ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.10.26 13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.

Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння

Вячеслав Руденко
2026.10.26 12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.

І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,

Ігор Шоха
2026.10.26 08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес

Віктор Кучерук
2026.10.26 06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.

Володимир Бойко
2026.10.25 23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.

Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.

Віктор Насипаний
2026.10.25 23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не

С М
2026.10.25 21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей

Ігор Лубкевич
2026.10.25 18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..

Я сам намагаю

Олена Кіс
2026.10.25 17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.

І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та

Артур Курдіновський
2026.10.25 15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.

Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,

Борис Костиря
2026.10.25 14:48
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.

Я жду листа, що нині заспокоїть,

Євген Федчук
2026.10.25 14:40
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп

хома дідим
2026.10.25 14:00
що кому
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються

Світлана Пирогова
2026.10.25 12:48
Дощ вицокує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.

Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,

Віктор Кучерук
2026.10.25 07:16
Перевтомлена працею мати
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.

Борис Костиря
2026.10.24 21:29
Що значить зачинені двері
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оля Мак (1992) / Проза

  Коли бракує слів
Осінній сон – лише причина… Була розмова - лише хвилина. Слова словами підганяють. Хоча знайомі – не гуляють. Падають погляди скоса. На землю скотилася роса. Та не впаде вона колись – І погляд їх стане прямий. Та кров кипить, бурлить у жилах… І це уже не в їхніх силах Бажанню тіла опиратись. А воно хоче віддатись, кохатись. І вже віддалось – немало сили! Бажання тіла охопило жили. Але не було це диким пориванням… Вперше здалося їй коханням… Та чи коханням чи жагою? Ковтком води? Життя напоєм? Можливо, сльози з очей проллються , та серця струни цього вже не бояться…

Можливо, це здасться тобі смішним, але я тебе боюсь... Твого погляду, обійм і поцілунків. Я їх ненавиджу за те, що так ЛЮБЛЮ...

Ці очі, які кидають невинний погляд, але пронизливо-п’янкий і такий милий... Я б насолоджувалася ним днями. Чому не вічно? Вічно б твої очі не могли дивитись... Вони б погасли, а мої плакали б без них... Навіть ві сні я бачу ці очі. Я готова в них втопитись... Вони не можуть мене зрадити, не можуть зробити боляче...

Обійми... В них лише відчуваю себе захищеною, потрібною, зігрітою... Лише в цих міцних обіймах я забуваюсь. Десь далеко відходить для мене буденність, проблеми, сердечний біль, незрозумілі страждання... Є тільки ти!!! Знаєш, а я боюсь в них заснути... А що як я проснусь, то лежатиму сама в холодному ліжку? Я не боюсь спати сама...

Я боюсь лишитись самотньою, коли мені так потрібна чиясь підтримка...Вони мене виводять із-за заземлення... Вони - мій RELAX...

Поцілунки - це щось!!!!!!!!! Найсолодший в світі шоколад здається в порівнянні з ними гірким... Попробуєш раз і хочеться ще. Це як наркотик особливого виду...

Але все одно я тебе боюся!!!

Ти якийсь дивний... Не такий як всі! Ти копаєшся в моїй душі і серці, ти хочеш їх відкрити... Мій світ, який я ховаю за кам’яною стіною... Я цього боюсь... Я не дозволю тобі відкрити його, адже ти можеш причинити мені біль...

Я не знаю, чи я тобі говорила, але я не виношу болі: душевної, моральної, фізичної будь-якої... Моє серце її не стягне... Якщо я підпущу тебе ще ближче - ти зробиш мені боляче, а я цього боюсь... Боюсь втратити друга, а здобути тільки коханця... Я боюсь, що ти пізнаєш мене справжню...

Але я вже звикла до тебе, підпустила на недопустиму відстань, неможу без

RELAX-у, як наркоман без поцілунків.Вмираю без цих очей... Мені страшно, бо я вже не можу без тебе, хоч іноді не розумію і чому.... Але цей страх такий солодкий, що здається не таким вже й страшним...




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-03-21 16:29:21
Переглядів сторінки твору 1053
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.626 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.626 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.805
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2010.03.26 23:44
Автор у цю хвилину відсутній