Друга спроба

І от — проламую головою
всі чотири стіни нараз!..
(На таку-то голову — стало ж у Бога міді!) —
Й опиняюся на твердому — хитаючись, мов водолаз,
Який замість перлів, нагріб по підводдю — мідій…

“Ну, і що в цім лихого? Їстівна ж штука! — було б
Набагато гірше, аби не приніс нічого!
А що чорним струпом палає стовчений лоб —
То на мідь невразливу нема плавильні у Бога!”

…Але я все волаю, що бачила перли — вони
Там і далі лежать на дні — лиш потрібно другої спроби!

…Але вже зімкнулись назад чотири стіни,
І на вік один — не дається нового лоба.



О.Забужко
збірка “Друга спроба”,
Київ, 2005






Я не знала, що ти впертий такий. І от…
Знову лізеш… Хоч клепку в голові маєш?
Ви, мужчини, завжди такий ненаситний народ?
Так кохаєшся, ніби востаннє в житті кохаєш.

На рекорд замахнувсь? Може якось пропустимо раз,
Бо чотири стіни розпливаються ніби в тумані…
Казанова ти мій! Вже хитаєшся, як водолаз…
Щось би треба поїсти, та вибач, піднятись не в стані.

А перлина і далі невразливо сяє на дні,
Певно, всоте торкаю губами твердого лоба…
Я волаю, що бачила рай на землі.
Боже, сили верни! Чи потрібна четверта спроба?



І.Гентош