ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.04.27 10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг

Микола Соболь
2024.04.27 09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.

Ілахім Поет
2024.04.27 08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.

Леся Горова
2024.04.27 08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.

Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,

Віктор Кучерук
2024.04.27 05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.

Микола Соболь
2024.04.27 05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут

Іван Потьомкін
2024.04.26 23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

Олександр Сушко
2024.04.26 14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.

Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлия Фалеева (1984) / Проза

 Размышления о Тебе в красно- белых тонах…
Как обычно, ты был занят, читал книгу. Пустую и безжизненную, одну из тех, которая умирает, как только рука писателя отрывается от желтых листов рукописи. А как же я? Я – живая.
Встаю с кресла и прохожу возле тебя, специально задев толстый том, лежащий на столике.
- Какая я неловкая! – накланяюсь за книгой. Оторвавшись от черной бегущей строчки, ты лишь отсутствующе посмотрел на меня поверх очков:
- Поставь на полку. Вон там!
Моя улыбка тут же угасла, как звезда, спадающая с небес в твои холодные ладони. Чувство ненависти к тебе поднималось откуда-то снизу и заполнило все мое существо. Я подымаюсь и смотрю на тебя взглядом Повелительницы, дьявольские огоньки пляшут у меня в глазах, отражаясь в стеклах твоих очков. Стою и смотрю на тебя. Затем приходит понимание, что ты этого не стоишь… Бросаю толстую книгу тебе на колени и ухожу к окну. Ты невозмутимо убираешь ее на стол. Какая наглость!..
Ему все равно, что у меня на душе. Не спросит, не поинтересуется. Так, кто же он мне?
Как мне тогда хотелось открыть окно, чтобы сильный ветер разметал все его ничтожные бумажонки, подхватил их вихрем, и понес их листопадом по бульвару, перепутав с голубями и детским смехом. Пусть они изведают хоть миг настоящей жизни. Резким движением рук я распахиваю окно, и в комнату врывается… легкий бриз сиреневых ароматов весны. Я перестаю злиться, перестаю позволять тебе воровать мою жизнь таким жалким способом - вызывая во мне чувство злости. Сажусь на подоконник, обхватываю руками ноги, уже позолоченные первым весенним солнцем. Сквозь злость и обиду, я все же жду тебя, смотрю на твои сильные руки, представляю их нежные прикосновения. Ветер шалил с подолом моей юбки, кружил, вертил, бесстыдно зазирая в святую святых. А руки твои по-прежнему бережно теребили затертые страницы старой книги. О чем же эта книга? Как все – о любви. Все книги о любви, все жизни о любви…
- Я любила пианиста…- неожиданно, даже для меня, прозвучало мое признание.
- Я не знал… Ты не говорила…Когда же это было? – Есть все-таки вещи способные оторвать тебя от чтения.
- Давно! Очень давно. Тогда дамы ходили в пышных платьях, а мужчины убивали друг друга во имя любви.
- Снова фантазируешь?
- Нет же, я помню, как я ему играла.
- Ты не умеешь играть.
- Молчи и слушай. Я играла ему нежные вальсы Листа, мои льняные лаканы…
- Ты брюнетка.
- Мои льняные лаканы – почти закричала я, перебивая его – содрогались в такт музыке. Тонкий стан обтянут розовым шелком, на корсаже белые лилии. Пальцы нежно косаются клавиш, и он смотрит на мои руки, целует их взглядом. Он любит мою музыку, он любит меня, я это знаю, хотя эти кроваво-красные слова еще не соскользнули с наших уст, обжигая их, и мои губы оставались нежно-розовыми, в тон цвета невинности. Мои пальцы косаются клавиш, чувствуя их тепло, пару мгновений назад пламя его страсти распаляло пространство музыкой, его пальцы утопали в этих клавишах. Обожаю его игру. Играя, он слегка сутулился, наклоняясь ближе к клавишам, их энергия через пальцы проникала в него, я видела, как она будоражила его тело, как сильные мышцы оживали под тонким сукном батистовой рубашки. Каждую ноту я ловила глубоким вдохом. Его музыка – флакон чужих чувст, но он заставлял вас поверить, что это ваша жизнь, ваша музыка… Я любила его и это осеннее утро молочно-бежевых тонов. Мы кружились в вальсе, как кружатся осенние листья, мы скользили по первой изморози, ловили первые снежинки ладонями. Люблю, когда спелая осень сплетается в тесных объятьях с юным дерзким декабрем. А мы продолжали кружиться… Там мой дом. Здесь я в гостях.
- Я же говорил, переезжай ко мне.
- Там мой дом. Зачем я снова родилась? Второй такой жизни не будет. Возможно, и он, мой пианист, снова здесь? Возможно, стоит его искать? А я прозябаю здесь с тобой в этой книжной пыли…
Я опустила ноги с подоконника и соскользнула в неизвестность. Не знаю, бросился ли ты за мной. Когда я уходила, мои последние мысли были о пальцах, касающихся клавиш моей души.
Соскочив на тротуар, я немного ушиблась, но сейчас это было не важно. Посмотрев на свой левую ладонь, я нарисовала острым камушком новую линию жизни, я порываю со всем прежним, я рву все законы бытия, я становлюсь счастливой. На дне ладошки стала собираться лужица крови, но сейчас это было не важно…
Бульвар был полон беспрерывно передвигающихся людей, на той стороне улицы бедный скрипач зарабатывал игрой на скрипке, осенние мотивы его музыки образовывали в молодой весне рваные раны. Я подошла к нему спросить, не брат ли он моему пианисту. Подошла и онемела… Мои губы, целованными многими, уже пару столетия оставались невинно-розовыми, лишь Ты мог зажечь их алый цветок. Но Ты был далеко, а это не был Твой брат. Я сняла с рук кольца и браслеты – оковы, дарованные тем, кто остался в сырой тесной скорлупе, и бросила их в шляпу скрипачу…
Я начала новую жизнь. И ты, скрипач, – мой свидетель, а музыка твоя – подскажет мне путь. Ведь я ее уже слышала… В другой жизни…




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-07-10 20:44:29
Переглядів сторінки твору 915
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.783
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Автор востаннє на сайті 2010.11.04 23:06
Автор у цю хвилину відсутній