ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2026.03.31 01:19
Шукаючи себе випадково знайшов логіку. Носієві традиційних цінностей знесло дах. Корисні ідіоти користалися зі свого статусу небезкорисливо. Чужа історія – як випадкова коханка. Історію, як і дружину, треба мати свою. Найлегше у підвищенні тис

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зерні,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Юхим Семеняко
2026.03.30 11:52
  Вірш представляє собою приклад дещо розбалансованої лірики, де щирість вічного людського почуття поєднується з рисами сучасності – від модерної зачіски Wolf Cut до класичної коси зі стрічкою. Це поєднання створює настрій суму й затишку з відтінком загад

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч

Охмуд Песецький
2026.03.29 18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.

За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,

Євген Федчук
2026.03.29 18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а

Володимир Ляшкевич
2026.03.29 14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.

Борис Костиря
2026.03.29 13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.

Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха

Юрій Гундарів
2026.03.29 12:58
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

хома дідим
2026.03.29 10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять

Юрій Гундарів
2026.03.29 09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод

В Горова Леся
2026.03.29 08:56
Горіхи розпустили чорні крила
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2026.03.29 07:10
Години, дні, роки без тебе,
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлия Фалеева (1984) / Проза

 Размышления о Тебе в красно- белых тонах…
Как обычно, ты был занят, читал книгу. Пустую и безжизненную, одну из тех, которая умирает, как только рука писателя отрывается от желтых листов рукописи. А как же я? Я – живая.
Встаю с кресла и прохожу возле тебя, специально задев толстый том, лежащий на столике.
- Какая я неловкая! – накланяюсь за книгой. Оторвавшись от черной бегущей строчки, ты лишь отсутствующе посмотрел на меня поверх очков:
- Поставь на полку. Вон там!
Моя улыбка тут же угасла, как звезда, спадающая с небес в твои холодные ладони. Чувство ненависти к тебе поднималось откуда-то снизу и заполнило все мое существо. Я подымаюсь и смотрю на тебя взглядом Повелительницы, дьявольские огоньки пляшут у меня в глазах, отражаясь в стеклах твоих очков. Стою и смотрю на тебя. Затем приходит понимание, что ты этого не стоишь… Бросаю толстую книгу тебе на колени и ухожу к окну. Ты невозмутимо убираешь ее на стол. Какая наглость!..
Ему все равно, что у меня на душе. Не спросит, не поинтересуется. Так, кто же он мне?
Как мне тогда хотелось открыть окно, чтобы сильный ветер разметал все его ничтожные бумажонки, подхватил их вихрем, и понес их листопадом по бульвару, перепутав с голубями и детским смехом. Пусть они изведают хоть миг настоящей жизни. Резким движением рук я распахиваю окно, и в комнату врывается… легкий бриз сиреневых ароматов весны. Я перестаю злиться, перестаю позволять тебе воровать мою жизнь таким жалким способом - вызывая во мне чувство злости. Сажусь на подоконник, обхватываю руками ноги, уже позолоченные первым весенним солнцем. Сквозь злость и обиду, я все же жду тебя, смотрю на твои сильные руки, представляю их нежные прикосновения. Ветер шалил с подолом моей юбки, кружил, вертил, бесстыдно зазирая в святую святых. А руки твои по-прежнему бережно теребили затертые страницы старой книги. О чем же эта книга? Как все – о любви. Все книги о любви, все жизни о любви…
- Я любила пианиста…- неожиданно, даже для меня, прозвучало мое признание.
- Я не знал… Ты не говорила…Когда же это было? – Есть все-таки вещи способные оторвать тебя от чтения.
- Давно! Очень давно. Тогда дамы ходили в пышных платьях, а мужчины убивали друг друга во имя любви.
- Снова фантазируешь?
- Нет же, я помню, как я ему играла.
- Ты не умеешь играть.
- Молчи и слушай. Я играла ему нежные вальсы Листа, мои льняные лаканы…
- Ты брюнетка.
- Мои льняные лаканы – почти закричала я, перебивая его – содрогались в такт музыке. Тонкий стан обтянут розовым шелком, на корсаже белые лилии. Пальцы нежно косаются клавиш, и он смотрит на мои руки, целует их взглядом. Он любит мою музыку, он любит меня, я это знаю, хотя эти кроваво-красные слова еще не соскользнули с наших уст, обжигая их, и мои губы оставались нежно-розовыми, в тон цвета невинности. Мои пальцы косаются клавиш, чувствуя их тепло, пару мгновений назад пламя его страсти распаляло пространство музыкой, его пальцы утопали в этих клавишах. Обожаю его игру. Играя, он слегка сутулился, наклоняясь ближе к клавишам, их энергия через пальцы проникала в него, я видела, как она будоражила его тело, как сильные мышцы оживали под тонким сукном батистовой рубашки. Каждую ноту я ловила глубоким вдохом. Его музыка – флакон чужих чувст, но он заставлял вас поверить, что это ваша жизнь, ваша музыка… Я любила его и это осеннее утро молочно-бежевых тонов. Мы кружились в вальсе, как кружатся осенние листья, мы скользили по первой изморози, ловили первые снежинки ладонями. Люблю, когда спелая осень сплетается в тесных объятьях с юным дерзким декабрем. А мы продолжали кружиться… Там мой дом. Здесь я в гостях.
- Я же говорил, переезжай ко мне.
- Там мой дом. Зачем я снова родилась? Второй такой жизни не будет. Возможно, и он, мой пианист, снова здесь? Возможно, стоит его искать? А я прозябаю здесь с тобой в этой книжной пыли…
Я опустила ноги с подоконника и соскользнула в неизвестность. Не знаю, бросился ли ты за мной. Когда я уходила, мои последние мысли были о пальцах, касающихся клавиш моей души.
Соскочив на тротуар, я немного ушиблась, но сейчас это было не важно. Посмотрев на свой левую ладонь, я нарисовала острым камушком новую линию жизни, я порываю со всем прежним, я рву все законы бытия, я становлюсь счастливой. На дне ладошки стала собираться лужица крови, но сейчас это было не важно…
Бульвар был полон беспрерывно передвигающихся людей, на той стороне улицы бедный скрипач зарабатывал игрой на скрипке, осенние мотивы его музыки образовывали в молодой весне рваные раны. Я подошла к нему спросить, не брат ли он моему пианисту. Подошла и онемела… Мои губы, целованными многими, уже пару столетия оставались невинно-розовыми, лишь Ты мог зажечь их алый цветок. Но Ты был далеко, а это не был Твой брат. Я сняла с рук кольца и браслеты – оковы, дарованные тем, кто остался в сырой тесной скорлупе, и бросила их в шляпу скрипачу…
Я начала новую жизнь. И ты, скрипач, – мой свидетель, а музыка твоя – подскажет мне путь. Ведь я ее уже слышала… В другой жизни…




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-07-10 20:44:29
Переглядів сторінки твору 993
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.783
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Автор востаннє на сайті 2010.11.04 23:06
Автор у цю хвилину відсутній