Вона розривалася… Вона розуміла… Вона заплуталася… Вона ревнувала… Вона усвідомлювала, але губилась у здогадах… все нормально, але щось не так…

Її здатність вести подвійну гру заганяла у глухий кут… Еротичні фантазії – такі насичені, такі реалістичні… Але у даному випадку фантазії були зайвими. Це тільки додавало жару у вогонь. Додумувалося те, чого немає насправді… Її це дратувало. Але нічого вдіяти із собою вона не могла. Вона зрадила…Ні не фізично… морально… Хоча…фізика теж була присутня, частково. Найгіршим було те, що її виявили у цьому. Хто б міг подумати, що у її чоловіків, виявляться спільні інтереси? Той, хто сказав, що жінки балакучі мабуть ніколи не стикався з такою вадою у хлопців? Вона відчувала фальш у собі, але не знала де саме. Щось було не так.

Вона прокидалася від переповнення ніжності… Довго дивилася на того, хто солодко спав поруч… Цікаво, а що у нього в голові? Дивно, але їй ніколи не хотілося знати його думок. Вона їх бачила. Бачила у всьому – в почуттях, в емоціях, у вчинках. Але щось було не так…

Цікаво, що відчуває людина, яка належить одному, а кохається з іншим? Вона розуміла, що немає права ламати життя обом, але зізнатися у цьому боялася. Боялася, що втратить все і водночас. Стабільність або шаленість? Затишок чи подих свободи? Роздоріжжя… Її сім’я… Вона так про це мріяла… Втратити її… Хм… А що натомість? Невизначеність, замкнутість… Його невизначеність. Вона тільки зараз зрозуміла, що зовсім його не знає… Він шалено її кохає – так, це правда. А ще… А що ще? В голові крутилися рядочки з пісні якогось із українських гуртів «А в тебе хто є? В тебе я є, а хто я?!». Вона часто задавала собі це питання… Хто вона для нього? Просто дружина? Кохана? Подруга? Мабуть все і зразу. У них все ідеально. Але щось було не так.

Вона затягнулася цигаркою. Думки поступово розкладалися по поличках. Непокоїла одна думка. Що буде з нею, коли він перестане її вірити? Коли у кожній нотці розмови він буде відчувати зраду. Її зраду. Як вона могла? Вона ненавиділа себе. Знаходила виправдання у собі, але шукала порятунку у алкоголі. Ненавиділа себе за нещиру посмішку, за імітоване задоволення від сексу. Що вона робить? Навіщо? Адже він саме та людина, яку вона так боїться втратити. Зупинитися… Просити пробачення…Хм…Навіщо? Не він, так інший. Чи не так? Вона не могла переступити власну гордість. Вона знала собі ціну. Знала, що не залишиться сама. вона була яскравою, оригінальною, надзвичайно харизматичною. Крокувала по життю з високо піднятою головою. Але щось було не так…

Кого вона кохає? Що потрібно їй у цьому житті? А точніше – хто? Коли боїшся втратити – ніколи не здобуваєш нічого нового. Бігаєш по замкненому колу. І знесилено падаєш, не в змозі вирватися. Хочеться підняти голову до неба і спитати у того, хто там головний «За що?!!! Чому так?!!! Чому так важко?!!!!» І уже на останньому подиху, зірваним від крику голосу додати: «Допоможи… Будь ласка…» І ВІН посилає тобі когось, хто має бути поруч… Батьки, друзі… Та хіба вони розуміють? Рідні її не розуміли… Вони жили законами соціуму, встановленими сотні років назад шаблонами. А друзі… Насправді їх у неї не було. Хоча… Стоп… Був… Є… Він. Вона цинічно посміхнулася. У них і справді теплі дружні стосунки, наряду з усім іншим. Він – найкращий друг, довіряє їй, турбується про неї… Розмовляє з нею мовчанням… Але щось було не так.

Наближається гроза… Літня, тепла… Перші краплини дощу… Важко падають на пересохлу землю, яка жадібно і егоїстично вбирає їх у себе. Небо зізнається у коханні. Виливає згори все, що назбиралося – все, до останньої краплі… Їй, єдиній…Вона займає монопольне становище у його житті. Тільки їй. А що вона віддає натомість? Риторичне запитання…

Вона стояла і вдихала на повні груди повітря, яке було наскрізь пронизане напругою… Змокла… Відчула, що замерзла. Сіла за кермо власного автомобіля… Та різко, щодуху рвонула з місця… Куди? Подалі. Навіщо? Ммм…Забагато запитань… Свідомість втомилася, перевантажилася та ображено затихла… Дощ голосно стукав по даху… Склоочисники не встигали змивати воду… Обмежена видимість, шалена швидкість – це все їй нагадувало її життя… Втрата контролю… Слизька та мокра траса… Чому дерево так швидко до неї наближається?! Спазм у горлі від жаху… Різке та яскраве світло…

Вона прокинулася від власного крику… Це був сон…Всього лиш сон… Вона жива… Він поруч. Це було не насправді…. Вона тісніше притиснулася до нього… Але відчувалося, що все-таки щось було не так…