Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.31
12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Мовлять, що то за сполох,
Те почуття високе.
Шибеники, почуйте
Ще до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,
Саме у ній пророки
Мовлять, що то за сполох,
Те почуття високе.
Шибеники, почуйте
Ще до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,
2026.03.31
11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.
Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.
Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,
2026.03.31
11:24
Моя мама Світлана Вікторівна Єрмакова родом із Північного Кавказу - з лермонтовського Пятигорська. З дитинства маючи гарний голос (у своєму розквіті він нагадував тембр Монсеррат Кабальє), вона співала завжди і всюди - у школі, на конкурсах, у госпіталях
2026.03.31
06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.
2026.03.31
02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті
2026.03.31
01:19
Шукаючи себе випадково знайшов логіку.
Носієві традиційних цінностей знесло дах.
Корисні ідіоти користалися зі свого статусу небезкорисливо.
Чужа історія – як випадкова коханка. Історію, як і дружину, треба мати свою.
Найлегше у підвищенні тис
2026.03.30
14:11
І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.
2026.03.30
13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.
Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.
Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,
2026.03.30
11:52
Вірш представляє собою приклад дещо розбалансованої лірики, де щирість вічного людського почуття поєднується з рисами сучасності – від модерної зачіски Wolf Cut до класичної коси зі стрічкою. Це поєднання створює настрій суму й затишку з відтінком загад
2026.03.30
06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.
2026.03.29
21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я
Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я
Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса
2026.03.29
20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч
2026.03.29
18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.
За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.
За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,
2026.03.29
18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а
2026.03.29
14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.
2026.03.29
13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.
Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.
Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Денис Волошин (1992) /
Проза
Знакомство
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Знакомство
Темный арочный проход заманчиво блестел заплесневелыми стенами. До дома оставалось всего пару метров и ничто не предвещало беды. Беды, собственно говоря, не случилось. Просто маленькая неожиданность, которая потянула за собой целый ряд событий, изменивших мою жизнь.
- Здравствуй дорогой мой. Это ведь ты, - полувопросительно раздалось из тени на углу стыка двух домов.
- Я, - ошарашено ответил я. Уж больно знакомо прозвучал этот голос. Но я был уверен, что никого в этом городе не знаю, - а ты кто?
- Я это ты, а ты это я. Я твой ангел-хранитель, и демон-искуситель, - ответила мне тень.
Мое астральное тело забилось в истерическом приступе. Я успокоился и на ментальном плане осталась только улыбка. Ха!
- Чего смеешься? Не веришь что ли?
Недолго думая над ответом я выпалил, - естественно не верю. Скорее всего, ты шутник или наркоман. Тебе стало скучно, или ты нахватался галлюциногенов и решил подколоть первого прохожего, - мудро изрек я. Но тут в голову стукнуло: я смеялся только душой. Он видел?
- Ну да, конечно. А ты Курт Кобэйн и сейчас исполняешь свою любимую песню перед тысячами фанатов по MTV.
М-да… Это уже интересно. Он знает кто мой любимый исполнитель.
- А что ещё ты про меня знаешь? – спросил я.
- Все знаю. Так ты веришь, что я твой ангел-хранитель?
- Нет, ты ведь так и не показал свое лицо. И крыльев я не видел. Может, явишься на свет?
Он явился. Высокий, очень худой, но с широкими плечами. Пепельное лицо с алыми губами было украшено двумя провалами в ничто. Это ничто тут же впилось в меня и начало пристально изучать.
Через 10 минут он вальяжно перебирал струны на моем стратокастере. Коньяка у меня не оказалось – не подумайте обо мне плохо, я только что переехал в новый город и ещё не успел освоиться. Пришлось обойтись кофе, а ещё незнакомец попросил пожарить ему хлеба.
- И как тебе в этом мире? Я смотрю, ты быстро освоился.
- Ни к селу, ни к огороду. Освоился где? Ты о чем? В Киев я переехал сегодня утром, какое может быть освоился? Да ещё и ты на мою голову свалился. Постоянно за мной шастать будешь?
- Постараюсь сильно не надоедать. Буду немного уму-разуму учить. Вот что ты сейчас делаешь?
- Кофе, идиот. Сам попросил ведь!
- Это не кофе, а кофейный порошок, с химическим гавном, который вы называете «кофе». В общем, парень, первый урок будет прост – называй вещи своими именами. Если это гавно – говори гавно. Если это баба – говори баба.
- Это вульгарно и невоспитанно. Зачем задевать чувства человека, если он не сделал тебе ничего плохого?
- Ха… С каких пор гавно стало человеком, да ещё с чувствами?
- Дурак, я про девушек.
- Вот меня ты дураком называешь, хотя я от этого не тупею, правда? А девушку бабой можешь?
- А если им не нравиться, когда их так называют?
- А я не люблю, когда со мной разговаривают без матов, - он как-то быстро погрустнел и умолк. Видно ждал, пока я начну крыть матом сбежавший кофе, - в общем ты все понял?
- Понял но не согласился, - я повернулся, чтобы подать нежданному гостю чашку кофе, но его уже не было, - Ну матом думать ты меня заставил.
- Я старался, - раздалось откуда-то снизу.
- Здравствуй дорогой мой. Это ведь ты, - полувопросительно раздалось из тени на углу стыка двух домов.
- Я, - ошарашено ответил я. Уж больно знакомо прозвучал этот голос. Но я был уверен, что никого в этом городе не знаю, - а ты кто?
- Я это ты, а ты это я. Я твой ангел-хранитель, и демон-искуситель, - ответила мне тень.
Мое астральное тело забилось в истерическом приступе. Я успокоился и на ментальном плане осталась только улыбка. Ха!
- Чего смеешься? Не веришь что ли?
Недолго думая над ответом я выпалил, - естественно не верю. Скорее всего, ты шутник или наркоман. Тебе стало скучно, или ты нахватался галлюциногенов и решил подколоть первого прохожего, - мудро изрек я. Но тут в голову стукнуло: я смеялся только душой. Он видел?
- Ну да, конечно. А ты Курт Кобэйн и сейчас исполняешь свою любимую песню перед тысячами фанатов по MTV.
М-да… Это уже интересно. Он знает кто мой любимый исполнитель.
- А что ещё ты про меня знаешь? – спросил я.
- Все знаю. Так ты веришь, что я твой ангел-хранитель?
- Нет, ты ведь так и не показал свое лицо. И крыльев я не видел. Может, явишься на свет?
Он явился. Высокий, очень худой, но с широкими плечами. Пепельное лицо с алыми губами было украшено двумя провалами в ничто. Это ничто тут же впилось в меня и начало пристально изучать.
Через 10 минут он вальяжно перебирал струны на моем стратокастере. Коньяка у меня не оказалось – не подумайте обо мне плохо, я только что переехал в новый город и ещё не успел освоиться. Пришлось обойтись кофе, а ещё незнакомец попросил пожарить ему хлеба.
- И как тебе в этом мире? Я смотрю, ты быстро освоился.
- Ни к селу, ни к огороду. Освоился где? Ты о чем? В Киев я переехал сегодня утром, какое может быть освоился? Да ещё и ты на мою голову свалился. Постоянно за мной шастать будешь?
- Постараюсь сильно не надоедать. Буду немного уму-разуму учить. Вот что ты сейчас делаешь?
- Кофе, идиот. Сам попросил ведь!
- Это не кофе, а кофейный порошок, с химическим гавном, который вы называете «кофе». В общем, парень, первый урок будет прост – называй вещи своими именами. Если это гавно – говори гавно. Если это баба – говори баба.
- Это вульгарно и невоспитанно. Зачем задевать чувства человека, если он не сделал тебе ничего плохого?
- Ха… С каких пор гавно стало человеком, да ещё с чувствами?
- Дурак, я про девушек.
- Вот меня ты дураком называешь, хотя я от этого не тупею, правда? А девушку бабой можешь?
- А если им не нравиться, когда их так называют?
- А я не люблю, когда со мной разговаривают без матов, - он как-то быстро погрустнел и умолк. Видно ждал, пока я начну крыть матом сбежавший кофе, - в общем ты все понял?
- Понял но не согласился, - я повернулся, чтобы подать нежданному гостю чашку кофе, но его уже не было, - Ну матом думать ты меня заставил.
- Я старался, - раздалось откуда-то снизу.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
