Осінній сон – лише причина… Була розмова - лише хвилина. Слова словами підганяють. Хоча знайомі – не гуляють. Падають погляди скоса. На землю скотилася роса. Та не впаде вона колись – І погляд їх стане прямий. Та кров кипить, бурлить у жилах… І це уже не в їхніх силах Бажанню тіла опиратись. А воно хоче віддатись, кохатись. І вже віддалось – немало сили! Бажання тіла охопило жили. Але не було це диким пориванням… Вперше здалося їй коханням… Та чи коханням чи жагою? Ковтком води? Життя напоєм? Можливо, сльози з очей проллються , та серця струни цього вже не бояться…

Можливо, це здасться тобі смішним, але я тебе боюсь... Твого погляду, обійм і поцілунків. Я їх ненавиджу за те, що так ЛЮБЛЮ...

Ці очі, які кидають невинний погляд, але пронизливо-п’янкий і такий милий... Я б насолоджувалася ним днями. Чому не вічно? Вічно б твої очі не могли дивитись... Вони б погасли, а мої плакали б без них... Навіть ві сні я бачу ці очі. Я готова в них втопитись... Вони не можуть мене зрадити, не можуть зробити боляче...

Обійми... В них лише відчуваю себе захищеною, потрібною, зігрітою... Лише в цих міцних обіймах я забуваюсь. Десь далеко відходить для мене буденність, проблеми, сердечний біль, незрозумілі страждання... Є тільки ти!!! Знаєш, а я боюсь в них заснути... А що як я проснусь, то лежатиму сама в холодному ліжку? Я не боюсь спати сама...

Я боюсь лишитись самотньою, коли мені так потрібна чиясь підтримка...Вони мене виводять із-за заземлення... Вони - мій RELAX...

Поцілунки - це щось!!!!!!!!! Найсолодший в світі шоколад здається в порівнянні з ними гірким... Попробуєш раз і хочеться ще. Це як наркотик особливого виду...

Але все одно я тебе боюся!!!

Ти якийсь дивний... Не такий як всі! Ти копаєшся в моїй душі і серці, ти хочеш їх відкрити... Мій світ, який я ховаю за кам’яною стіною... Я цього боюсь... Я не дозволю тобі відкрити його, адже ти можеш причинити мені біль...

Я не знаю, чи я тобі говорила, але я не виношу болі: душевної, моральної, фізичної будь-якої... Моє серце її не стягне... Якщо я підпущу тебе ще ближче - ти зробиш мені боляче, а я цього боюсь... Боюсь втратити друга, а здобути тільки коханця... Я боюсь, що ти пізнаєш мене справжню...

Але я вже звикла до тебе, підпустила на недопустиму відстань, неможу без

RELAX-у, як наркоман без поцілунків.Вмираю без цих очей... Мені страшно, бо я вже не можу без тебе, хоч іноді не розумію і чому.... Але цей страх такий солодкий, що здається не таким вже й страшним...