Всі втомилися бити в цілі –
здалися!
А ми вціліли!

І ти посміхаєшся, знаю.
Наливши зеленого чаю,
усядемось за монітори –
вже літо,
прощайте, школи.

Клік мишкою – що ми бачим?
Притих ісландський вулкан,
був Бреговіч на Євробаченні,
співець золотих Балкан.

Європа дощем повально
стікає. І в них є вади.
А в нас?
Як завжди радикальна
зміна вектора влади.

Сто днів, як нове президентство.
Невже це насправді? Дійсно…
у ПАР з дня на день розпочнеться
фінал чемпіонського дійства.

Без тебе усе. Як завжди.
На сайтах, у прогах…
де ще?
давно Пенелопою ставши,
самотністю спрагла хлебчу
про тебе усе, турбую
реальністю тихий сон -
Ти скрізь, де цього потребують,
немов миротворець ООН.

І тільки в моєму домі,
у ліжку моєму новім
мовчить стоголосо тиша.
І я таки, чуєш, лишу
цей дім і подамся шукати
тебе
хоч в ООН!
хоч в НАТО!

За гибле візьмуся діло,
аби лиш тебе повернули,
хай крил моїх пір’я біле
лоскочуть холодні дула.

І байдуже, що там далі,
і байдуже, де нам дніти,
із вікон холодних спалень
зривається гулко вітер,

Шипить і у вуха б’є нам,
що в ліжку пустім – в’язниця,
бо рай – на плечі твоєму…
Воістину!
Хай святиться!