Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Бліхар (1988) /
Проза
Колекціонер
Богдан поправив під собою картон. Він, власне, цілу ніч не міг заснути через цю картонку, оскільки вона весь час совгалась по асфальті. І також тому, що цей клятий, вошивий собака, який жив разом з ним на смітнику, всю ніч дихав йому в обличчя. Чоловік уже не пам’ятав, чи пес дійсно кілька раз лизнув його по губах, чи це йому просто наснилось. Проте, тепер це не так уже й важливо. Єдине, що мучило Богдана – це якесь неприємне відчуття в його животі. Бідолаха піднявся на ноги і клапті промоклих газет, які він використовував замість ковдри, легко сповзли на землю. Богдан, наче вибрався із власного тіла. Він вдихнув цього протухлого повітря і з його грудей вирвався звук, схожий на кашель. Чоловік повільно ( так як кожен із нас вранці підходить до холодильника), підійшов до контейнера зі сміттям і діставши звідти пляшку, не задумуючись випив те, що було в середині. Це було щось, що зовсім не було схоже на пиво. Порившись ще трохи, він знайшов недоїдений сніkерс, який уже почали об’їдати мурахи. На смак він був гіркий і нагадував штукатурку, яка розм’якши заліпила йому все горло. Але Богдан не звертав на це уваги. Він уже давно не відчував смаку того, що їв, а те, що пив не тамувало його спраги. Кожного дня він голодував і тому йому було байдуже, що їсти, аби заповнити свій шлунок.
Поснідавши, він підійшов до іншого контейнера. Собака весь час ходив за ним, підбираючи все, що падало чоловікові під ноги. Одного разу Богдан хотів вигнати цього вошивого пса, оскільки йому самому не вистачало їжі, але не зміг. Як тільки він лягав спати вночі, собака знову з’являвся. Ця тварина була зовсім безобідною, тому покірно продовжувала охороняти свого хазяїна. І навіть через ту страшну пригоду яка трапилась з Богданом в дитинстві, він не міг погано ставитись до собак.
Справа в тім, що по сусідству з ними жив чоловік хворий на туберкульоз. Для того щоб покращити своє здоров’я, він споживав собачий жир. І ось, одного разу, малий Богдан побачив, як цей чоловік забивав собаку. Власне, він вдарив його сокирою по голові. На сніг бризнула гаряча кров. Богдан кинувся до собаки і схопив його за голову, намагаючись захистити. Він з надією дивився в мертві очі, зіниці, в яких швидко розширились, і розумів, що спізнився.
Собака врятував йому життя.
Так, однієї зими, коли були досить сильні морози, собака був для нього єдиним порятунком . Він навіть спав у чоловіка на грудях, щоб той не замерз. В такі хвилини Богдан розмовляв з ним, наче з людиною, називав своїм рідним братом. І все - таки, вони справжні друзі – друзі, яких зреклося це нещасливе і таке егоїстичне життя. А що таке життя? Кому воно зараз потрібне, коли кожен новий день – це нове сміття і, коли прийде ніч, то і це сміття стає таким же непотрібним, як і вчорашнє. Не хочеться так жити, але краще чомусь не вдається…
Богдан раптом присвиснув. Його рука дістала із ящика ще не відкорковану пляшку пива. На етикетці розповзлась назва: «Чернігівське». Притуливши її кришечкою до контейнера, чоловік шарпнув донизу. Дзеньк! Кришка впала йому під ноги. Він нагнувся і прочитав напис на її внутрішній стороні: «Вітаємо! Ви виграли новий автомобіль!!!»
Богдан взяв її в руку і повернувся назад до свого картону. Розгорнувши купу старого лахміття він дістав звідти надрізану пластмасову банку, повну таких же виграшних кришок і кинув туди щойно знайдену.
Чоловік сів на землю і, думаючи про своє нещасливе життя, став пити пиво.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Колекціонер
Інколи Бог подає нам руку, але ми бувши сліпі, продовжуємо просити в Нього допомоги….
Був такий же ранок, як і усі попередні. Сірі, похмурі хмари захаращували собою тендітне, ні в чому не винне небо і його там більше не було. Слизький, аж до нудоти теплий дощ робив повітря прілим і задушливим. Старий, брудний одяг, який уже більше скидався на лахміття, прилип до тіла і почав викликати нестерпну сверблячку.
Богдан поправив під собою картон. Він, власне, цілу ніч не міг заснути через цю картонку, оскільки вона весь час совгалась по асфальті. І також тому, що цей клятий, вошивий собака, який жив разом з ним на смітнику, всю ніч дихав йому в обличчя. Чоловік уже не пам’ятав, чи пес дійсно кілька раз лизнув його по губах, чи це йому просто наснилось. Проте, тепер це не так уже й важливо. Єдине, що мучило Богдана – це якесь неприємне відчуття в його животі. Бідолаха піднявся на ноги і клапті промоклих газет, які він використовував замість ковдри, легко сповзли на землю. Богдан, наче вибрався із власного тіла. Він вдихнув цього протухлого повітря і з його грудей вирвався звук, схожий на кашель. Чоловік повільно ( так як кожен із нас вранці підходить до холодильника), підійшов до контейнера зі сміттям і діставши звідти пляшку, не задумуючись випив те, що було в середині. Це було щось, що зовсім не було схоже на пиво. Порившись ще трохи, він знайшов недоїдений сніkерс, який уже почали об’їдати мурахи. На смак він був гіркий і нагадував штукатурку, яка розм’якши заліпила йому все горло. Але Богдан не звертав на це уваги. Він уже давно не відчував смаку того, що їв, а те, що пив не тамувало його спраги. Кожного дня він голодував і тому йому було байдуже, що їсти, аби заповнити свій шлунок.
Поснідавши, він підійшов до іншого контейнера. Собака весь час ходив за ним, підбираючи все, що падало чоловікові під ноги. Одного разу Богдан хотів вигнати цього вошивого пса, оскільки йому самому не вистачало їжі, але не зміг. Як тільки він лягав спати вночі, собака знову з’являвся. Ця тварина була зовсім безобідною, тому покірно продовжувала охороняти свого хазяїна. І навіть через ту страшну пригоду яка трапилась з Богданом в дитинстві, він не міг погано ставитись до собак.
Справа в тім, що по сусідству з ними жив чоловік хворий на туберкульоз. Для того щоб покращити своє здоров’я, він споживав собачий жир. І ось, одного разу, малий Богдан побачив, як цей чоловік забивав собаку. Власне, він вдарив його сокирою по голові. На сніг бризнула гаряча кров. Богдан кинувся до собаки і схопив його за голову, намагаючись захистити. Він з надією дивився в мертві очі, зіниці, в яких швидко розширились, і розумів, що спізнився.
Собака врятував йому життя.
Так, однієї зими, коли були досить сильні морози, собака був для нього єдиним порятунком . Він навіть спав у чоловіка на грудях, щоб той не замерз. В такі хвилини Богдан розмовляв з ним, наче з людиною, називав своїм рідним братом. І все - таки, вони справжні друзі – друзі, яких зреклося це нещасливе і таке егоїстичне життя. А що таке життя? Кому воно зараз потрібне, коли кожен новий день – це нове сміття і, коли прийде ніч, то і це сміття стає таким же непотрібним, як і вчорашнє. Не хочеться так жити, але краще чомусь не вдається…
Богдан раптом присвиснув. Його рука дістала із ящика ще не відкорковану пляшку пива. На етикетці розповзлась назва: «Чернігівське». Притуливши її кришечкою до контейнера, чоловік шарпнув донизу. Дзеньк! Кришка впала йому під ноги. Він нагнувся і прочитав напис на її внутрішній стороні: «Вітаємо! Ви виграли новий автомобіль!!!»
Богдан взяв її в руку і повернувся назад до свого картону. Розгорнувши купу старого лахміття він дістав звідти надрізану пластмасову банку, повну таких же виграшних кришок і кинув туди щойно знайдену.
Чоловік сів на землю і, думаючи про своє нещасливе життя, став пити пиво.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
