Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.02
19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
2026.04.02
16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн
2026.04.02
13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки,
І які ознаки у ходи,
Про поспішно кинуті осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки,
І які ознаки у ходи,
Про поспішно кинуті осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
2026.04.02
13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
2026.04.02
09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…
Бра
Бра
2026.04.02
05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
2026.04.02
05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
2026.04.01
21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
2026.04.01
20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
2026.04.01
19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
2026.04.01
13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
2026.04.01
13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
2026.04.01
11:32
Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст
2026.03.31
21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
2026.03.31
21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
2026.03.31
19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Мое дыхание
Посмотри на часы, там уже наверняка около полуночи…
Теплый ветерок вот-вот коснется твоей щеки. Поток воздуха спешит, смешивая на лету аромат моего разогретого жарким днем тела, остатков духов, которые ты любишь вдыхать при наших встречах, белого легкого платья.
Мое дыхание пропитано пылью городских маршруток, руганью базарных теток…извини, не хотелось бы, но…преодолевая нелегкий путь к тебе потоку тяжело оставаться прежним - чистым и девственно свежим. Это, вероятно, для того, чтоб ты больше ценил моменты моего непосредственного присутствия.
А еще поток воздуха немного остывает по пути к тебе - стасть рассеивается, теряется…это напоминает больше выцветшие краски на холсте… И запахи, всевозможные запахи про прохождению траектории полета тоже портят этот еле ощутимое дуновение ветра… Дыхание становится чужим и неузнаваемым, боюсь, ты даже не узнаешь его среди тысяч перемещений воздушных масс.
Жаль, что вот так…приходится только мысленно отправлять тебе «вдох-выдох», «стук сердца», «румянец на щеках»…и еще много чего в мыслях – бесконечно много…
Твердо знаю, чего нет – ненависти и равнодушия.
Мое сердце по-прежнему бьется чаще при одном только предчувствии встречи с тобой. Я теряю на время ощущение пространства и улетаю так же высоко к вечернему небу, на котором вот-вот зажжет огни Большая Медведица…
И если б я лгала, то разве около полуночи писала бы эти строки? Лови мое дыхание! Там и застенчивый поцелуй в щеку (ближе к губам!), и содрогание от легкого соприкасания тел, и…
Дофантазируй, подробней знаешь только ты. А я помолчу и …помечтаю. 01.06.2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мое дыхание
посвящаю Марии, просто так
Мое дыхание летит к тебе.
Посмотри на часы, там уже наверняка около полуночи…
Теплый ветерок вот-вот коснется твоей щеки. Поток воздуха спешит, смешивая на лету аромат моего разогретого жарким днем тела, остатков духов, которые ты любишь вдыхать при наших встречах, белого легкого платья.
Мое дыхание пропитано пылью городских маршруток, руганью базарных теток…извини, не хотелось бы, но…преодолевая нелегкий путь к тебе потоку тяжело оставаться прежним - чистым и девственно свежим. Это, вероятно, для того, чтоб ты больше ценил моменты моего непосредственного присутствия.
А еще поток воздуха немного остывает по пути к тебе - стасть рассеивается, теряется…это напоминает больше выцветшие краски на холсте… И запахи, всевозможные запахи про прохождению траектории полета тоже портят этот еле ощутимое дуновение ветра… Дыхание становится чужим и неузнаваемым, боюсь, ты даже не узнаешь его среди тысяч перемещений воздушных масс.
Жаль, что вот так…приходится только мысленно отправлять тебе «вдох-выдох», «стук сердца», «румянец на щеках»…и еще много чего в мыслях – бесконечно много…
Твердо знаю, чего нет – ненависти и равнодушия.
Мое сердце по-прежнему бьется чаще при одном только предчувствии встречи с тобой. Я теряю на время ощущение пространства и улетаю так же высоко к вечернему небу, на котором вот-вот зажжет огни Большая Медведица…
И если б я лгала, то разве около полуночи писала бы эти строки? Лови мое дыхание! Там и застенчивый поцелуй в щеку (ближе к губам!), и содрогание от легкого соприкасания тел, и…
Дофантазируй, подробней знаешь только ты. А я помолчу и …помечтаю. 01.06.2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
