Дивлячись, як безпорадно
Кермують країною дяді,
Хочу дати безплатно
Файну інструкцію владі.

Благість у паритеті.
На всі віки уроки:
Не вбивайте поетів
І не плодіть пророків.

Най вони в піні і трансі
Просторікують зично,
Що вам ті оди і станси –
Дудіння нудне і звичне.

Най всіх зовуть до прощі,
Чи пакувати валізки.
Під концерти на площі
Застібати залізки

Вправним бійцям ОМОНу
Звично. Кайданці іржаві…
Поемо? Заходьте, шановна!
Що там нового в державі?

Біля пивної ятки
Най вивертають душу,
Їм бо самим не в гадки
Сраним Касандрам-кликушам,

Що навіженим ґвалтом
Та й на усю країну
Вам допоможуть зняти
Буйних голівоньок піну.

Вам же не в сукнях бальних
Слухати гімн з пієтетом?
Отже поет опальний
Придворного краще поета.

Державі поет не обуза,
Стане не раз у нагоду,
Може для Євросоюзу
Демонструвати свободу.

А якщо, не дай Боже,
Треба слово сказати,
Чехов завжди допоможе
В поезії смак показати.

В хмільні їх ночі безсонні
Їм не вривайте лету,
Бо навіть зеки на зоні
Люблять слухать поетів.

Поет бо на труд надихає.
Поетів, як кроликів, маса!
І най собі подихає
В плинній безвісті часу.

Напхайте у вуха вати,
Але щоб ніяких ексцесів:
Навіщо Вам додавати
Швидкість природним процесам?

Ви ж не зможете спати,
В рот не полізе суші,
Варто лише згадати
Вбитих поетів душі.

Після такого – хоч в прийми
В Мексику, чи Аргентину.
Вас рідна мама не прийме,
Не те, що Ваша країна.

Їм в ювілей – по букету,
Най бо живуть триста років,
Не вбивайте поетів
І не плодіть пророків.
09.03.2010