ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Денис Волошин (1992) /
Проза
Знакомство
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Знакомство
Темный арочный проход заманчиво блестел заплесневелыми стенами. До дома оставалось всего пару метров и ничто не предвещало беды. Беды, собственно говоря, не случилось. Просто маленькая неожиданность, которая потянула за собой целый ряд событий, изменивших мою жизнь.
- Здравствуй дорогой мой. Это ведь ты, - полувопросительно раздалось из тени на углу стыка двух домов.
- Я, - ошарашено ответил я. Уж больно знакомо прозвучал этот голос. Но я был уверен, что никого в этом городе не знаю, - а ты кто?
- Я это ты, а ты это я. Я твой ангел-хранитель, и демон-искуситель, - ответила мне тень.
Мое астральное тело забилось в истерическом приступе. Я успокоился и на ментальном плане осталась только улыбка. Ха!
- Чего смеешься? Не веришь что ли?
Недолго думая над ответом я выпалил, - естественно не верю. Скорее всего, ты шутник или наркоман. Тебе стало скучно, или ты нахватался галлюциногенов и решил подколоть первого прохожего, - мудро изрек я. Но тут в голову стукнуло: я смеялся только душой. Он видел?
- Ну да, конечно. А ты Курт Кобэйн и сейчас исполняешь свою любимую песню перед тысячами фанатов по MTV.
М-да… Это уже интересно. Он знает кто мой любимый исполнитель.
- А что ещё ты про меня знаешь? – спросил я.
- Все знаю. Так ты веришь, что я твой ангел-хранитель?
- Нет, ты ведь так и не показал свое лицо. И крыльев я не видел. Может, явишься на свет?
Он явился. Высокий, очень худой, но с широкими плечами. Пепельное лицо с алыми губами было украшено двумя провалами в ничто. Это ничто тут же впилось в меня и начало пристально изучать.
Через 10 минут он вальяжно перебирал струны на моем стратокастере. Коньяка у меня не оказалось – не подумайте обо мне плохо, я только что переехал в новый город и ещё не успел освоиться. Пришлось обойтись кофе, а ещё незнакомец попросил пожарить ему хлеба.
- И как тебе в этом мире? Я смотрю, ты быстро освоился.
- Ни к селу, ни к огороду. Освоился где? Ты о чем? В Киев я переехал сегодня утром, какое может быть освоился? Да ещё и ты на мою голову свалился. Постоянно за мной шастать будешь?
- Постараюсь сильно не надоедать. Буду немного уму-разуму учить. Вот что ты сейчас делаешь?
- Кофе, идиот. Сам попросил ведь!
- Это не кофе, а кофейный порошок, с химическим гавном, который вы называете «кофе». В общем, парень, первый урок будет прост – называй вещи своими именами. Если это гавно – говори гавно. Если это баба – говори баба.
- Это вульгарно и невоспитанно. Зачем задевать чувства человека, если он не сделал тебе ничего плохого?
- Ха… С каких пор гавно стало человеком, да ещё с чувствами?
- Дурак, я про девушек.
- Вот меня ты дураком называешь, хотя я от этого не тупею, правда? А девушку бабой можешь?
- А если им не нравиться, когда их так называют?
- А я не люблю, когда со мной разговаривают без матов, - он как-то быстро погрустнел и умолк. Видно ждал, пока я начну крыть матом сбежавший кофе, - в общем ты все понял?
- Понял но не согласился, - я повернулся, чтобы подать нежданному гостю чашку кофе, но его уже не было, - Ну матом думать ты меня заставил.
- Я старался, - раздалось откуда-то снизу.
- Здравствуй дорогой мой. Это ведь ты, - полувопросительно раздалось из тени на углу стыка двух домов.
- Я, - ошарашено ответил я. Уж больно знакомо прозвучал этот голос. Но я был уверен, что никого в этом городе не знаю, - а ты кто?
- Я это ты, а ты это я. Я твой ангел-хранитель, и демон-искуситель, - ответила мне тень.
Мое астральное тело забилось в истерическом приступе. Я успокоился и на ментальном плане осталась только улыбка. Ха!
- Чего смеешься? Не веришь что ли?
Недолго думая над ответом я выпалил, - естественно не верю. Скорее всего, ты шутник или наркоман. Тебе стало скучно, или ты нахватался галлюциногенов и решил подколоть первого прохожего, - мудро изрек я. Но тут в голову стукнуло: я смеялся только душой. Он видел?
- Ну да, конечно. А ты Курт Кобэйн и сейчас исполняешь свою любимую песню перед тысячами фанатов по MTV.
М-да… Это уже интересно. Он знает кто мой любимый исполнитель.
- А что ещё ты про меня знаешь? – спросил я.
- Все знаю. Так ты веришь, что я твой ангел-хранитель?
- Нет, ты ведь так и не показал свое лицо. И крыльев я не видел. Может, явишься на свет?
Он явился. Высокий, очень худой, но с широкими плечами. Пепельное лицо с алыми губами было украшено двумя провалами в ничто. Это ничто тут же впилось в меня и начало пристально изучать.
Через 10 минут он вальяжно перебирал струны на моем стратокастере. Коньяка у меня не оказалось – не подумайте обо мне плохо, я только что переехал в новый город и ещё не успел освоиться. Пришлось обойтись кофе, а ещё незнакомец попросил пожарить ему хлеба.
- И как тебе в этом мире? Я смотрю, ты быстро освоился.
- Ни к селу, ни к огороду. Освоился где? Ты о чем? В Киев я переехал сегодня утром, какое может быть освоился? Да ещё и ты на мою голову свалился. Постоянно за мной шастать будешь?
- Постараюсь сильно не надоедать. Буду немного уму-разуму учить. Вот что ты сейчас делаешь?
- Кофе, идиот. Сам попросил ведь!
- Это не кофе, а кофейный порошок, с химическим гавном, который вы называете «кофе». В общем, парень, первый урок будет прост – называй вещи своими именами. Если это гавно – говори гавно. Если это баба – говори баба.
- Это вульгарно и невоспитанно. Зачем задевать чувства человека, если он не сделал тебе ничего плохого?
- Ха… С каких пор гавно стало человеком, да ещё с чувствами?
- Дурак, я про девушек.
- Вот меня ты дураком называешь, хотя я от этого не тупею, правда? А девушку бабой можешь?
- А если им не нравиться, когда их так называют?
- А я не люблю, когда со мной разговаривают без матов, - он как-то быстро погрустнел и умолк. Видно ждал, пока я начну крыть матом сбежавший кофе, - в общем ты все понял?
- Понял но не согласился, - я повернулся, чтобы подать нежданному гостю чашку кофе, но его уже не было, - Ну матом думать ты меня заставил.
- Я старался, - раздалось откуда-то снизу.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію