я довго думала про нас, про те, що буде далі…. Наші мрії…. Вони ніжні, романтичні, надзвичайні, але….. нереальні. Розумієш…. Одного дня я зрозуміла, що нам не варто це все продовжувати… Чим далі у нас це продовжується – тим важче стають думки, грузи… і т.д. Ти одружений і нічого вже не зміниш. Я не можу бути разом з тобою. Я хочу за тебе заміж, багато дітей, чайочок, підвіконня…все…Гуляти по вулицях без напрягу… Не боятися чужих номерів телефону.

Не могла тобі сказати цього всього під час прогулянки, бо…..Очі… Вперше я боюся глянути тобі в очі, і побачити там, те, що я знаю…Слова… Слова… Слова… «Я весь час думаю про тебе…», «Я сумую…», «Мені тебе не вистачає…»

Любов – вино, яке ти випиваєш, воно розтікається по всьому тілу, окуповуючи кожний міліметр, вдаряє в голову, позбавляючи здорового глузду… Запаморочення… І … гірке похмілля...

Тиша засвердлила в серці… Голова обертом…

Ти одружений …

Люблю…Кохана… Рідна….

Дитина… Сім’я…

Ми… Нас… Ти… Я… Немає… Я злякалась…

Сім’я… Малеча в тебе на руках… Ти такий щасливий…

Ні. Холодного душу, чи відра льодяної води не було… Стала просто пустка… Повна байдужість…

Ти, ти був не першим, але останнім. Ти просто був. Не хочу хмелю, не хочу вина….. Може кави?

Я пишу, бо ти багато означаєш у моєму житті. Надто багато, щоб піти не попрощавшись. Тому я пишу цей прощальний лист. Він може здатися тобі надто маразматичним, позбавленим сенсу, але постарайся зрозуміти мене. В тебе це добре виходило. Хоча ти не зрозумів найважливішого. Я знаю, що ти мене кохаєш. Мені це дуже приємно. Справді. Я ще раз дякую тобі за все. Ти заслуговуєш на кохання. Велике і справжнє. Як саме життя. Бо життя – справжнє. Це не марево. Воно реальне.

Я просто ненавиджу тебе, коли ти так далеко від мене, і тану, коли ти поруч. це так дивно. стільки почуттів... коли ти мене обіймаєш піклуючись, коли ти мене заспокоюєш нервуючись, коли благаєш у пориві ніжності. Ти просто супер. хоч ти і моментами рідкісна сучка, але з тобою так кульно що не хочеться бути без тебе і хвилини. Тебе так тішить моя ревнивість та дитячість, ти навіть дозволяєш моїм поганим звичкам виплескувати і вже не маєш нічого проти. коли ти мене щось запитуєш, то вже так важко казати "ні". Я під твоїм впливом, цілком та повністю. А ще я просто не можу, не можу, не можу без тебе! Але що вдієш….Я мушу це зробити…. Мушу… Такий вже цей день… Особливий….

Вибач будь ласка якщо зможеш….