Ніщо – це непроявлене Усе,
Далекий грім майбутнього походу,
Де час по скроні слимаком повзе
Невідворотний, як орда зі Сходу.

Де люди, Господи, і сірі, і малі
(Усе проявлене недосконале й куце)
Дітей своїх народжують у муці
Й хліб добувають з потом на чолі.

Де протилежностям не бачимо кінця,
Під білий дим квітуючої вишні
Руба мечем боєць в бою бійця
За цінності спліснявілі торішні.

Де не в печі – над стріхою заграви,
Дідівські шаблі й в пам’яті згнили,
Та знову від сохи не за столи
Нові вожді нові збирають лави.

Щоб на краю скелястім Ойкумени,
Де шлях тримають зорі і Боги,
В бій кинуть легіони і тумени
І полягти всім разом, до ноги.
10.05.07