Спалити Коростень щоби жила держава?
В Богдана знову посмішка іржава.
То треба черні чи на втіху владарів?
Міцної лайки на загривку й на нагайці,
Свої дари вже принесли данайці.
Нас скільки раз застерігали від дарів.

А де межа? Межею клаптик суші.
У наш город сусідські впали груші.
Недобрий знак. Хвилюється сусід.
Знов кров'ю вродить в нічку горобина,
А на держалі послід голубиний
І булава знов вказує на Схід.

Гарцюють герци, гігабайти в герці,
Тріпочуть баннери троянців і ахейців,
Кирзою й хромом тхне півострів Крим.
А нас було як на тризубі троє…
За що ж ви, ланці, зруйнували Трою?
Невже, щоб звести на руїнах Рим?

Шукай на чайці щастя за морями,
А не зальотними лихими лихварями
Здавати терени аж від Донця по Сян
Під іноземних гвардій полігони.
За Збруч ідуть забуті легіони
І частоколом не обносять стан.

А там, за валом, поросла ожина,
Пресвітлий княже, де твоя дружина?
Чом не кують у кузні зброярі?
Бояри чом не у бою – на ринку?
Гірчить гірчак, згоріла материнка
І день гряде, як сом у ятері!

Останній день, і чорні й білі коні…
А що їм те, прописаним в законі,
Що до держави лиш вряди-годи?
Ну що їм Коростень, Мерефа чи Козятин?
«И дым Отечества нам сладок и приятен»,
Згорілих душ масний солодкий дим.

Ні голуби, ні горобці невинні,
За вальпургієві невинні й горобині –
Над Україною, як завше, темна ніч.
Варягів звати, щоб дали нам ладу?
Звести хрести й ліквідувати влади
Хронічний вже дрижачий параліч?

Щоб за дукати, таляри й червінці
Не купували перемог афінці
Міцний будуй з сусідом добрим пліт.
Вже навчені. Усе усім відомо,
Та знову хату криєм під солому
Й за горобцем підпалюємо гніт.

12.03.2010