Поміж зеленими берегами, попід зеленими вербами, красиво оминаючи чорні окоренки, рожевіла спокійна річка, бо з-поза синьої хмари саме висковзнуло золоте яйце вечірнього сонця і , розбившись об обрій, розійшлося по небу й потекло по воді.
А на зеленій греблі діти пасли руду козу з білими козенятами і дивились, як дядько у високих чоботях підхватком бовтав рожеву воду. Пастушкам здавалося, що він от-от упіймає золоту рибку, і їм кортіло довідатись, яким буде перше бажання рибалки.
Тим часом понад греблю вийшли місяць і зорі, щоб і собі глянуть... Але нічка м'яко притуманила і річку, і рибалку , і весь берег.
Тільки вологі пахощі зелені й цвіту гуртами витали у місячному селі і ніяк не могли розбудити довгоногу чаплю на трухнявому пні.
Десь весело прокотився з поля трактор, і чомусь довго не було сну в молодих сівачів.