Впаде у осінь ясеневий лист,
До краю неба, до самого краю.
Знайде кого шукає? Я не знаю,
Який вже в нього, в цьому ділі хист.

На скронях лісу зблисне сивина,
Дощів намисто висохне сльозою.
І хмари потечуть до водопою,
То так - зима, то вже не дивина.

Напне і скине сніговий намет,
Щось ніжне, молоде, в зеленім брилі,
Збіжать смарагдові на пагорб хвилі,
Зазолотиться перший дикий мед.

Край стежки зійдуть маки-кумачі,
Ліси за літом плачуть зозулями.
Розкине сонце поли над полями,
Спече солодких яблук калачі.

І знову осінь, знов як перший раз,
А я сиджу на камені край річки.
Потік її стрімкий стрункі смерічки,
В туман закутав, та біжить повз нас.