Знаєш, я давно хочу сказати тобі, що ти – це найкраще, що сталося зі мною за все моє життя. Так, мені всього сімнадцять, я вірю в кохання, у щастя, в вічне добро, хоч і дотримуюсь більше зла. Так, ти не ідеальний, ти далеко не ідеальний, та ти саме той, що потрібен мені. Ти мій кисень, моя вода, моє сонце. Ти додаєш мені сил дихати, коли я задихаюсь від страждань і горю, ти даєш мені напитися свого бажання і своєї віри в ніщо, а це допомагає мені повірити в себе, ти даруєш мені можливість бути собою і залишатись такою, якою я є завжди. Ти даруєш мені спокій і можливість самовиразитись. Ти розумієш кожне моє слово не тоді, коли я його вимовляю, а тоді, коли я про нього думаю. Ти для мене все. Ти – моє життя. Ти те, що шукає кожна людина, але тебе знайшла саме я. Ти моє маленьке щастя, мій маленький принц, мій власний ангел. Ти не очікуєш від цього життя нічого і не намагаєшся нікому нічого довести. Та й тобі цього не потрібно робити. Ти і без цього перевершуєш всіх цих людей своєю простотою і вірністю. У тебе немає друзів, але в кого вони є взагалі. Ти не розумієш брехні і не сприймаєш зради. Ти такий, який є. Тобі не потрібно змінюватись перед іншими людьми, ти волієш, що вони міняли свою сутність перед тобою. Ти такий складний, але водночас такий простий. Ти янгол життя для помираючих і янгол смерті для живих.
Ти остання надія на те, що я не загублюсь в цьому житті, ти мій спаситель, але ти мій хрест. Я повинна нести свої страждання до кінця життя і мені заборонено вчинити хибний крок. Мені забороняєш ти. Ні, звичайно ти не кажеш це. Але я бачу це в твоїх очах. Я бачу і розумію все, що ти не кажеш мені. Ні, нам заборонено. Але чому? Просто життя не дозволяє нам зробити те, чого найбільше воліють наші серця. Твоє любов не є тою чистою течією, що може віднести мене подалі від міського шуму, а моє кохання не належить твоєму серцю. Ми загублені душі нещасного світу. Ми втрачені тіні нового покоління. Ми не можемо зробити те, що хочемо. Ми мусимо належати обставинам. А до чого ц і обставини? До чого взагалі всі проблеми і переживання? Чому не можна просто загубитися в собі забути про все, чого хочеш і про все, що ніколи не належатиме тобі? Я так цього хочу. І я знаю, що ти цього хочеш аж ніяк не менше ніж я. Але тобі дозволено залишатись тільки моїм ангелом, а мені – тільки твоєю совістю...