Знову засинаючи, закліпала, зганяючи зрадливу зливу. Заморозки знову заполоняли закутки зсередини. Зима, затишно заселяючись, знову закрадалася, зваблювала. Згадала знайомство: зазеленіло, зацвіло… Закохалася. Завагітніла… Злякалася… запаморочилось, закричала, затихли звуки, заплакала… завмерла, закам’яніла… Зливалася злість, зрада.... Забинтоване зап’ястя. Забороняла зблизитися. Заховалася за залізними замками. Знесилилася змагатися за затишний затінок. Замерзла. Закинула запальничку, зарядку, зароблену зарплату. Заплутано, збиваючись, змогла, зрештою, записати задумане. Засклені зорі з заходу зголосилися засвідчувати зраду. Змогла зніяковіло заговорити, заганяючи занозою злети, заземлення.

Забігла здати замовлення. Запізнилася. Звук закордонної залізниці змусив зрадливо защипати зіниці… Защемило. Знайомі запахи змусили зайве заридати.

З запланованого залишилося заплатити заборгованість, запастися замінником здоров’я, забутися згубні звички, заснувати «Заповідник значимих закладок», звільнити заступника, задовольнити заздрісників заміжжям.

Зненацька здалося – завтра заочно зникне злощасний запас зла… Задрімала… Зрештою заснула…
Зал зворушено зааплодував… Завіса.