ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.17
19:48
Ти моє кохання - чарівлива ніжність,
Ти моє кохання - сонце золоте.
Ти моє кохання - трав духмяна свіжість,
Ти моє кохання - почуття святе.
Ти моя любове - сяєво проміння,
Ти моя любове - колихання віт,
Ти моє кохання - сонце золоте.
Ти моє кохання - трав духмяна свіжість,
Ти моє кохання - почуття святе.
Ти моя любове - сяєво проміння,
Ти моя любове - колихання віт,
2026.02.17
13:30
Куди крокує
злодій світ,
в якому Бог –
лише прохожий,
в якому –
злодію він свій,
мені – не свій,
та і не божий?
злодій світ,
в якому Бог –
лише прохожий,
в якому –
злодію він свій,
мені – не свій,
та і не божий?
2026.02.17
12:27
Зимовий день, паєтками на снігу,
виблискує промінням золотим.
Купає у Дніпрі прозору кригу,
мов кришталеві витвори сльоти.
На узбережжі дубне сокорина,
лоскоче вітер сиві буклі* хмар.
За горизонтом снігову перину
виблискує промінням золотим.
Купає у Дніпрі прозору кригу,
мов кришталеві витвори сльоти.
На узбережжі дубне сокорина,
лоскоче вітер сиві буклі* хмар.
За горизонтом снігову перину
2026.02.17
10:56
Прокидаюсь під звуки птахів
Так раптово, неждано і нагло.
Прокидаюсь під звуки гріхів,
Як народжений заново Нарбут.
Прокидаюсь під звуки весни,
Під симфонію сонця і вітру.
Входить з гуркотом сонце у сни,
Так раптово, неждано і нагло.
Прокидаюсь під звуки гріхів,
Як народжений заново Нарбут.
Прокидаюсь під звуки весни,
Під симфонію сонця і вітру.
Входить з гуркотом сонце у сни,
2026.02.17
09:15
Я не вмію давати життя - вмію лиш забирати.
Без емоцій і слів. Повсякденно. Рутина проста.
Доки можу - лечу, бо коротке життя у пернатих:
перемелює піря та крила смертельний верстат.
Я сьогодні - герой, урочистості, держнагороди.
Побратима плече, П
Без емоцій і слів. Повсякденно. Рутина проста.
Доки можу - лечу, бо коротке життя у пернатих:
перемелює піря та крила смертельний верстат.
Я сьогодні - герой, урочистості, держнагороди.
Побратима плече, П
2026.02.17
07:26
Хоч на гілках сріблястий іній зрана,
Та небосхил уже теплом пропах
І все частіш склубоченим туманом
Сніги куритись стали на полях.
Іде весна і відзначати кличе
Свій кожен крок спрямований до нас,
Але своє усміхнене обличчя,
Не завжди виставляє нап
Та небосхил уже теплом пропах
І все частіш склубоченим туманом
Сніги куритись стали на полях.
Іде весна і відзначати кличе
Свій кожен крок спрямований до нас,
Але своє усміхнене обличчя,
Не завжди виставляє нап
2026.02.16
22:56
Ти поміж мрій застряг навічно
І відмінить ніхто не вправі
Тому, що ти увесь стоїчний.
Отож, гуляй і мрій надалі…
І не забудь про відпочинок,
Про захист власний від пройдохів…
Обзаведись для «клина» клином
Хоча би з кимсь, хоча би трохи.
І відмінить ніхто не вправі
Тому, що ти увесь стоїчний.
Отож, гуляй і мрій надалі…
І не забудь про відпочинок,
Про захист власний від пройдохів…
Обзаведись для «клина» клином
Хоча би з кимсь, хоча би трохи.
2026.02.16
20:51
На зламі долі як і мій народ,
приречений цуратися гордині,
іду у ногу з течією вод
по схиленій до заходу долині.
Минаю нерозведені мости
над рукавами синього Дунаю,
та до кінця ніколи не дійти,
приречений цуратися гордині,
іду у ногу з течією вод
по схиленій до заходу долині.
Минаю нерозведені мости
над рукавами синього Дунаю,
та до кінця ніколи не дійти,
2026.02.16
20:36
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
2026.02.16
20:35
Зима тече струмками у весну,
Несе в моря корвети паперові.
Я скоро знов до ранку не засну,
Як соловей співатиме в діброві.
Душа міняє агрегатний стан –
Тече крижинка по щоці сльозою.
Суворішим іще на зиму став,
Несе в моря корвети паперові.
Я скоро знов до ранку не засну,
Як соловей співатиме в діброві.
Душа міняє агрегатний стан –
Тече крижинка по щоці сльозою.
Суворішим іще на зиму став,
2026.02.16
17:42
Стече переболілими обрАзами
Мій сум про тебе. Звісно, що стече,
Напишеться підранішнім дощем
По склі нічному наостанок сказане.
Й садно, натерте часом, запече.
Спочатку ледве чутно, ледве впізнано.
Беззвучно закричу в ту мить: почуй,
Мій сум про тебе. Звісно, що стече,
Напишеться підранішнім дощем
По склі нічному наостанок сказане.
Й садно, натерте часом, запече.
Спочатку ледве чутно, ледве впізнано.
Беззвучно закричу в ту мить: почуй,
2026.02.16
12:14
Я - контркультура, я хлопець із підворіття
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.
Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.
Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей
2026.02.16
07:16
Зимові дні, неначе сни,
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.
2026.02.15
23:23
Котика ніжного дотики…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…
2026.02.15
17:23
Знати би от
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні
Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні
Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней
2026.02.15
16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.
***
А малорос на вухо не тугий,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.
***
А малорос на вухо не тугий,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
2025.12.24
2025.11.29
2025.08.19
2025.06.25
2025.04.24
2025.04.14
2025.04.06
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Катруся Матвійко (1989) /
Інша поезія
Дивний діаріуш
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дивний діаріуш
Даремно день дістався до душі,
Далеко десь дрімає досі диво.
Дванадцять діб дзвенять в душі дощі,
Дванадцять драм... Дванадцять детективів.
Доба 1
Деградувала душа, дожилася до дефектів. Для декодування демагогії душі додали декрещендо. Драма.
Доба 2
Двадцять дивних декорацій. Дія друга. Двоповерховий дім. Димно. До дверей долітає демонічний дискант.
Доба З
Дощ... Деколорований диск DVD-шника. Деколорована декоратором доля. Дивно, дві деталі деформують душу: дощ і декоративна доля...
Доба 4
Думаєте, дуже довго душа деградувала? Довго... Доти, доки декоратор дій доріс до деміурга.
Доба 5
Діорама діброви. Дерева. Декоративний Діоніс. Душа довірливо дивиться, доторкаючись до дерев, дивується, де декоратор-деміург дістав дивний дендропарк, до депресивного дискомфортний...
Доба 6
Дуель дійсності і добра
Доки добро дрімає, доти дійсність діє, досягає до дна душі, і доти душа деградує, деформується... Добро дослухається до деміурга - дрімає далі... А деміурга давно домігся диявол...(див. Доба 4).
Думи
Довгі десятиліття доля дарувала душам дітей диво...
* * *
Деградована душа десь далеко думала, де дістати дарунок долі...
Дитинство давно дійшло до дверей двоповерхового дому, дочекалося деградації душі і демонстративно дематеріалізувалося...
Диво? Доросле диво? Диво доростає до дорослості?
Доба 7
Диво дорого дістається дорослим: дійсність довше деформує душу.
Диво дитинства досить дивне - дивакувате. Де дорослості дістати дивакуватість?...
Доба 8
Двобій добра і дійсності Допоки дійсність діє, доти добро допомагає душі... До дня, де дійсніть доростає до досвіду...
Доба 9
Душа допитується добра:
- Де ділося диво? Де двері двоповерхового дому? Добро доповідає душі:
- Двері дарують дивакуватість... Дорослий добудовує до дверей декоративний дах, а дах - довірений дісності; добудовує димар, а димар - дає дорогу диму... А далі добудовує і дім, де дуже душно диву...
Доба 10
Дійсність (див. дорослість (див. диявол) ) і диво (див. дитинство (див.добро) ) дуелюватимуть довічно. І двобій довершить доля.
Доба 11
Душа довірилася долі. У долі джокер - дружба з добром. А добро - диво. Душі до дверей двоповерхового дому, де дематеріалізувалося диво, допоможе дістатися доля. Доле, допоможеш?
Доба 12
Дитині- доріжка, дорослому - дорога. Дискримінація?
Дитині - диво, дорослому - дійсніть. Деградація?
* * *
Двоповерховий дім. Догорають дрова. Димно. Душно.
Доля доводить душу до дверей. У домі декоратор доторкається до дерев діорами. Дивується, депресує... (Де деміург? Де диявол?)
Душа дивиться. Даремно допитуватися, де диво. Душа дорослішає.
Двоповерховий дім дорослій душі дорожчий дива... дійсно дорожчий? Душа думає... Дужчає... Думає: ДИВО ДОРОЖЧЕ!!! Де доріжка дитинства? Душа добігає до дверей і дивом дематеріалізується! Дивакувата душа! Дитяча! Десь дивується дарунку долі - ДИВУ...
2010
Далеко десь дрімає досі диво.
Дванадцять діб дзвенять в душі дощі,
Дванадцять драм... Дванадцять детективів.
Доба 1
Деградувала душа, дожилася до дефектів. Для декодування демагогії душі додали декрещендо. Драма.
Доба 2
Двадцять дивних декорацій. Дія друга. Двоповерховий дім. Димно. До дверей долітає демонічний дискант.
Доба З
Дощ... Деколорований диск DVD-шника. Деколорована декоратором доля. Дивно, дві деталі деформують душу: дощ і декоративна доля...
Доба 4
Думаєте, дуже довго душа деградувала? Довго... Доти, доки декоратор дій доріс до деміурга.
Доба 5
Діорама діброви. Дерева. Декоративний Діоніс. Душа довірливо дивиться, доторкаючись до дерев, дивується, де декоратор-деміург дістав дивний дендропарк, до депресивного дискомфортний...
Доба 6
Дуель дійсності і добра
Доки добро дрімає, доти дійсність діє, досягає до дна душі, і доти душа деградує, деформується... Добро дослухається до деміурга - дрімає далі... А деміурга давно домігся диявол...(див. Доба 4).
Думи
Довгі десятиліття доля дарувала душам дітей диво...
* * *
Деградована душа десь далеко думала, де дістати дарунок долі...
Дитинство давно дійшло до дверей двоповерхового дому, дочекалося деградації душі і демонстративно дематеріалізувалося...
Диво? Доросле диво? Диво доростає до дорослості?
Доба 7
Диво дорого дістається дорослим: дійсність довше деформує душу.
Диво дитинства досить дивне - дивакувате. Де дорослості дістати дивакуватість?...
Доба 8
Двобій добра і дійсності Допоки дійсність діє, доти добро допомагає душі... До дня, де дійсніть доростає до досвіду...
Доба 9
Душа допитується добра:
- Де ділося диво? Де двері двоповерхового дому? Добро доповідає душі:
- Двері дарують дивакуватість... Дорослий добудовує до дверей декоративний дах, а дах - довірений дісності; добудовує димар, а димар - дає дорогу диму... А далі добудовує і дім, де дуже душно диву...
Доба 10
Дійсність (див. дорослість (див. диявол) ) і диво (див. дитинство (див.добро) ) дуелюватимуть довічно. І двобій довершить доля.
Доба 11
Душа довірилася долі. У долі джокер - дружба з добром. А добро - диво. Душі до дверей двоповерхового дому, де дематеріалізувалося диво, допоможе дістатися доля. Доле, допоможеш?
Доба 12
Дитині- доріжка, дорослому - дорога. Дискримінація?
Дитині - диво, дорослому - дійсніть. Деградація?
* * *
Двоповерховий дім. Догорають дрова. Димно. Душно.
Доля доводить душу до дверей. У домі декоратор доторкається до дерев діорами. Дивується, депресує... (Де деміург? Де диявол?)
Душа дивиться. Даремно допитуватися, де диво. Душа дорослішає.
Двоповерховий дім дорослій душі дорожчий дива... дійсно дорожчий? Душа думає... Дужчає... Думає: ДИВО ДОРОЖЧЕ!!! Де доріжка дитинства? Душа добігає до дверей і дивом дематеріалізується! Дивакувата душа! Дитяча! Десь дивується дарунку долі - ДИВУ...
2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2299 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2299 seconds