ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ілахім Поет
2024.05.15 00:26
Ким народжений, тим і повзаю.
Ну куди мені в солов’ї?
Та виспівую про любов все я…
І про чари очей твоїх.
До фіналу цієї арії -
Як у Греції до календ.
Чи ймовірний у цім сценарії
Занебесний мій хепі-енд?

Ілахім Поет
2024.05.15 00:25
це смертельний танець під хіт війни
бек-вокали – дрони, вокал - гармати
що ж настільки, вороже, ти дурний
розізлив чогось мене ой дарма ти

ну давай, підспівуй, збирач землі
розсувай пілотку - ти заробив це
два квадратні метри ось ай люлі

Олександр Сушко
2024.05.14 10:00
Василий Куролесов

Я свято верю, что собака -

последний Ангел на Земле.

Когда затянет душу мраком -

Микола Соболь
2024.05.14 05:55
Одне питання зріє у мені,
а відповідь заплутана до краю,
країна вигорає у вогні
та дехто навіть дотепер не знає,
куди ведуть історії сліди
у цім давно забутім Богом світі,
ми покручі московської орди
чи козаків нащадки гордовиті?

Віктор Кучерук
2024.05.14 04:53
Вже розвидняється надворі,
Запіяв когут десь зо сну,
А я, працюючи над твором,
Іще повіки не зімкнув.
Мов тінь, за вікнами майнула
Весняна ніч, а я іще
Сиджу незрушно, мов під дулом,
Упертим ворогом в лице.

Артур Курдіновський
2024.05.14 01:31
В забутих райдужних світах
Я бачу жовте і рожеве.
Там, де король та королева
І там, де щастя вічний птах.

Нехай сьогодні сум в рядках
Не схожий на струмки квітневі.
В забутих райдужних світах

Володимир Бойко
2024.05.14 00:51
Ніхто так запекло не нищить людей, як «спасители человечества». Нечисть завжди береться повчати інших, як їм належить бути чистими. Російські цінності дочекаються свого базарного дня. Московити настільки захоплені загарбанням чужих земель, що їм

Ілахім Поет
2024.05.14 00:12
Це кохання – мистецтво і таїнство, наш обряд…
А взаємні бажання такі креативні й творчі!
Обопільно натхненністю очі у нас горять.
Ну а передчуття викликають солодкі корчі.

Це кохання навіки з’єднає тебе й мене.
Так лунають зірки, так смакуються нап

Іван Потьомкін
2024.05.13 23:32
Боялась, щоб він не пішов од нас ,
не попрощавшись...
Яка печаль в очах:
в кутиках вуст гіркота залягла,
він здавався б справжнім в забавках немовлят,
гармидерував би і враз би замовкнув , як кажуть нараз...
І буде вечір, і на стрічі товаришів
його

Ілахім Поет
2024.05.13 17:53
Справді, з першого погляду видалося - стара.
Наче мумія, тільки в очах щось незвичне гра.
Взагалі щось від відьом було в ній, щось – від віщунок.
Це лякало. І думалось навіть: чи не дарма
На уклін сюди йшов, чи не візьме в полон пітьма?
Чи тим самим

Юрій Гундарєв
2024.05.13 10:55
Тінохрінь

Олександр Сушко опублікував чергову, за його словами, «сатиру». Як завжди, вишукано і дотепно:

Хрінотінь звичайна (vulgaris)
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде ПО плану,

Віктор Кучерук
2024.05.13 10:45
Хоча на подвір’ї не чутно
І в хаті не видно давно, –
Ти в серці моєму присутня,
Забути тебе не дано.
І долею, знаю, до згуби
Призначено щиро мені
Твої заціловувать губи,
Для тебе співати пісні.

Артур Курдіновський
2024.05.13 01:24
Я знов помилився. Відкрився не тим.
Зарано розправив я крила.
Подумав, там сяйво. А там - тільки дим
Багаття, де совість згоріла.

Я так помилявся! Не з тими я вів
Палку та відверту розмову.
У струмі нещирих, надуманих слів

Юлія Щербатюк
2024.05.12 23:39
Чи промовлялися слова,
Чи у рядки ставали струнко,
Та правди тей потік не мав-
Нещирість вищого гатунку.

І, розтікаючись, між тим,
У ефімерності безмежній,
Лягали маревом густим

Іван Потьомкін
2024.05.12 21:14
Невже це й справді

Я тонкосльозим став од старості?

Тільки-но сирена розлуниться

Своїм протяжним воєм,

Євген Федчук
2024.05.12 16:33
Ще, як був Азов турецьким, кріпость там стояла.
Чимале турецьке військо у ній гарувало.
А було ж місто багате – добра було того,
Бо ж купці з усього світу з’їздились до нього.
Було чим тут поживитись та чого пізнати.
А ще ж рабів християнських було т
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Лайоль Босота
2024.04.15

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Ярослав Штука
2020.12.05

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Майстерень Адміністрація / Критика | Аналітика

 Професор Тищенко відкриває нові сторінки історії України

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-04-03 17:02:52
Переглядів сторінки твору 10317
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.037 / 6  (0.591 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 4.037 / 6  (0.591 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.747
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціум
Наша міфологія, аналітика
Автор востаннє на сайті 2017.03.02 00:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-04-03 17:07:24 ]
Як на мене, прийнявши погляди шановного професора К.Тищенка, маємо достатні підстави називати себе виключно українцями, не рефлексуючи русами, малоросами, хохлами, скіфами, арійцями і т.д.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-09-11 09:21:30 ]
Думаю, що тут багато відповідей для тих, хто цікавиться минулим нашого краю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-16 20:04:55 ]
Так, і не тільки відповідей, а розширюється сам фокус розуміння історії... Треба дякувати Редакцію Майстерень за публікацію цього інтерв"ю. До речі, на Київщині, у Баришівському районі зустрічається прізвище Орап.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-12-23 13:19:13 ]

Генконсул Росії у Львові: Мені погрожують, що вб’ють, бо я пропагую “руський світ”

“У нас є концепція, яку проводить патріарх Кирило і наше керівництво, - єдиного загальноруського світу”... Консул потребує захисту, але не від “націоналістів”?..

Днями у Львові розгорівся скандал з міжнародним душком. Генеральний консул Російської Федерації в тому місті Євген Гузеєв заявив, що українську мову на Західну Україну принесли більшовики, доти тут розмовляли по-російськи, а «проект Україна» створили австрійці ...

Пан консул не історик, не філолог, тому плутається в поняттях, які в Україні знає кожен школяр. Українська мова (як і, скажімо, російська, білоруська тощо) в різні історичні періоди називалася по-різному. У пізні середині віки, аж до середини ХІХ ст., її переважно називали «руська мова» - на противагу московській та іншим слов’янським. «Русинською мовою» вперше українську мову назвали поляки (це польський прикметник від колишньої самоназви українців «русинів»).

Уперше слово «Україна» вжито в «Іпатіївському літописі» за 1189 рік, назва «українська мова» широко вживається для позначення розмовної та нової літературної мови України-Русі з середини XIX ст. (паралельно з іншими, попередніми назвами), оскільки назва “руська” перейшла на московську мову.

Проте у пана генконсула сформувалися власні історико-філологічні знання, які, звісно, нічого спільного ні з наукою, ні з дипломатією не мають.

Консул люб’язно відповів на наші запитання, театрально попоросивши нічого не публікувати, “бо мені погрожують, що мене тут уб’ють”. Я цього, звісно, йому не обіцяла. Бо такий “скарб” як журналістка просто не маю права приховувати.

До речі, щодо “уб’ють”... Спецслужбам України (якщо вони ще є), може, і варто звернути увагу на можливі провокації щодо цієї екстравагантної особи – зрозуміло, не з боку “українських націоналістів”... Адже так легко здійняти “антинаціоналістичну істерію”...

Пане консуле, ви заявили, що українську мову принесли на Західну Україну... більшовики. Це була хитра дипломатична провокація чи ви серйозно?

Я проводив бесіду з молодою людиною – націоналістом, який нічого не знає ні про культуру, ні про мову, ні про історію України. Я хотів розповісти йому в такому популярному плані щодо цих моментів. Я цитував видатних українських письменників.

Кого саме?

Видатну українську письменницю Марію Матіос. Вона у своїй книжці «Нація» наводить такий пасаж: персонаж Юр’яна каже: «Мій батько Ілля за румунів говорив по-румунськи, бо він розумів, що треба, аби був порядок, але вдома він розмовляв по-своєму – по-руському».

Тобто я йому пояснював, що доти люди тут розмовляли давньою мовою, яка тоді звалася руською. Я ніколи не казав, що люди не розмовляли українською мовою. Можливо, українська і так називалася, не знаю.

Я йому підкреслював, що офіційна українська мова сюди, у Львів, прийшла з новою владою, радянською, бо доти ж не було офіційної української мови, була польська.

Тобто ви вважаєте, що така освічена людина, як Марія Матіос, начебто стверджує, що люди тут не розмовляли українською? Ну це ж несерйозно...

Розмовляли, але офіційна була польська. А офіційну українську принесли більшовики. Проте я не хочу це знову й знову повторювати.

Громадськість закликає РФ відкликати вас із посади генконсула за «ганебно низький рівень освіченості»...

Я працюю тут п’ять з половиною років. За цей час у мене не було проблем, конфліктів, бо я поважаю Україну, український народ, українську мову, спілкуюсь нею. Я не хотів нікого образити, тільки роз’яснював деякі елементарні речі, на мій погляд. Я зробив помилку, що робив це в присутності журналістів. Це була помилка.

Чому “помилка”, якщо ви, на ваш погляд, говорите правдиві речі?

Так, я казав правдиві речі, нічого брехливого. Я казав, що офіційно українську мову принесла з собою радянська влада. Це що, суперечить історичним фактам?

(Від автора. Не просто суперечить... Це, дуже м’яко кажучи, неграмотно. Невже пан консул не знайомий з історією краю, у якому працює?) По-вашому, до 1939 року люди тут розмовляли якоюсь іншою мовою?

Усі ж витоки з руської мови. Наводжу цитату великого вченого, історика Ярослава Ісаєвича. Він пише, що всі витоки сучасної російської мови, української білоруської, русинської – з давньоруської мови. Давньоруська мова – мова східних слов’ян. І всі розмовляли єдиною мовою – літературною, маю на увазі. Це була літературна мова на основі церковнослов’янської мови.

(Від автора. Відомий пропагандистський принцип: трішки правди, а решта – теж сприйматиметься за правду. В основі давньоруської літературної мови справді лежала церковнослов’янська. Це правда. Решту знань пана консула навіть у радянські часи сприйняли б зі сміхом. Ніхто на цьому “просторі” не розмовляв літературною мовою, тим більше єдиною... Це визнають навіть російські професори-філологи...) Ви, до речі, знаєте різницю між руською і московською мовами?

Ну, була така московська мова. Було дуже багато діалектів однієї мови. Я пояснював молодому націоналістові, що немає російської мови, а є руська.

У запалі полеміки ви загубили російську мову?

А де вона ця російська? У нас, у Росії, ми називаємо нашу мову рускій язик, не російський, а він походить з давньоруської мови.

Ви навмисне граєтеся в слова? А хто ви за освітою?..

Я не філолог, я дипломат...

Я казав, що австрійці хотіли зробити проект відриву південно-західної окраїни Австрійської імперії від загальноруського світу. Я не казав «проект Україна». Це відомий факт, пройшло більш як століття.

Я це пояснюю лише для вас, я вас прошу нічого не публікувати, бо не хочу знову сварок. Бо як тільки це з’явиться, знову буде полум’я сварки. А якщо ви напишете, то я все спростую, скажу, що такого не казав.

Це все я вам сказав по-дружньому. Усім іншим журналістам я абсолютно нічого не коментуватиму. Скажете, що пан Гузєєв сказав: «No comments».

Отже, австріяки з “німецького світу” хотіли відділити “окраїну” від єдиного “руського світу”?

Так, але не від Росії, а саме від загальноруського простору.

Що ви маєте на увазі під «загальноруським простором»?

Зараз у нас є концепція, яку проводить патріарх Кирило, яку проводить наше керівництво, ми говоримо про єдиний загальноруський простір, маючи на увазі, що це руський світ.

Які країни до нього відносяться?

Усі наші братні країни. Ну, така в нас концепція. Такий у нас погляд на історію. Ми вважаємо, що ми були єдиним народом, який тут жив, на просторі Східної Європи і мав руську мову.

Коли Іван Федоров друкував книжки, то друкував їх однією мовою, яку всі розуміли.

І що випливає з вашої концепції?

Хочемо, щоб наші країни, наші народи жили в спокої, злагоді, були єдині, були братами, жили дружньо.

А якщо ви не розповідатимете на кожному розі – давайте будемо єдиними, - то від цього гірше почуватиметеся?

Я на всіх заходах кажу, що росіяни, українці – брати. Я тут працюю на позитив.

Але ж ви бачите, що виходить навпаки?

Тому що терміни різні. Коли я кажу “рускій” язик і що нема російської мови, то мене не розуміють. Коли кажу про відрив, мені кажуть, що я кажу про відрив від Росії, але я ж цього не казав.

Вам як пересічному росіянину хіба не вистачає того простору, який Росія має сьогодні, вам обов’язково ще більше треба?

Ми кажемо, що це простір, бо є англійський простір, є німецький простір, французький. (Насправді таких “просторів” у ідеологічному розумінні немає. – Авт.). Це нормально, цивілізація. Я не кажу, що обов’язково брати територіально. Ми просто так вважаємо, це наша концепція, то чому ми не можемо її казати?

Ви ж маєте свій український світ, маєте потужні діаспори в Канаді, Америці.

Ну, ми ж не претендуємо на спільний простір з Канадою, який, за вашою логікою, теж мав би входити в загальноруський, і не кажемо, що це одна країна...

Ми не претендуємо на Канаду…

Я ще раз вас прошу, не друкуйте нічого, бо мене й так уже покарали.

Як саме?

Ось зараз під вікнами консульства проходить черговий мітинг. Гадаєте, так легко працювати?

А де центр цього загальноруського простору?

Зараз він у Москві. А колись був у Києві.

І надалі теж має бути в Москві?

А він буде там, де буде потужніша руська культура, руська цивілізація. Можливо, завтра це буде Київ, як і руська православна церква буде в Києві, бо вона таки зародилася в Києві.

То нехай би вже був центр у Києві, якщо все починалося з Києва?

Ну, розумієте, що православіє єдине, воно ділиться на так звані національні хати, а ось у католиків нема такого поділу. Коли була татаро-монгольська навала, то зруйнували і Київ, і все.

Та не все, Софія Київська, Лавра, відбудовані Мазепою, стоять…

Може, через деякий час – через століття – центр знову повернеться сюди, і Київ знову стане центром нашої культури. Сьогодні цього ніхто не може знати. Головне – зберегти наш єдиний цивілізаційний простір, православний простір, єдиний руський світ.

А як щодо монарха? Він нам теж потрібен?

Ні, цей етап ми вже пройшли. У Росії вже монархії не буде, бо в нас уже встоялася республіканська форма правління. У нас є президент.

Я розумію, що ви хочете знати мою точку зору. На це запитання, яке мене могло б образити, спокійно відповім: на нашу думку, у нас у Росії – демократія. Зараз це – нелегкий шлях переходу від тоталітарної системи до ліберальної, капіталістичної. І наш президент на ту пору, Путін, сказав, що ми повинні пройти авторитарним шляхом, аби не втратити країну, економіку. І зараз ми перейшли до капіталістичного, демократичного шляху, але авторитарним методом. І це нормально.

То ви вже перейшли до демократії?

Так. У нас є політична система, є політичні партії, діють закони. Ми така ж демократична держава, як і будь-яка інша держава у світі. Як Франція, Німеччина. У нас діють усі ті самі інститути.

Звісно, що ми робимо помилки, але ми їх подолаємо.

А для вашої концепції також важливо, аби й територіально країни були разом?

Після Радянського Союзу ми розуміємо, що є п`ятнадцять незалежних, суверенних, демократичних держав у світі, які об’єднані в СНД. Ну не 15, а десять у цій співдружності.

Ми пропонуємо руку дружби, співпраці на рівних умовах, на умовах поваги одне до одного.

Сьогоднішнє українське керівництво сприймає вашу концепцію?

Ми нікому не нав’язуємо свою концепцію. Ми знаємо для себе, що ми б хотіли мати загальноруський світ. І це наша концепція. А сприймається вона чи не сприймається – інша справа.

На посаді генконсула у Львові пропагування вашої концепції – першочергове завдання?

Ні, перш за все – розвиток торговельно-економічних зв’язків західних регіонів з регіонами Росії. Потім – захист інтересів громадян Росії на території Західної України, це консульські справи, а розвиток позитивних зв’язків на рівні керівників областей, підтримка руської (очевидно, російської. – Авт.) культури, мови на теренах Західної України. Ось широкий комплекс нашої роботи. А вже такі ідеологічні моменти – теорія, яку я втілюю в практику.

Що означає поширення “руської культури” в Західній Україні?

Це означає підтримка руської культури, не російської, бо російська – це дагестанці, якути, татари, чеченці й ще 160 національностей, які проживають у Росії. Це російська культура, а я тут запроваджую, підтримую руську культуру.

Тобто українську? Їй-Богу, не розумію!

Бо вас, молодих людей, так навчили, що ви нічого не розумієте. Я кажу прості речі, а ви їх не розумієте. Бачите, проблема не в моїх висловлюваннях, а у вашому нерозумінні таких простих речей, що є руська культура і є російська культура. Є Росія, а є Русь. Є руська мова і є близькі до руської мови, наприклад, русинська чи українська.

Дякую вам, пане консуле, за відверту розмову.

Євген Гузеєв Пані Оксано, я вам пояснив це як простій громадянці України, яка займається дуже важливою справою. Якщо ви хочете, щоб було все нормально, не друкуйте все, що я казав. Я зрозумів, що не варто бути відкритим. Більше я жодному журналістові нічого не скажу. Я вам це сказав, бо мені подобається ваш голос.

Я просто хочу зробити щось із вашою освітою, бо неможливо відчувати, коли молодь не розуміє таких простих речей.

Якщо ви напишете це, ви мене вб’єте, бо мені йдуть погрози, що мене вб’ють.

З боку націоналістів?

Так. Тоді ситуація буде зовсім погана...

Розмовляла Оксана Климончук


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-23 16:38:11 ]
Ясна справа. Кожна держава дбає не тільки за збереження, але й за розширення своєї культури, цілком зрозуміло. А Росія хоче мати по сусідству багату, стабільну, процвітаючу Україну це добре. Та й з фактом, що саме з приходом більшовиків українська мова стала офіційною посперечатися важко.
А з "руською культурою" Оксана хотіла познущатись над чиновником?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2011-02-12 11:06:08 ]
"Крізь всю російську літературу, історичну і художню, проходить приписувана Олегу фраза, яку він нібито сказав, прийшовши до Києва: «Тут буде мати міст руських.» Мене багато років інтригувало, як міг таке сказати швед (Олег - викривлене шведське ім'я Heleg, воно означає святий, віщий, як це знав Пушкін), коли нічого руського: ні нації, ні держави, ні мови, - ще не існувало. Все стало на свої місця, коли я переклав цю фразу на шведський. Вийшло «Här skall vara moderstaden av russi». Читається: «Хер скель воор модерстаден ів Руси» і означає: «Тут буде головний опорний пункт племені веслярів». Мати міст з'явилася через неправильний переклад шведського слова moderstaden." Леонід Шульман

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-17 20:51:42 ]
А чому так мало робиться наголос на автохтонність? Український на власній території -- автохтон, як би, коли, на протязі історії він не називався.Решта усе похідне...А то вчить теля корову, як їй пастись!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2023-09-02 11:35:15 ]
Не забуваймо, що таки була і є Україна, і ніякої русі.