.

Останні помахи зими,

Юрко Бужанин
2026.09.04 11:54
Лиш зустрілися і розійшлися –
Мимовільною вийшла стріча.
Та твій образ зі серцем зрісся –
Із розсудливістю протиріччя…

Глузд здоровий давно в ігнорі,
Він забути тебе шепоче.
Попри це, я тобою хворий,

Ірина Вовк
2026.09.04 08:29
собі у вересневій порі. В день уродин)

Рожевим небо розцвіло… Зоря займається…
Десь мріє човник… і весло… А серце – крається…
Ну от… вже знову на порі осіннє марево,
І на руках… і на пері – рахманне зарево…
Твій біль на кінчику пера жаріє-леститься

Віктор Кучерук
2026.09.04 07:00
Спи, люба донечко, - спи, -
Сплять вже ліси та степи,
Спати слухняно лягла
Поміж сестричок бджола,
І в зоопарку бізон
Також поринув у сон.
Спи, люба донечко, - спи.

хома дідим
2026.09.03 21:40
війна воює із війною
заради миру
й хтось поширив
хай нелогічно хоч непросто
дожити не згубивши віри
коли дощить і ллє за комір
і знову пролетіло літо
коли не пишеться у розмір

Ольга Садкова
2026.09.03 21:30
Забажали хлопчаки
вусаня катати.
Поскидали рюкзаки,
узяли санчата.
Повсідалися обоє,
а між ними — кіт.
Полетіли вниз стрілою,
аж іскриться слід.

Євген Федчук
2026.09.03 18:52
В кав’ярні на Монмартрі сивий дід
Із хлопчиком за столиком сиділи,
З маленьких філіжанок каву пили,
Дивились на розбурханий цей світ,
Який кудись постійно поспішав,
Чогось шукав, десь мчав в автомобілях.
Вони ж удвох відпочивати сіли,
Полишити до ч

Борис Костиря
2026.09.03 16:35
Калюжі розлилися, як моря.
Виходить божевілля із порогів.
Ідей могутніх первісна зоря
Укаже шлях для магів і пророків.
Виходить з берегів прадавній світ,
Давно забутий, згаяний, завмерлий.
Він проривається, немовби квіт
На цвинтарі, де відпочили ме

С М
2026.09.03 14:38
Я зрозумію тебе
Коли ти усміхнешся
Це те, що кожен робить, скрізь, так само
Наче на мові спільній

За твоїм одягом, бачу, друже
Що ти із іншого табору
Єдина річ, яку я знати хочу

Тетяна Левицька
2026.09.03 11:20
Зачепилося сонце за гілочку глоду,
зашарілися згарди на стомлених вітах.
День вкладає пшеничні снопи на підводу,
стиглі фрукти та ягоди спілого літа.
Шурхотить у амброзії сум вересневий,
і вагітніють хмари нудними дощами.
Ралом зорані, зранені

Світлана Пирогова
2026.09.03 08:39
Осінній вечір...Пнеться прохолода,
Торкається гарячої долоні.
Вже лист жовтіє. Яблука червоні...
Стихає світ, здається, і ні слова.

Збігає швидко час...Стежки забуті
Покрила павутина вечорова.
І кожна мить, згасаючи, готова

Ірина Вовк
2026.09.03 07:57
ЦИКЛ IV: РИМ

«СПАРТАК: ОСТАННІЙ СВІТАНОК ВОЛІ»

(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Спартак – фракієць, вождь нескорених, лев у залізних тенетах.

Вячеслав Руденко
2026.09.03 07:36
Ні! — уява не злослива,
Бо регоче — не збиткує,
Ніби вітер вздовж калюжі
Небесам артикулює
Кращим адресним чорнилом
Берегам і заповітам,
І річкам, яким мов свято
В Новий місяць сонцем світить

Віктор Кучерук
2026.09.03 06:19
Хвилі пристрастей гарячих
Не вгамуються ніяк, -
Вже від болю серце плаче
І в душі вирує ляк.
Укладаю щільно речі
У валізу шкіряну, -
Клопочуся цілий вечір
Через жінку гамірну.

Кока Черкаський
2026.09.03 01:32
Тополя - високе дерево
І достобіса товсте.
Вона по всій Україні
Неначе бур'ян росте.

Тополя багато бачила
І чула багато теж,
Тому про багато що знає,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анатолій Сазанський (1952) / Вірші

  ZZZZ АПОКАЛІПТИЧНЕZZZZ
.. І знов багряний місяця язик
Зализує старий зашерхлий обрій..
Знов засинає світ страшний і добрий
В краплині материнської сльози.

Поникли білі скрипки тополят..
Дорога плазом- як замерзла жінка...
У пилюзі її коси сніжинки
Примарними блискітками болять..

Зіниці зір розбризкують печаль -
Невтішні сестри над труною світу..
Пульсують кроки..бруком..по серцях..
Земля до Бога тягне сонні віти..

А в ліжечку з ведмедиком гуля
Безмежно мудре всміхнене маля..




Найвища оцінка Любов Долик 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Артур Сіренко 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-03-10 14:49:44
Переглядів сторінки твору 4366
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.689
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.02.03 09:47
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-03-10 15:31:58 ]
Надзвичайно образно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-03-10 15:54:11 ]
Якийсь він такий виболений цей вірш. Може тому, що я жінка, але друга строфа мене особливо зачепила.
Дякую.
Я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 16:06:04 ]
Це справжня поезія!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-03-10 19:40:10 ]
Ай, знакомито, Поете.
Ось лише якось з тим язиком "багряним" у місяця.
Мусить бути саме такого кольору?
З повагою,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ННН ННН (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-10 20:07:36 ]
Сподобалось дуже!
Особливо ці рядки:
"Знов засинає світ страшний і добрий
В краплині материнської сльози."

"Зіниці зір розбризкують печаль -
Невтішні сестри над труною світу..."

"Безмежно мудре всміхнене маля... "

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-03-11 11:34:59 ]
Анатолію, чудова поезія, ваговита, яскрава, чуттєва, несподівана своїми образами.
Відчувається рука справжнього майстра!
За "білі скрипки тополят" моя особиста вдячність -аж защеміло від такого образу.
Браво!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Янка Зірка (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-14 14:47:17 ]
Другий куплет прекрасний.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Артур Сіренко (Л.П./М.К.) [ 2010-03-27 15:44:41 ]
Прекрасно написано! Контрасний вірш - символи вічності світу і його загибелі. Все побудовано на запереченнях і протиріччях... Вражає!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Печарська Орися Москва (М.К./М.К.) [ 2010-04-25 23:06:21 ]
Сумно і гарно і викликає сльозу!