
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.20
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Панно Фа
Панно Фа
2025.06.20
14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
2025.06.18
22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Рожеві метел
Рожеві метел
2025.06.18
21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
2025.06.18
19:14
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2025.06.18
14:52
У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами.
Коментарі свого часу сподобались, як сві
2025.06.18
05:43
Зозуляста наша квочка
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
2025.06.17
22:00
Скривлений геть лагідний Клек
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
2025.06.17
21:33
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 6 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Золотавий ла
Золотавий ла
2025.06.17
21:28
Порожня сцена і порожній зал,
Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
2025.06.17
05:03
Посередині болота
Роззявляє бегемотик
Лиш тому так часто рота,
Що нечувана духота
Спонукає до дрімоти
Будь-якого бегемота.
17.06.25
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Роззявляє бегемотик
Лиш тому так часто рота,
Що нечувана духота
Спонукає до дрімоти
Будь-якого бегемота.
17.06.25
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Денис Волошин (1992) /
Проза
Знакомство
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Знакомство
Темный арочный проход заманчиво блестел заплесневелыми стенами. До дома оставалось всего пару метров и ничто не предвещало беды. Беды, собственно говоря, не случилось. Просто маленькая неожиданность, которая потянула за собой целый ряд событий, изменивших мою жизнь.
- Здравствуй дорогой мой. Это ведь ты, - полувопросительно раздалось из тени на углу стыка двух домов.
- Я, - ошарашено ответил я. Уж больно знакомо прозвучал этот голос. Но я был уверен, что никого в этом городе не знаю, - а ты кто?
- Я это ты, а ты это я. Я твой ангел-хранитель, и демон-искуситель, - ответила мне тень.
Мое астральное тело забилось в истерическом приступе. Я успокоился и на ментальном плане осталась только улыбка. Ха!
- Чего смеешься? Не веришь что ли?
Недолго думая над ответом я выпалил, - естественно не верю. Скорее всего, ты шутник или наркоман. Тебе стало скучно, или ты нахватался галлюциногенов и решил подколоть первого прохожего, - мудро изрек я. Но тут в голову стукнуло: я смеялся только душой. Он видел?
- Ну да, конечно. А ты Курт Кобэйн и сейчас исполняешь свою любимую песню перед тысячами фанатов по MTV.
М-да… Это уже интересно. Он знает кто мой любимый исполнитель.
- А что ещё ты про меня знаешь? – спросил я.
- Все знаю. Так ты веришь, что я твой ангел-хранитель?
- Нет, ты ведь так и не показал свое лицо. И крыльев я не видел. Может, явишься на свет?
Он явился. Высокий, очень худой, но с широкими плечами. Пепельное лицо с алыми губами было украшено двумя провалами в ничто. Это ничто тут же впилось в меня и начало пристально изучать.
Через 10 минут он вальяжно перебирал струны на моем стратокастере. Коньяка у меня не оказалось – не подумайте обо мне плохо, я только что переехал в новый город и ещё не успел освоиться. Пришлось обойтись кофе, а ещё незнакомец попросил пожарить ему хлеба.
- И как тебе в этом мире? Я смотрю, ты быстро освоился.
- Ни к селу, ни к огороду. Освоился где? Ты о чем? В Киев я переехал сегодня утром, какое может быть освоился? Да ещё и ты на мою голову свалился. Постоянно за мной шастать будешь?
- Постараюсь сильно не надоедать. Буду немного уму-разуму учить. Вот что ты сейчас делаешь?
- Кофе, идиот. Сам попросил ведь!
- Это не кофе, а кофейный порошок, с химическим гавном, который вы называете «кофе». В общем, парень, первый урок будет прост – называй вещи своими именами. Если это гавно – говори гавно. Если это баба – говори баба.
- Это вульгарно и невоспитанно. Зачем задевать чувства человека, если он не сделал тебе ничего плохого?
- Ха… С каких пор гавно стало человеком, да ещё с чувствами?
- Дурак, я про девушек.
- Вот меня ты дураком называешь, хотя я от этого не тупею, правда? А девушку бабой можешь?
- А если им не нравиться, когда их так называют?
- А я не люблю, когда со мной разговаривают без матов, - он как-то быстро погрустнел и умолк. Видно ждал, пока я начну крыть матом сбежавший кофе, - в общем ты все понял?
- Понял но не согласился, - я повернулся, чтобы подать нежданному гостю чашку кофе, но его уже не было, - Ну матом думать ты меня заставил.
- Я старался, - раздалось откуда-то снизу.
- Здравствуй дорогой мой. Это ведь ты, - полувопросительно раздалось из тени на углу стыка двух домов.
- Я, - ошарашено ответил я. Уж больно знакомо прозвучал этот голос. Но я был уверен, что никого в этом городе не знаю, - а ты кто?
- Я это ты, а ты это я. Я твой ангел-хранитель, и демон-искуситель, - ответила мне тень.
Мое астральное тело забилось в истерическом приступе. Я успокоился и на ментальном плане осталась только улыбка. Ха!
- Чего смеешься? Не веришь что ли?
Недолго думая над ответом я выпалил, - естественно не верю. Скорее всего, ты шутник или наркоман. Тебе стало скучно, или ты нахватался галлюциногенов и решил подколоть первого прохожего, - мудро изрек я. Но тут в голову стукнуло: я смеялся только душой. Он видел?
- Ну да, конечно. А ты Курт Кобэйн и сейчас исполняешь свою любимую песню перед тысячами фанатов по MTV.
М-да… Это уже интересно. Он знает кто мой любимый исполнитель.
- А что ещё ты про меня знаешь? – спросил я.
- Все знаю. Так ты веришь, что я твой ангел-хранитель?
- Нет, ты ведь так и не показал свое лицо. И крыльев я не видел. Может, явишься на свет?
Он явился. Высокий, очень худой, но с широкими плечами. Пепельное лицо с алыми губами было украшено двумя провалами в ничто. Это ничто тут же впилось в меня и начало пристально изучать.
Через 10 минут он вальяжно перебирал струны на моем стратокастере. Коньяка у меня не оказалось – не подумайте обо мне плохо, я только что переехал в новый город и ещё не успел освоиться. Пришлось обойтись кофе, а ещё незнакомец попросил пожарить ему хлеба.
- И как тебе в этом мире? Я смотрю, ты быстро освоился.
- Ни к селу, ни к огороду. Освоился где? Ты о чем? В Киев я переехал сегодня утром, какое может быть освоился? Да ещё и ты на мою голову свалился. Постоянно за мной шастать будешь?
- Постараюсь сильно не надоедать. Буду немного уму-разуму учить. Вот что ты сейчас делаешь?
- Кофе, идиот. Сам попросил ведь!
- Это не кофе, а кофейный порошок, с химическим гавном, который вы называете «кофе». В общем, парень, первый урок будет прост – называй вещи своими именами. Если это гавно – говори гавно. Если это баба – говори баба.
- Это вульгарно и невоспитанно. Зачем задевать чувства человека, если он не сделал тебе ничего плохого?
- Ха… С каких пор гавно стало человеком, да ещё с чувствами?
- Дурак, я про девушек.
- Вот меня ты дураком называешь, хотя я от этого не тупею, правда? А девушку бабой можешь?
- А если им не нравиться, когда их так называют?
- А я не люблю, когда со мной разговаривают без матов, - он как-то быстро погрустнел и умолк. Видно ждал, пока я начну крыть матом сбежавший кофе, - в общем ты все понял?
- Понял но не согласился, - я повернулся, чтобы подать нежданному гостю чашку кофе, но его уже не было, - Ну матом думать ты меня заставил.
- Я старался, - раздалось откуда-то снизу.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію