Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.15
22:18
Хлопець вирвшив улаштувати
похорон свого кохання
і поклав жалобний вінок
до хвіртки своєї пасії.
Дівчина вийшла з двору
і нічого не розуміє:
хто це міг зробити?
Лише тут небо
похорон свого кохання
і поклав жалобний вінок
до хвіртки своєї пасії.
Дівчина вийшла з двору
і нічого не розуміє:
хто це міг зробити?
Лише тут небо
2025.11.15
18:28
Відтоді, як з ночов кленових
Мене життя закинуло в цей світ,
Не пригадаю дядька Хведося
Без стружок та олівця за вухом.
Теслею був знаний
Дядько на Канівщину всю.
А в Грищенцях
Його вважали ще й диваком.
Мене життя закинуло в цей світ,
Не пригадаю дядька Хведося
Без стружок та олівця за вухом.
Теслею був знаний
Дядько на Канівщину всю.
А в Грищенцях
Його вважали ще й диваком.
2025.11.15
13:36
Ще, напевне, мене пам'ятає
та, що знає – між нами війна,
та луною у небі витає:
« Це вона... це вона... це вона...»
І якби не дароване фото,
що не відаю, де заховав,
то не вірив би, нехотя, хто то
невідправлений лист написав,
та, що знає – між нами війна,
та луною у небі витає:
« Це вона... це вона... це вона...»
І якби не дароване фото,
що не відаю, де заховав,
то не вірив би, нехотя, хто то
невідправлений лист написав,
2025.11.15
10:30
Як я ходив іще у семінарську школу
Була особа там, напучувала, буцім
Як оце звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Ти не у змозі звернутися до Бога молитвою!
Хто надасть мені притулок? Місце, де ховатис
Була особа там, напучувала, буцім
Як оце звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Ти не у змозі звернутися до Бога молитвою!
Хто надасть мені притулок? Місце, де ховатис
2025.11.15
10:16
Я - мов раб...
Близькість з котрим
компрометує.
Ти - наче
високопоставлена
Персона...
Не дай Боже,
побачать
Близькість з котрим
компрометує.
Ти - наче
високопоставлена
Персона...
Не дай Боже,
побачать
2025.11.15
09:10
Заради забавки — маклює.
Заради вибриків — клює…
І один одного вартує,
Як жаль, по-правді, не моє…
Зірвали б куш і розділили б.
Третину їм, а решту тим,
Хто так охоче насмітили
Своїм замовленням «святим»…
Заради вибриків — клює…
І один одного вартує,
Як жаль, по-правді, не моє…
Зірвали б куш і розділили б.
Третину їм, а решту тим,
Хто так охоче насмітили
Своїм замовленням «святим»…
2025.11.14
22:47
Є ще люди на білому світі.
що не вимерли у суєті
і несуть із минулого дітям
естафету доби неоліту,
де малюють горшки не святі.
ІІ
Із минулого бачу сьогодні
що не вимерли у суєті
і несуть із минулого дітям
естафету доби неоліту,
де малюють горшки не святі.
ІІ
Із минулого бачу сьогодні
2025.11.14
21:53
Самотній пожовклий листок
Упав на підлогу печально.
Як човен у морі думок,
Лежить він один безпричально.
Самотній пожовклий листок -
Це лист невідомо від кого.
Проклав невідчутний місток
Упав на підлогу печально.
Як човен у морі думок,
Лежить він один безпричально.
Самотній пожовклий листок -
Це лист невідомо від кого.
Проклав невідчутний місток
2025.11.14
12:58
кров застрягає в жилах
треба її розганяти
додивитися старе порно
чи сміття винести з хати
у фейсбуку брудними словами
напишу старому політику
як дожити із цими козлами
треба її розганяти
додивитися старе порно
чи сміття винести з хати
у фейсбуку брудними словами
напишу старому політику
як дожити із цими козлами
2025.11.14
12:55
Коли на біле кажуть чорне,
а світлу застує пітьма,
линяють коміки – придворні
і зеленаві, зокрема,
яким аплодували хором,
а нині, хто не ідіот,
іспанський відчуває сором
за неотесаний народ,
а світлу застує пітьма,
линяють коміки – придворні
і зеленаві, зокрема,
яким аплодували хором,
а нині, хто не ідіот,
іспанський відчуває сором
за неотесаний народ,
2025.11.14
12:46
От-от почнеться літо.
Буде спека, інколи аномальна.
Ми готові до цього. Як завжди.
Важке дихання міського асфальту.
Сонце від якого наїжачуються перехожі
Дивляться сердито і втомлено
Висихають та вигорають.
І цей шум, гудіння, грім.
Буде спека, інколи аномальна.
Ми готові до цього. Як завжди.
Важке дихання міського асфальту.
Сонце від якого наїжачуються перехожі
Дивляться сердито і втомлено
Висихають та вигорають.
І цей шум, гудіння, грім.
2025.11.14
12:19
Мій секс на відстані –
прекрасна річ.
Приходьте подивитися –
це варто,
хоча б тому,
що сперма б’є ключем
і йде «запліднення у ваших душах».
Ви не гидайтеся,
прекрасна річ.
Приходьте подивитися –
це варто,
хоча б тому,
що сперма б’є ключем
і йде «запліднення у ваших душах».
Ви не гидайтеся,
2025.11.14
12:09
У Росії немає своєї мови,
чуже ім’я, чужа і мова,
своє – матюк та жмих полови,
в їх словнику свого – ні слова…
До них слов’яне із хрестами
своєю мовою ходили,
німих Христовими устами
молитись Господу навчили.
чуже ім’я, чужа і мова,
своє – матюк та жмих полови,
в їх словнику свого – ні слова…
До них слов’яне із хрестами
своєю мовою ходили,
німих Христовими устами
молитись Господу навчили.
2025.11.14
10:36
Дорога (цикл сонетів)
І.
Вела дорога в дощ і в спеку
Між різнотрав'ями узбіч.
Мітли чи списа біле древко -
ОпЕртя, і нічого більш.
І.
Вела дорога в дощ і в спеку
Між різнотрав'ями узбіч.
Мітли чи списа біле древко -
ОпЕртя, і нічого більш.
2025.11.14
08:28
За поповнення, за поновлення
Вип’ю чарочку знову з друзяками…
А знеболення і оновлення
Будем порівно гризти з собаками
Тую кісточку, що без тістечка
Я смоктатиму а не гризтиму
Ну а стрілочка… свіжа вісточка:
Друзів втриматись я проситиму…
Вип’ю чарочку знову з друзяками…
А знеболення і оновлення
Будем порівно гризти з собаками
Тую кісточку, що без тістечка
Я смоктатиму а не гризтиму
Ну а стрілочка… свіжа вісточка:
Друзів втриматись я проситиму…
2025.11.13
21:46
Уже не літо, а зима.
Фатальне листя облітає.
Так неминучості тюрма
В кайданах болісно тримає.
Зима гряде, немов тиран,
Змітаючи усе навколо.
Я прикладатиму до ран
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Фатальне листя облітає.
Так неминучості тюрма
В кайданах болісно тримає.
Зима гряде, немов тиран,
Змітаючи усе навколо.
Я прикладатиму до ран
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Оля Оля (1991) /
Вірші
осенью
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
осенью
паутиной поросший угол
темнотою ночной искрится.
и завязана в узел туго
предрассветная солнца птица.
ветер воет, открыты окна.
воздух колет горячим морозом.
и рисунки плывут по стеклам -
не дожди, а так, просто, грозы.
небо мимо нас пролетает
очень часто и очень быстро.
постепенно все тает, тает.
есть вода, только нету смысла.
листья падают вниз и с низу.
разноцветные, больше - синих.
плачут голуби на карнизах.
на глаза их ложится иней.
так уныло, и очень мрачно
карусели кружатся впарке.
под машину попала собачка.
на конверте четыре марки.
в луже - звезды, на звездах - лужи.
на луне - дырки, как у сыра.
кто кому этим делает хуже?
просто снова земля остыла.
а глаза наполняются кровью,
когда спать не ложишься неделю.
удивишь ли всех этой новью?
нет, конечно, я не болею.
под верхушкой деревьев светит
что-то странное красным цветом.
тот, кто этого не заметит,
не получит прощенья летом.
а в окне огонек от свечки
все не гаснет, живет, играет.
дыма ленточки и колечки
к потолку высоко взлетают.
замирают часы и стрелки.
задыхаются, умирают.
по деревьям не скачут белки,
в норках ежики замерзают.
подоконник заставлен вазонами.
половина из них завянут.
и принцессы со своими коронами
никому не нужными станут.
и забытый блокнот на тумбочке,
что, возможно, когда-то откроешь,
все напомнит тебе, дурочке,
и подскажет, о чем мечтаешь.
нет, не стоит надеяться заново.
холод снова порвет надежды.
и хотеть, даже самого малого,
уж намного труднее, чем прежде.
и по стеклам лединки бьют и бьют.
никуда нам не деться осенью.
только вороны снова запоют,
а деревья украсятся проседью.
2009
темнотою ночной искрится.
и завязана в узел туго
предрассветная солнца птица.
ветер воет, открыты окна.
воздух колет горячим морозом.
и рисунки плывут по стеклам -
не дожди, а так, просто, грозы.
небо мимо нас пролетает
очень часто и очень быстро.
постепенно все тает, тает.
есть вода, только нету смысла.
листья падают вниз и с низу.
разноцветные, больше - синих.
плачут голуби на карнизах.
на глаза их ложится иней.
так уныло, и очень мрачно
карусели кружатся впарке.
под машину попала собачка.
на конверте четыре марки.
в луже - звезды, на звездах - лужи.
на луне - дырки, как у сыра.
кто кому этим делает хуже?
просто снова земля остыла.
а глаза наполняются кровью,
когда спать не ложишься неделю.
удивишь ли всех этой новью?
нет, конечно, я не болею.
под верхушкой деревьев светит
что-то странное красным цветом.
тот, кто этого не заметит,
не получит прощенья летом.
а в окне огонек от свечки
все не гаснет, живет, играет.
дыма ленточки и колечки
к потолку высоко взлетают.
замирают часы и стрелки.
задыхаются, умирают.
по деревьям не скачут белки,
в норках ежики замерзают.
подоконник заставлен вазонами.
половина из них завянут.
и принцессы со своими коронами
никому не нужными станут.
и забытый блокнот на тумбочке,
что, возможно, когда-то откроешь,
все напомнит тебе, дурочке,
и подскажет, о чем мечтаешь.
нет, не стоит надеяться заново.
холод снова порвет надежды.
и хотеть, даже самого малого,
уж намного труднее, чем прежде.
и по стеклам лединки бьют и бьют.
никуда нам не деться осенью.
только вороны снова запоют,
а деревья украсятся проседью.
2009
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
