Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.30
15:15
Стоїть під вікном чоловік
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
2025.11.30
12:48
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
2025.11.30
10:34
Ще купаю в любистку життя золоте,
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
2025.11.30
06:52
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
2025.11.29
23:08
Я можу піти за моря, щоб тебе
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, наче тополь в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, наче тополь в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
2025.11.29
21:59
У сон навідавсь Елвіс Преслі
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
2025.11.29
18:07
Відчув гул майдану,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
2025.11.29
17:23
Я не можу зрозуміти,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,
2025.11.29
16:33
У бабусі є велика скриня,
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.
2025.11.29
11:36
Цифри ті застрягли в серці і болять.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.
2025.11.29
10:04
Вулиці залізного міста –
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття
2025.11.29
09:09
Наче б і недавно, чепурна і ладна
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не
2025.11.29
07:11
Гучніше вже в суглобах тріск,
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.
2025.11.29
01:38
Боже, Боже, як це страшно
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!
2025.11.28
22:16
Коли до срібних передзвонів тягнуться церкви,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,
2025.11.28
21:41
Кровний брате мій, повір,
хоч терпіли до цих пір –
не залишить сам нас звір,
буде нищити без мір.
+ Царице Небесна, в цей час
+ Покровом Своїм храни нас. +
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...хоч терпіли до цих пір –
не залишить сам нас звір,
буде нищити без мір.
+ Царице Небесна, в цей час
+ Покровом Своїм храни нас. +
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іра Степановська (1986) /
Проза
Доброго ранку, коханий... Пишу для тебе
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Доброго ранку, коханий... Пишу для тебе
Як тобі ранок? Правда гарний? Сонечко.... Як немає? Як дощ? Та ну....вигадки.... Ранок неймовірно сонячний та яскравий.... Наша кімнатка залити сяйвом від... хм.... мабуть простим людям, тим, які не в тємє, не зрозуміти.... Ти ж і так це бачиш... що я буду тобі пояснювати? ))) Ми вчора сиділи на віконечку.... Тепло.... Кружечка кави, приготована тобою.... Вона неймовірна....Охоплена двома лапками.... Одна на двох....Так кайфово.... Ти сів працювати.... Такий серйозний...Зосереджений..... Я тихенько буду блія тебе.... Це така насолода спостерігати як ти працюєш.... Закриваю очки..... Поринаю у свої думки.... Хм...
Це наш вечір.... Це наша квартира... Це наше життя.... Ніхто.... Чуєте?! НІХТО!!! не наділений правом руйнувати те, чого сам в житті не досягнув.... Ти, так саме ти - та, хто наважилася підняти руку на моє щастя - не варто мстити чи злитися..... Цим ти нічого не доб"єшся, а лише покажеш наскільки ти можеш бути примітивна.... Досягни свого.... Кохай як ми - не за щось, а всупереч.... Не склалося? Так, прикро, але що ж вдієш - це життя.... А воно у свою чергу - вічний пошук.... ти посміхаєшся мені в очі а насправді бажаєш зла? Дарма стараєшся! У мене міцний імунітет... Ти мені подобаєшся, чесно ))) У нас багато спільного..... Але не він.....Можливо неприємно....Але ти колись сама сказала, що ти приміряєш на себе все наше.... Хм... це так....дивно..... Тоді спробуй приміряти на себе і ще дещо.... І просто чесно, сама для себе визначся, що десь у чомусь ти програла.... Тобі дарували мрію? Так саме мрію? Тобі дарували те, чого неіснує у Волинськіх лісах? Тобі дарували вчинок, вартий неймовірного захоплення? Тобі пропонували стати дружиною? Хм.... Знаєш.... Я не хочу бути його дружиною..... Я хочу бути КОХАНОЮ.... І я нею є.... Кохана, друг, сестра, мама.... Хм.... Бля... Та я ідеальна.... Віриш? Ні?.... Бо не хочеш вірити.... А він це знає.... Знаєш який кайф не приховувати своїх почуттів? Гуляти з друзями... Разом....Ммммм....... Невеличкий шматочок щастя.... І чого вже там приховувати.... Секс.... Так, неймовірний, шалений секс, який може бути тільки з ним..... Пристрасний і ніжний.... Спонтанний та запланований.... Божевільний та неординарний.... А ще.... Ви мріяли про спільний ЖЖ - а у нас він уже існує...
Коханий.... Я настільки глибоко задумалася.... Бррр..... Твої оченята виводять мене із задуми.... Тону у них.... Розчиняюся у тобі.... І в мільярдний раз усвідомлюю наскільки сильно я тебе кохаю... Ні.... не кохаю..... Обожнюю.... Ні....Знову не те.... Боготворю..... Хм.... Що ж за халепа.... За стільки років існування людство так і не змогло придумати слово, яке б влучно підходило..... Ну не страшно.... Ми його для себе вигадаємо вдвох..... Любий мій.... Може чаю?
Наша кухня.... Маленький мій.... Саме така, про яку ми мріяли... Пам"ятаєш? ))) Ставлю чайник... Чекаю поки закипить вода....
Хм.... Дійсно....За вікном дощ.... Я люблю дощ... Він мене надихає.... Релаксує.... Лаунж.... Люблю слухати музику в навушниках... Cafe Americaine...
Ти... Ти мала на нього прав більше, ніж будь хто з нас.... Незнаю чому, але мені тебе не шкода... Вибач.... Це єдине що можу тобі сказати... Чому так? Чому саме з тобою так? Хм.... Знову ж таки .... Се ля ві.... і нічого тут не вдієш.... Постарайся зрозуміти і пробачити....і ми будемо вдячні....
Чай... Зелений...З полуничкою.... Така насолода щось для тебе робити.... Я була без тебе цілих 10 хвилин... Неймовірно скучила.... Як ти? Любиш? знаю.... Кохаєш? відчуваю.... Хочеш? Ммммм..... може не будемо гаяти часу ))) Обожнюю коли ти посміхашся.... Бровка.... Твоя....? стоп.... чи моя???? оу.... я вже так заплуталася у наших запчастинах )))
Коханий.... Мій.....Рідний.... Неповторний..... Ходи до мене..... Я потім допишу продовження.....
Це наш вечір.... Це наша квартира... Це наше життя.... Ніхто.... Чуєте?! НІХТО!!! не наділений правом руйнувати те, чого сам в житті не досягнув.... Ти, так саме ти - та, хто наважилася підняти руку на моє щастя - не варто мстити чи злитися..... Цим ти нічого не доб"єшся, а лише покажеш наскільки ти можеш бути примітивна.... Досягни свого.... Кохай як ми - не за щось, а всупереч.... Не склалося? Так, прикро, але що ж вдієш - це життя.... А воно у свою чергу - вічний пошук.... ти посміхаєшся мені в очі а насправді бажаєш зла? Дарма стараєшся! У мене міцний імунітет... Ти мені подобаєшся, чесно ))) У нас багато спільного..... Але не він.....Можливо неприємно....Але ти колись сама сказала, що ти приміряєш на себе все наше.... Хм... це так....дивно..... Тоді спробуй приміряти на себе і ще дещо.... І просто чесно, сама для себе визначся, що десь у чомусь ти програла.... Тобі дарували мрію? Так саме мрію? Тобі дарували те, чого неіснує у Волинськіх лісах? Тобі дарували вчинок, вартий неймовірного захоплення? Тобі пропонували стати дружиною? Хм.... Знаєш.... Я не хочу бути його дружиною..... Я хочу бути КОХАНОЮ.... І я нею є.... Кохана, друг, сестра, мама.... Хм.... Бля... Та я ідеальна.... Віриш? Ні?.... Бо не хочеш вірити.... А він це знає.... Знаєш який кайф не приховувати своїх почуттів? Гуляти з друзями... Разом....Ммммм....... Невеличкий шматочок щастя.... І чого вже там приховувати.... Секс.... Так, неймовірний, шалений секс, який може бути тільки з ним..... Пристрасний і ніжний.... Спонтанний та запланований.... Божевільний та неординарний.... А ще.... Ви мріяли про спільний ЖЖ - а у нас він уже існує...
Коханий.... Я настільки глибоко задумалася.... Бррр..... Твої оченята виводять мене із задуми.... Тону у них.... Розчиняюся у тобі.... І в мільярдний раз усвідомлюю наскільки сильно я тебе кохаю... Ні.... не кохаю..... Обожнюю.... Ні....Знову не те.... Боготворю..... Хм.... Що ж за халепа.... За стільки років існування людство так і не змогло придумати слово, яке б влучно підходило..... Ну не страшно.... Ми його для себе вигадаємо вдвох..... Любий мій.... Може чаю?
Наша кухня.... Маленький мій.... Саме така, про яку ми мріяли... Пам"ятаєш? ))) Ставлю чайник... Чекаю поки закипить вода....
Хм.... Дійсно....За вікном дощ.... Я люблю дощ... Він мене надихає.... Релаксує.... Лаунж.... Люблю слухати музику в навушниках... Cafe Americaine...
Ти... Ти мала на нього прав більше, ніж будь хто з нас.... Незнаю чому, але мені тебе не шкода... Вибач.... Це єдине що можу тобі сказати... Чому так? Чому саме з тобою так? Хм.... Знову ж таки .... Се ля ві.... і нічого тут не вдієш.... Постарайся зрозуміти і пробачити....і ми будемо вдячні....
Чай... Зелений...З полуничкою.... Така насолода щось для тебе робити.... Я була без тебе цілих 10 хвилин... Неймовірно скучила.... Як ти? Любиш? знаю.... Кохаєш? відчуваю.... Хочеш? Ммммм..... може не будемо гаяти часу ))) Обожнюю коли ти посміхашся.... Бровка.... Твоя....? стоп.... чи моя???? оу.... я вже так заплуталася у наших запчастинах )))
Коханий.... Мій.....Рідний.... Неповторний..... Ходи до мене..... Я потім допишу продовження.....
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
