Жовтень, панове і пані. Пора смакувати, вкушати, напиватися! Пропонуються "жовтневі теми" віршів, але не більше 2-3-х варіантів від автора. Теми надаються нашими користувачами, - пишіть, коментуйте_>>>

---

Архів тем: №1 | 2

---

• "Класична":
"Жовтень... "
І далі щось серйозне, якісне, вічне! :)


5.10.2006 Назви тем - "чоловіча" і "жіноча" - чисто умовні. Можна трохи переставляти слова, але початок твору має складатись тільки із зазначених слів. Після написання вірша публікуйте його. У публ. формі, там де конкурси, поставте галочку навпроти "ВІРШ НА ЗАДАНУ ТЕМУ" Кращі вірші, та автори будуть прославлені за життя і оспівані у легендах, опісля...
Сторінка відкрита редакцією.

Успіхів!

Поетичне дійство:

---

Хронологія :

---

05.10.2006 Друга тема позаду, ось третя, жовтнева, ніби печальна, і, ніби, більш класична?
У вересні яскраво відзначилися - Савранська В, Пиріг І, Василенкова К, Карповий М. Цікаво, хто блисне цього разу? Хоча для жовтня, напевно, точніше не блисне, а запалає, забагряніє? Та як би там не було, на шпальтах цієї сторінки-теми буде тільки вибране - ви вже пробачте, але вибране за нашим, редакційним, смаком. :(
Але, друзі, якщо хтось із не редакторів забажає вести на нашому ресурсі альтернативну редакторській сторінку віршів на тему, то, будь-ласка, - і допоможемо, і підтримаємо!

---

Всі надіслані на "тему" твори

---

05.11.2006 Усе позаду, - сніговіє листопад. І теплий жовтень тільки в спогадах, віршах, ось, ваших. :) Маю відразу зауважити, що відібрані нижче із загалу твори точно відповідають умовам нашого "міжусобчика". Твір на тему повинен починатися заданими рядками (рядком), чи словом "жовтень" , тому певна кількість творів, серед них і досить цікавих, не була "допущена до увіковічнення" :)
На мій погляд - всі представлені на сторінці жовтневої теми поезії достатньо хороші, аби їх із задоволенням перечитувати, але кращими мені видаються спроби Оксани Лущевської і Перехожого, з чим я їх і вітаю! :)
Вітаю також всіх авторів, що взяли участь у жовтневих спробах, бо ці спроби вдалися :)

Роман Василь Жовтень І. Коляда Жовтень в різдвяних тонах Стелиться снігом під ноги, Час, ніби вічності птах, Сріблом квітчає пороги. Жовтень, а ніби різдво Нині святкує природа, Колядникуємо вдвох - Я і жовтнева погода. В жовтні така коляда Може здаватись свавіллям… Вперше земля-молода, Сукню вбирає весільну. Серця мого камертон Сумно прощається з літом, З літнім коротким теплом, З співом пташок й липи цвітом. Мрійний різдвяний мотив, Рано до мене прийшов ти! Скроні мені забілив Північ… Робота… І Жовтень… October, 2006, Nadym, Russia Дата публікації 2006-10-10 10:49:55 Коментарі: Тор Варра [2006-10-10 15:10:37] Чудове розкриття теми! Роман Василь [2006-10-11 07:00:55] Дуже дякую за увагу... Я розумію, що майже зовсім фантастично вплелися в канву вірша разом жовтнем і сніг, і різдво, і коляда, але... Але в дійсності цьогорічний жовтень мене зустрів саме такими справжніми, а не фантастичними, подіями - снігом, віхолою, морозами, які таким чином переплелися з моїми асоціаціями - різдвом, колядою... Пиріг Ірина [2006-10-11 22:14:03] Ваш Жовтень насправді чудовий. Відчувається щирість, тому зимові асоціації не дивують:) "...Жовтень, а ніби різдво Нині святкує природа, Колядникуємо вдвох - Я і жовтнева погода." - Гарно... Оглядач: І для мене гарно, хоча, якщо чесно, до останнього щось всередині противиться, протестує, щодо приходу зими! :) Аерін Сіндаріель Триптих про кохання з жовтнем І. Передчуття Коханець жовтень – у очах багряний гріх, до ніг моїх твого послання оберіг. Мені наснивсь - Обвітрений, рум’янолиций, з мечем... І верхи мчиться полем лицар і зупиняє перед міста ворітьми чужою мовою мовчить з людьми... Твій погляд стриманий, щось в нім таїться... а я княжна-красуня чи служниця... став перед троном – князю клятву скласти – а що мені? в тобі так мало ласки... скупий на посмішки, твоя любов почім? аж ось... князівну крадеш уночі... і летимо вже двоє шляхом битим... шалене серце б’ється в такт копитам... чужинцю, я ж не знаю тої мови! і раптом – спека дня зрива окови... мені даруєш яблука й вино мене цілуєш – я плету вінок тобі й собі на здимлене волосся… жаданий мій, я так давно чекала осінь!.. о, як в тобі багато сонця й болю, ну не дивись так – я піду з тобою, туди – за той міражний горизонт... ітиму, доки не скінчиться ... сон. ІІ. Зустріч десь за межею залишився гамір лиш сад чужий із босими ногами... лиш яблук зблиски й росяного соку сховай, мій жовтню, посмішку жорстоку!.. кохати здатен, друже, навіть ти – один із трьох синів осінньої сльоти – розкинеш плащ багряний свій на роси, під ніжним сонцем прилягти запросиш... вино, легенди і звабливі рухи, пригоршні яблук котиш з рук у руки, -- ті яблука немов ув’язнені серця тріпочуть у передчутті кінця... і нас, за крок лиш до здійснення марев, раптово перехоплять п’яні хмари... зів’ють ланцюг із вітру і дерев і задощить, і пристрасть відімре... прийдуть на горе нам палити листя в вогні твоє послання розгориться... слова зотліють і осушить сльози дим, навчить самотність мудрості годин. ІІІ. Постскриптум Коханець жовтень — у очах багряний гріх. до ніг моїх послання твого оберіг. А в нім слова, яких не розказати, А в нім шляхи – вернешся ще не завтра... Чекаю вічність на вершині вежі, Маліють дні, підводить крила вечір... Сріблястий плащ – і той не захистить... Хто в цей пейзаж домалював хрести? Щодня долаю ті щербаті сходи На вежу – на вітри – на лютий холод!.. Зболілий погляд закарбує пустку, не вічний відчай, він іще відпустить... і лиш на дні вологих сірих віч: самотність – найтривкіша в світі річ. Збагну: любов до жовтня – лиш примара поблідле сонце обліпили хмари... вогонь запалюю в старім каміні, тамую біль танком вогняних ліній... та серце попелить багряний гріх: зрадливий жовтню, повернись за рік! Оглядач: І що тут сказати?!! Дехто навіть ельфійською царівною Аерін став величати вголос! Я ж подумки :) Мрія Жовтень Жовтень знов шепоче казку Так ніжно, лагідно і чисто Про мої сни, про твою ласку, Про горобинове намисто. Про те, як ми з тобою разом Ступали на багряний килим, Спускалися таємним лазом... Як насолоджувалась милим. Цей жовтень нас з'єднав коханням, Вінчав багряними листами… Наповнив вщерть палким бажанням, Осінньо щедрими думками. Оглядач: Я проти! Чому - тільки наснилося? Пам'ять краще тримає реальні звершення. "Ще трохи осені лишилось - в обійми, мила! Ти б зігрілась!":) Лущевська Оксана - [ 2006.10.25 03:35 ] * * * Жовтень... В тумані дні невблаганні, ти окаянно танцюєш сама, - руки тендітні в буденність, як в бубон, шалено колотять... Жадає пітьма недоторканності вражень, палають, губи палають медовим теплом. Жовтень... Вплітає в букети із листя усе, чим живеш ти, усе, що було... Оглядач: Фантастична штучка! Неймовірний рядок "В тумані дні невблаганні..."! Цілісно, і ця вся динаміка й образність танцю! Шалено і дуже гарно. :) Меленчук Мирослава - [ 2006.10.25 15:43 ] *** Коханець жовтень. У очах Багряний гріх, до ніг моїх Послання твого оберіг Кленовим листям... Час зачах... Коханець... жовтий. Стиглий фрукт. Це не зелений квітень-цвіт, Що лиш сформується у плід, І це не грудень – мерзлий брухт. Це дотик журавлиних хмар. Це вибуховий сірий дощ. Це крик роздягненості площ. Це гра туманності примар. Холодно-жаркий вітер снів У листі лицарських кольчуг. Мій найніжніший в світі друг З обіймів вранішніх гаїв. Обранець днів моїх і мрій. Вкусивши гріх твій, вся горю. Вкуси й мене! Боготворю!.. Мій жовтень, любий душегрій. Оглядач: Що мені завше подобається у Мирослави, так це її вогонь! Пристрастність і відданість її ліричних героїнь: "Мій найніжніший в світі друг" "Обранець днів моїх і мрій." "Вкусивши гріх твій, вся горю. Вкуси й мене! Боготворю!.." - це й справді вартісне. З цим ми не замерзнемо! :)(: Черкаський Кока - [ 2006.10.26 15:19 ] * * * Черговий жовтень, на душі роздрай, І очі хоч портвейном заливай, От інші кажуть – „болдінская осінь”, А я у Болдіно не був і досі. Якого дідька пертись на край світу? Я краще викличу собі якусь Лоліту, Вона прийде, все зробить так, як тре, Й натхнення з мене аж бігом попре. На вулиці біда - хоч не виходь, Повсюди пішоходи місять глину, Із неба сіє мжичка , вітер в спину, Природа умерщвляє свою плоть. Оглядач: Прикольно можна і, напевно, потрібно час від часу писати. Але і відноситись до написаного таким чином відповідно. " краще викличу собі якусь Лоліту" - данина прикольності, а ось строфа із "Природа умерщвляє свою плоть" - гарно :) Черкаський Кока Жовтень, Великий Кастричнік, Я в школі був майже "отлічнік", Ходив я підряд на паради, Носив транспаранти, "як нада". Якось я ніс транспаранта, На нім був Ілліч з красним бантом, Тут хтось мене штурхнув під руку І Ленін звалився в багнюку. Відразу на мене насіли У формі якісь два дебіли, Казали, що я диверсант, Бо Леніну вимастив бант. Вони мене взяли в розробку, Сказали, що кинуть у топку, Як я не признаюсь навіщо В багно Ілліча я вперіщив. А я ж, чесне сло, ні при чому, Пустіть мене, дяді, додому, Мене не ругайте "зазря", Бо я патріот Октября. Минули роки з того часу, І вождь робітничого класу Уже не приходить до мене у сні Ані в листопаді, у жовтні ані. Коментарі: Черкаський Кока [2006-10-26 17:18:26] ПРИМІТКА: "Великий Кастричнік" - то білоруською мовою "Великий Жовтень" Майстер Рим [2006-10-26 17:22:40] Гарні згадки, а вже сила-силенна тих, хто про це все може тільки від нас і довідатися :) Аерін Сіндаріель [2006-10-28 04:12:46] Супер!!! Мені це нагадало пісні "Братів Гадюкіних". А сама належу до молодшого покоління -- вже парадів не застала... А було б цікаво ...

Світлана Лавренчук * * * Коханець жовтень – у очах багряний гріх, До ніг моїх твого послання оберіг - Барвистий холод почуттів І зливи сліз… Ти не хотів? Зів’ялим листом падає додолу Моя любов. Каштан вже голий Й береза схлипує від жалю, Коханець – не коханий, я вже знаю. Непевний жовтню, мій коханцю, Тобою замилуюсь вранці: Такий ти милий крізь фіранку… Як жаль, що тільки зранку. Твоїм кленовим оксамитом Прощальний лист зіткало літо… Оглядач: Жіночі роздуми - це завжди тонке ( і таке клейке) мереживо довкола себе прекрасної! А як інакше? Гарно. :) Пиріг Ірина - ЖОВТЕНЬ - 2 жовтень...світло...тінь... душі...руки...очі... казка сновидінь... і слова пророчі... звідки Ти ідеш? з тиші снів...чи з бою? зоряний кортеж їде за Тобою... небо не впаде. але світ хитнеться... слів нема...ідей... тільки стукіт серця... хай жовтіє клен (саме час для клена)... світло...тінь... Едем... і трава зелена... 24 жовтня”06 ЖОВТЕНЬ Жовтень...Я прийшла... Втомлена і боса.... Від бажань Твоїх не вдалось втекти. Спогади тепла сонце розголосить, а пізніше сніг буде їх клясти... Жовтень. Твій листок майорить багряним. Я його знайшла на дорозі Двох. І останній крок розтривожив рани від шматочків скла, що поглинув мох. Жовтень. Я впаду... Не тримають крила. Я прийшла. Стою... Бачу образ Твій. Каюсь і краду в неба трохи сили... З болем визнаю, що програла бій... 13 жовтня”06 Пиріг Ірина: я раніше навіть би не подумала, що такі завдання здатні провокувати натхнення :) Оглядач: Гарні віршики, пару штрихів пом'якшити і зовсім зразково буде :) Вірші на тему - непогана штучка для перевтілень? Але хіба вас, прекрасних, перевтілиш? Та й навіщо? А давайте домовимося - ми вас не перевтілюємо, а ви нам, чоловікам, інколи програєте деякі "малозначущі" бої :)(: Перехожий Жовтень - Жовтень? – спитала у нього. - Жовтень. – одказував він. Жовтень. Розбита дорога Звично пішла під уклін. - Жо-о-втень... Дістань запальничку... Дякую... Чом ти мовчиш? - Так... пригадав серпень, річку... - Досить! Не треба! Облиш! Жовтень. Чому саме в жовтні?! Довго? На місяць? На два? - Ні до наступного жовтня... - Жовтня нового. А я?! Не відповів. А ні слова. Мовила врешті: - Іди... Жовтень. Субота. Покрова. Клятий тягар німоти... Коментарі: Джордж Лонглі [2006-10-22 20:10:40] Great! Павленок Ірина [2006-10-26 20:02:22] "6" - за витончений психологізм... і таке ж витончене використання розділових знаків:) Оглядач: Абсолютно згідний з Іриною. Витончено і світи пов'язані цікаво, - я, хіба лише, про себе замість "серпень" бачу "пляж і" річку. Чудові видіння, але серпень ширше і глибше "роззіповується" :) Чудесна штучка. Мрійлива Симпатія ЖОВТЕНЬ У Жовтні легко йшлося нам Поміж життям і стратою Той жовтень пахнув осінню, Той жовтень пахнув зрадою... Прикув до скелі він мене Тонкою павутиною, І кинув в серце каменем, І кинув в очі глиною... Стояла серед натовпу Згрішившою дитиною, Той жовтень пахнув зрадою, Той жовтень пахнув зміною... Оглядач: Мені сподобалося - і коротко, і свіжо, і щиро, і з достоїнством. Майстер Рим * * * Черговий жовтень. На душі роздрай. І очі, хоч портвейном заливай, знаходять тільки тіні розповиті, розмиті обрії, опалі миті, печально опустілий отчий край, де випала така нагода - жити, і жити в сенсі – до останку впити, до розуміння - пий і не ридай. О жовтень вод багряних, жовтень - плай. Усе що можеш – можеш тут, - зітхай і пий усе, і до кінця, по суті нічого кращого в душевній скруті не віднайти, ніж власне: “наливай”, обернене обличчям на здобуті передчуття, що оминеш в покуті ці дні, цей жовтень серця неврожай. Оглядач: Так, як цей автор родом із редакції, то акуратно пропускаю свої вислови, - просто уважно перечитую :) Роман Василь Жовтень II. Повернення. Жовтень ще… Небо плаче дощем - Зустрічає мене на Покрову… А на серці приємний та радісний щем - Мої сльози і краплі дощу разом знову. Із далеких країв я вернувся домів - Другий жовтень і друга країна… Я до тебе ішов, я до тебе летів, Україно моя, Україно!!! І, здається, це я трохи снігу приніс На ошпарених холодом крилах, Я до тебе вернувсь, і пробач знов мені, Як не раз і не два вже простила. Я схиляю коліна і у зморшках чоло Пред твоїми землею та небом - Я вертаюсь у жовтень, я вертаюсь в село, Я вертаюсь, матусю, до тебе. Повертаю додому, як із вирію птах, Повертаю додому – не в гості. І літаючи в часі у минуле назад Із зими повертаю я в осінь… October, 17, 2006 Оглядач: Щиро і проникливо, - за класичною темою :) Джордж Лонглі [ 2006.10.22 11:46 ] Жовтень - класичний Жовтень - І шати додолу, Листя, як сором опало Осінь ... З колючим туманом Небо остуджене встало. Холод - дитя безнадії, Сонце не може зігріти. Скоро пустеля морозів, Досить бездумно радіти... Пустка крадеться полями, Яблука, Сумом налиті, Безлад вступає у силу, Ладом зачатий у літі... Дамско-менска акробація Коханець-жовтень, А в душі моїй роздрай, Бо знов любов Шепоче…»Прощавай» … Горить багряний у очах Моїх пейзаж, Портвейн-чарівник Злив докупи нас. До ніг собі він кинув Нас разом, Послання-оберіг, Що майже став гріхом… Оглядач: "Скоро пустеля морозів, Досить бездумно радіти..." - тут Джорж дав над чим подумати під час великого безладу хуртовин, там, за вікном : "Безлад вступає у силу, Ладом зачатий у літі..." - це точно помічено. :) Є і що згадати, наприклад жовтня-коханця, чи там себе у цій ролі. Та як би там не було, головне - залишатися на волі! Черкаський Кока * * * Коханець жовтень - у очах багряний гріх, Тобі я присвятити хочу стіх, Хоч ти й крутий, Великий і тепе, - Не маю намірів я вихвалять тебе. Я думала – із тебе буде толк, А ти відразу після цього змовк, До стінки повернувся, захропів, А щоб поцілувати – й поготів ! Про тебе слава йшла, що ти крутий, Я ж придивилась – ти не жовтий, а рябий, І віршів ти не знаєш наізусть, Мені навіяв ти не радість, радше – грусть. Та щоб я із тобою ще колись ! Та краще ти оце засни і не проснись ! Але щоб знав - ти незабаром станеш татком, Від тебе в мене буде жовтенятко ! Коментарі: Дикий Жорж [2006-10-26 22:11:08] Закінчення просто супер-пупер! Яблонська Оксана [2006-10-27 00:45:06] Так от звідки беруться жовтенятка :) ! Оглядач: Від себе скромно додам, що глибинні теми зачепив автор, - "Та щоб я із тобою ще колись!" - це вже точно, не потрібно більше! :)(: