![](images/additions.gif)
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.06.29
22:46
З дитинства ти боявся, що тебе викрадуть прибульці і…
«І що вони з тобою зроблять?» – питали всі довкола. Що вони зі мною зроблять?! Що вони зі мною зробили, кляті сірі виродки! Ох-ох…
Не можу це в собі більше тримати. Треба довіритися паперу. Тільки т
2024.06.29
12:57
Поміж ромашок- штор
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
2024.06.29
12:51
Обминаю тебе,
Моя перша юнацька любове,
На розгрузлих шляхах,
Де зневіра, і зрада, і біль,
Де ніколи й ніщо
Не сприймається як випадкове
Й тимчасове –
У всьому
Моя перша юнацька любове,
На розгрузлих шляхах,
Де зневіра, і зрада, і біль,
Де ніколи й ніщо
Не сприймається як випадкове
Й тимчасове –
У всьому
2024.06.29
10:52
Лебедіє сонячна юга,
Зрошена ранковим щебетанням.
Пообіді - спека, пилюга,
Ніц нема охоти до кохання.
А воно потрібне, хоч убий,
Нащо літо як нема любові?
Жінко! Я до вечора не твій!
Зрошена ранковим щебетанням.
Пообіді - спека, пилюга,
Ніц нема охоти до кохання.
А воно потрібне, хоч убий,
Нащо літо як нема любові?
Жінко! Я до вечора не твій!
2024.06.29
10:38
Більше ніхто не відтворить її очей,
А тисячі скажуть про погляд блакитного моря
І житимуть між тисячами подібних речей,
Що були у кімнаті, якої ніхто не повторить.
Навіть думка про те, що усе обернеться в прах
До ненависті світу – нестерпна, в серцях
А тисячі скажуть про погляд блакитного моря
І житимуть між тисячами подібних речей,
Що були у кімнаті, якої ніхто не повторить.
Навіть думка про те, що усе обернеться в прах
До ненависті світу – нестерпна, в серцях
2024.06.29
10:23
Плин мирри у сни диво-теплої ночі.
І покій мирської, принишклої хвилі.
Відчуй, Кесаріє, як входить тремтіння
у намертво стягнуті латами груди,
як сходить уроджена в далечі дальній
забута в нестямах солодка належність,
як відігнавши покари порядки,
І покій мирської, принишклої хвилі.
Відчуй, Кесаріє, як входить тремтіння
у намертво стягнуті латами груди,
як сходить уроджена в далечі дальній
забута в нестямах солодка належність,
як відігнавши покари порядки,
2024.06.29
08:42
червня, вже вісім років тому, в бою на Донбасі від кулі снайпера загинув Василь Сліпак.
Оперний співак зі світовим іменем. Володар унікального голосу - контртенору.
Соліст Паризької національної опери.
Перебуваючи за межами України, ніколи не припиняв
Оперний співак зі світовим іменем. Володар унікального голосу - контртенору.
Соліст Паризької національної опери.
Перебуваючи за межами України, ніколи не припиняв
2024.06.29
06:48
Дядя Юра - ловкий віршомаз,
Ратичкою шкряботить щоденно.
Та його хвалю! Волаю: - Клас!
Ти в літературі навіжений!
Кожен твір - перлина золота!
Кожне слово - мудрості оаза!
Творчості свята твоя вода
Ратичкою шкряботить щоденно.
Та його хвалю! Волаю: - Клас!
Ти в літературі навіжений!
Кожен твір - перлина золота!
Кожне слово - мудрості оаза!
Творчості свята твоя вода
2024.06.29
05:29
Нині, як ніколи,
Видно хто є хто, –
Хто став напівголий,
Хто придбав пальто.
Видно, що для фронту
І коли собі,
Як і кожен контур
Радощів і бід.
Видно хто є хто, –
Хто став напівголий,
Хто придбав пальто.
Видно, що для фронту
І коли собі,
Як і кожен контур
Радощів і бід.
2024.06.29
03:21
Сокільники... Зґвалтована дорога!
Немає свіжих квітів навесні.
Життя - страшна війна. Гуде тривога.
Себе питаю: виживу чи ні?
Мій Лісопарк - розстріляне минуле!
У двері, що зачинені тепер,
Благав та стукав. Марно. Не почули.
Немає свіжих квітів навесні.
Життя - страшна війна. Гуде тривога.
Себе питаю: виживу чи ні?
Мій Лісопарк - розстріляне минуле!
У двері, що зачинені тепер,
Благав та стукав. Марно. Не почули.
2024.06.28
15:28
Весна має очі твої:
прозорі смарагди зелені,
зело неосяжних гаїв
і листя-мереживо кленів!
У літа постава твоя
і дині – як перса звабливі.
Твій голос – то спів солов’я,
прозорі смарагди зелені,
зело неосяжних гаїв
і листя-мереживо кленів!
У літа постава твоя
і дині – як перса звабливі.
Твій голос – то спів солов’я,
2024.06.28
14:03
В повечірній тиші не сумуй, мій друже.
Пів зими пробігло, ближче до весни.
Голос твій печальний розтривожив душу.
Завіконня хмуре зашуміло тужно
Барабанним танцем крапель крижаних.
Не сумуй, минеться, і за ніччю сплине
Все, що розболілось за корот
Пів зими пробігло, ближче до весни.
Голос твій печальний розтривожив душу.
Завіконня хмуре зашуміло тужно
Барабанним танцем крапель крижаних.
Не сумуй, минеться, і за ніччю сплине
Все, що розболілось за корот
2024.06.28
13:01
На теренах українства, певно, явище Прекрасної епохи ніде так не виразилося, як в урбаністичній чи напівурбаністичній прозі І. Франка, зокрема в «Перехресних стежках». І йдеться тут не про шаблони щодо видатного письменника, а його реальні та практично
2024.06.28
12:28
Їй би в матріархаті народитися годилось,-
Од ласки й доброти з десяток мужиків зомлів би,
А то лиш я один та ще онук й сини...
Немає простору у повноті розправить крила.
Отож, як на останню приступку життя зійду,
Відкіль в інші світи вже мерехтит
Од ласки й доброти з десяток мужиків зомлів би,
А то лиш я один та ще онук й сини...
Немає простору у повноті розправить крила.
Отож, як на останню приступку життя зійду,
Відкіль в інші світи вже мерехтит
2024.06.28
11:08
Я запам’ятав Сергія Ґуберначука як обдаровану, добру людину і дуже скромну, що в театрі є не часта і досить цінна якість. Пам’ятаю його як актора і в сучасних ролях, і в українській класиці, зокрема в легендарних «За двома зайцями» (режисер Віктор Шулаков
2024.06.28
10:49
Ти мені розкажи про себе,
Ти довір свою таємницю.
Недаремно світилось небо,
Заіскрились наші зіниці.
Недаремно ж погляд у погляд,
Мов зійшлися небесні зорі.
І в душі ніжний, теплий порух.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ти довір свою таємницю.
Недаремно світилось небо,
Заіскрились наші зіниці.
Недаремно ж погляд у погляд,
Мов зійшлися небесні зорі.
І в душі ніжний, теплий порух.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
![](images/additions.gif)
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.12.07
2023.11.15
2023.10.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
![Тлумачний словник Словопедія](http://img.slovopedia.org.ua/button88x31.gif)
Автори /
Юля Цукор (1993) /
Проза
Тобі.Фразеологізмами.
Ти не телефонуєш мені більше. Твої асфальтовані стежки позаростали колючим тереном і гірким полином. Мені так важко...
Ти одного дня сказав, що я як з неба впала. Як сніг. Ти ж бо обожнюєш зиму. І ти щасливий з того, що я приземлилась поруч тебе. Нехай і влітку.
Непостійний такий. Спочатку вогнем і мечем розігнав всі мої сумніви, поставив мою душу на коліна, обрізав мої крила...ну і де ж ти тепер?! Де?! Полишив мене серед двох стін,а сам втік. Ти ж відповідальний за мене, бо ми відповідальні за тих, кого приручили! Ти, певне, не знав цього... а я от тепер сиджу поміж напівзруйнованих стін просто неба. Мої очі на мокрому місці.
Я мабуть хворію...
Насправді ж ,я надто драматизую. Сама ятрю свої ж рани. Пишу листи, які ніколи не зважуся надіслати. Думки про тебе рвуть до самого серця.
Ти викреслив мене з свого життя: я надто швидко набила тобі оскому. Я ж не навмисне. Ми б мали відразу помітити що ми різні. Занадто різні хоча б для доповнення один одного. Ти ж знав це... я ніколи не збагну, чому так старанно тоді замилював мої очі. Я була як лялька у твоїх руках. Ніхто не наважився обламати твої пазури, що так боляче краяли шкіру.
Ти закоханий в сніг, а я, лише зачувши про море, зазвичай цитую Дугласа Джерролда: «Море? Я люблю його до божевілля»
Свою зиму ти проводиш в затишних містечках Словаччини з друзями, а я просиджу вільні години за столиком каварні, що знаходиться на іншому боці величезного міста,аніж живу я...з самотою.
Ми з тобою справді як фізик і лірик. Ти економіст у прозорому еластичному кубі,а я польовий філолог. Ти казав, що ти штурмуєш небо, підкорюєш нові й нові вершини, серйозний такий, а я воюю собі з своїми вітряками у своєму ж таки полі. Я була б повірила,але це ж неправда!!! У нас просто різні методи.
Я продовжувала ходити за тобою,як тінь. Ти тішився з свого успіху. Виймав потроху мою душу, висотував з мене всі нитки, а потім, таку знесилену, ставив над безоднею... за деякий час робив мене виною всьому, втішав. І все спочатку. Ти бездоганно витримував роль, був задоволений з цього.
Та згодом тобі й таке обридло. Після гострої розмови ти нвіть не кинув останнього погляду. Так і закінчились мої катування. Але я таки їм причиною, бо дозволяла себе кривдити. Гадаю, це було кохання...адже в ньому завжди так: один цілує, а інший лише підставляє щоку. Здогадайся, хто є хто?
2009
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тобі.Фразеологізмами.
Серце на розстріл
Вовкам на розгриз
на мстиве знущання Тобі...
Цукор
Ти не телефонуєш мені більше. Твої асфальтовані стежки позаростали колючим тереном і гірким полином. Мені так важко...
Ти одного дня сказав, що я як з неба впала. Як сніг. Ти ж бо обожнюєш зиму. І ти щасливий з того, що я приземлилась поруч тебе. Нехай і влітку.
Непостійний такий. Спочатку вогнем і мечем розігнав всі мої сумніви, поставив мою душу на коліна, обрізав мої крила...ну і де ж ти тепер?! Де?! Полишив мене серед двох стін,а сам втік. Ти ж відповідальний за мене, бо ми відповідальні за тих, кого приручили! Ти, певне, не знав цього... а я от тепер сиджу поміж напівзруйнованих стін просто неба. Мої очі на мокрому місці.
Я мабуть хворію...
Насправді ж ,я надто драматизую. Сама ятрю свої ж рани. Пишу листи, які ніколи не зважуся надіслати. Думки про тебе рвуть до самого серця.
Ти викреслив мене з свого життя: я надто швидко набила тобі оскому. Я ж не навмисне. Ми б мали відразу помітити що ми різні. Занадто різні хоча б для доповнення один одного. Ти ж знав це... я ніколи не збагну, чому так старанно тоді замилював мої очі. Я була як лялька у твоїх руках. Ніхто не наважився обламати твої пазури, що так боляче краяли шкіру.
Ти закоханий в сніг, а я, лише зачувши про море, зазвичай цитую Дугласа Джерролда: «Море? Я люблю його до божевілля»
Свою зиму ти проводиш в затишних містечках Словаччини з друзями, а я просиджу вільні години за столиком каварні, що знаходиться на іншому боці величезного міста,аніж живу я...з самотою.
Ми з тобою справді як фізик і лірик. Ти економіст у прозорому еластичному кубі,а я польовий філолог. Ти казав, що ти штурмуєш небо, підкорюєш нові й нові вершини, серйозний такий, а я воюю собі з своїми вітряками у своєму ж таки полі. Я була б повірила,але це ж неправда!!! У нас просто різні методи.
Я продовжувала ходити за тобою,як тінь. Ти тішився з свого успіху. Виймав потроху мою душу, висотував з мене всі нитки, а потім, таку знесилену, ставив над безоднею... за деякий час робив мене виною всьому, втішав. І все спочатку. Ти бездоганно витримував роль, був задоволений з цього.
Та згодом тобі й таке обридло. Після гострої розмови ти нвіть не кинув останнього погляду. Так і закінчились мої катування. Але я таки їм причиною, бо дозволяла себе кривдити. Гадаю, це було кохання...адже в ньому завжди так: один цілує, а інший лише підставляє щоку. Здогадайся, хто є хто?
2009
виникло як наслідок завдання з української мови "твір,використовуючи 50 фразеологізмів"))))
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію