ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.03.15 17:20
В Московії завжди таке бувало:
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно

С М
2026.03.15 16:33
Я розповів за Поле Суниць
Де не було реального ніц
Альтернативний плейс я найшов
Де плине будь-ш
Глянь розгорнені тюльпани
Те, чим жиє різне панство
Глянь у віко цибулинне
Я розповів, що морж і я сам – те ж

Ігор Шоха
2026.03.15 16:17
                    І
Ми пасажири. Нас несе Земля
чи то у рай, чи у космічне пекло,
де не буває холодно чи тепло
і де уже була душа моя,
коли перегоріла і воскресла
як его мого первісного я.

Борис Костиря
2026.03.15 11:56
У сні побачу болісні пророцтва,
Які хотів спалити у вогні,
Тривог і болів, дива і юродства
В мінливій і безмежній глибині.

У сні приходить те, що неможливо,
Химерне, дивне, неземне, із дна
Морів і океанів. Пустотливо

М Менянин
2026.03.15 02:02
Насичено ядом життя України,
хто поруч чи рядом бере від людини?
хто має підступне бажання очолить
народ цей і далі продовжить неволить?

Кому завдяки не закінчена битва
за щастя в житті і за промені світла?
кому до вподоби подвійні стандарти

Нічия Муза
2026.03.14 21:40
Життя минає, та ніколи
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.

І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,

Ігор Терен
2026.03.14 21:36
Минають ночі, і за днями дні,
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.

А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила

Артур Курдіновський
2026.03.14 16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.

Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."

Іван Потьомкін
2026.03.14 13:57
Співала самотність про зграйну дружбу. Співала, аж серце злітало з словами І в звуках тремтіло. Здіймалося вище і вище. Як жайворон, висло Та й впало, мов грудка... Нараз обірвалася пісня. На серце людина поклала руку.

Юрій Гундарів
2026.03.14 13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від

Борис Костиря
2026.03.14 11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.

Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,

Ярослав Чорногуз
2026.03.14 02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,

Олена Побийголод
2026.03.14 00:59
Олександр Жаров (1904—1984)

Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»

Юрко Бужанин
2026.03.13 22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною

Світлана Пирогова
2026.03.13 21:53
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.

Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив

Ігор Шоха
2026.03.13 20:00
                    І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Зоряна Ель (1968) / Вірші

 Спи, не плач…
Образ твору Око спати не хоче, та день виглядає дарма,
той пішов до крамниці, де черга до каси ще та,
він чекатиме, точно, до ранку,
скиглить лялька утомлена жалібно «ма-а-а!»
з підвіконня дрімота росте силуетом кота
і розгойдує сонно фіранку.

Розпорошують зорі своє відображення сліз
у чорничному морі, вечірньому, плачуть «на біс»,
міріадами крапель злотистих.
я малюю маленького гнома на синьому склі -
подарую сьогодні цю казку травневу тобі,
щоб уклалися сни у намисто.

Візьме палички з кульками срібними радісно гном,
і задзенькає ніжно «бім-бом» чарівний ксилофон,
і заплакане небо всміхнеться.
Місяць лампу неонову вчепить на стелі хорОм
і ураз посвітлішає ніч-колискова на тон,
мов із купелі лялька німецька.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-04-27 20:32:30
Переглядів сторінки твору 2851
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.945 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.850 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.768
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.12.25 22:30
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-04-27 21:10:47 ]
Зірунь,
Декілька зупиночок...
Гномик вийшов симпатичним.
"і заплакане небо всміхнеться." - тобто проходив дощ? Коли так - то як було зорі видно?
"Місяць лампу неонову вчепить на стелі хорОм " - щось я тут заблудився між двома березами.
Я профан у німецьках ляльках.
А що - неякісно німаки ляльки штампують?
З теплом,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-04-27 21:26:27 ]
Коли довго дивитися на травневе небо, то мерехтливі зорі справляють враження крапель, що тремтять, особливо, коли на них дивитися крізь сльози. Заплакане небо - у переносному значенні.
А німецькі ляльки - то ностальджі за совдепівським дитинством. Найкращі (гумові! а не пластмасові бліді і дистрофічні вітчизняні) ляльки імпортувалися в сесесеру з колишньої НДР. А, оскільки діти ними активно бавилися, то від бруду вони ставали смаглявішими, ніж до того.) Логічно, що після купелі вони світлішали, на тон.))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-04-27 21:26:40 ]
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-04-27 21:27:34 ]
А, хорОм - це хоромів, перевірила у словнику.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-04-27 21:41:31 ]
Тепер проясніло.
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-04-27 22:01:46 ]
Вірш мальований, мов писанка. Майстерно!
А щодо німецької ляльки, то мене особисто насторожує той факт, коли у вірші потрібно щось пояснювати. Із контексту справді незрозуміло, чого це раптом оця лялька появилася? Бо ж на початку вона була просто лялькою, не імпортною...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-04-27 22:07:30 ]
Дякую, пане Василю.
На початку - то зовсім інша лялька, та що вміє плакати по-справжньому і не хоче вкладатися спати :)
А про "німецьку" - ну так кортіло, що не змогла собі у задоволенні відмовити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-04-27 23:55:35 ]
У мене, як у порядної галицько_радянської дитинки була прекрасна німецька лялька з довгим каштановим волоссям, яке я вкладала у неймовірні зачіски. Так... ностальгія.
Коли цією лялькою бавилася моя молодша сестра, ми з тобою, Зірунь, пізніми вечорами співали по тролейбусах. Так... ностальгія. Тільки нічого не подумайте - ми не гроші заробляли. Просто так співали - для задоволення. :о)))))))))))
А до чого то я? А... Хіба ми тоді думали, що верші будемо писати?
:о))
Я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-04-27 23:56:32 ]
Ой... вІрші... :о)))) Тут, Зірунь, Фрейд озвався...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-04-28 10:22:31 ]
Та от про що співали, до того і "доспівалися"...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-04-28 10:24:51 ]
Нормальний такий експромт вийшов - на експромт не схожий. :о)) Супер! Дякую.
Ну що? По келиху тієї настоянки, чи як? Але так з самого ранку - скажуть, що ми з тобою теє... Ну, знаєш... :о)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-04-28 10:39:08 ]
:))) Та то ніби вже не ранок....Будьмо!))