ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.02.08 15:07
То не вітер Диким полем трави колихає,
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч

Лесь Коваль
2026.02.08 12:49
Я снігом табірним впаду тобі до ніг
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.

Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і

Борис Костиря
2026.02.08 11:37
Безконечне протяжне гудіння
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!

Олена Побийголод
2026.02.08 09:09
Із Леоніда Сергєєва

Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!

Юрко Бужанин
2026.02.07 23:49
У напівтемряві п'ємо холодну каву,
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.

І надрив

В Горова Леся
2026.02.07 21:10
Крапка сонця утоплена в сіре лютневе марево.
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.

Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод

Іван Потьомкін
2026.02.07 20:39
Про що ти хочеш розказати, скрипко?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?

Олександр Буй
2026.02.07 20:21
Я спалю на багатті книжки
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,

Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –

Світлана Пирогова
2026.02.07 13:53
У кожного вона своя. А чи прозора?
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко

Борис Костиря
2026.02.07 10:26
Укрили заморозки ніжні квіти,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.

Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,

Лесь Коваль
2026.02.07 09:00
Туманом розлилося небо в море,
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти

Артур Курдіновський
2026.02.07 05:08
Годинник з синім циферблатом,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.

І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,

Марія Дем'янюк
2026.02.06 21:40
Мій Боже, дякую Тобі, що Ти є,
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю

Лесь Коваль
2026.02.06 21:07
Наосліп, через кипінь і не в такт,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.

Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,

С М
2026.02.06 18:04
О ти (чий зір усе одвертий, а мій все пропустив)
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань

Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть

Артур Курдіновський
2026.02.06 17:31
Німе повітря. Королівство тиші.
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?

Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Вадим Структура
2026.02.07

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлия Фалеева (1984) / Проза

 Размышления о Тебе в красно- белых тонах…
Как обычно, ты был занят, читал книгу. Пустую и безжизненную, одну из тех, которая умирает, как только рука писателя отрывается от желтых листов рукописи. А как же я? Я – живая.
Встаю с кресла и прохожу возле тебя, специально задев толстый том, лежащий на столике.
- Какая я неловкая! – накланяюсь за книгой. Оторвавшись от черной бегущей строчки, ты лишь отсутствующе посмотрел на меня поверх очков:
- Поставь на полку. Вон там!
Моя улыбка тут же угасла, как звезда, спадающая с небес в твои холодные ладони. Чувство ненависти к тебе поднималось откуда-то снизу и заполнило все мое существо. Я подымаюсь и смотрю на тебя взглядом Повелительницы, дьявольские огоньки пляшут у меня в глазах, отражаясь в стеклах твоих очков. Стою и смотрю на тебя. Затем приходит понимание, что ты этого не стоишь… Бросаю толстую книгу тебе на колени и ухожу к окну. Ты невозмутимо убираешь ее на стол. Какая наглость!..
Ему все равно, что у меня на душе. Не спросит, не поинтересуется. Так, кто же он мне?
Как мне тогда хотелось открыть окно, чтобы сильный ветер разметал все его ничтожные бумажонки, подхватил их вихрем, и понес их листопадом по бульвару, перепутав с голубями и детским смехом. Пусть они изведают хоть миг настоящей жизни. Резким движением рук я распахиваю окно, и в комнату врывается… легкий бриз сиреневых ароматов весны. Я перестаю злиться, перестаю позволять тебе воровать мою жизнь таким жалким способом - вызывая во мне чувство злости. Сажусь на подоконник, обхватываю руками ноги, уже позолоченные первым весенним солнцем. Сквозь злость и обиду, я все же жду тебя, смотрю на твои сильные руки, представляю их нежные прикосновения. Ветер шалил с подолом моей юбки, кружил, вертил, бесстыдно зазирая в святую святых. А руки твои по-прежнему бережно теребили затертые страницы старой книги. О чем же эта книга? Как все – о любви. Все книги о любви, все жизни о любви…
- Я любила пианиста…- неожиданно, даже для меня, прозвучало мое признание.
- Я не знал… Ты не говорила…Когда же это было? – Есть все-таки вещи способные оторвать тебя от чтения.
- Давно! Очень давно. Тогда дамы ходили в пышных платьях, а мужчины убивали друг друга во имя любви.
- Снова фантазируешь?
- Нет же, я помню, как я ему играла.
- Ты не умеешь играть.
- Молчи и слушай. Я играла ему нежные вальсы Листа, мои льняные лаканы…
- Ты брюнетка.
- Мои льняные лаканы – почти закричала я, перебивая его – содрогались в такт музыке. Тонкий стан обтянут розовым шелком, на корсаже белые лилии. Пальцы нежно косаются клавиш, и он смотрит на мои руки, целует их взглядом. Он любит мою музыку, он любит меня, я это знаю, хотя эти кроваво-красные слова еще не соскользнули с наших уст, обжигая их, и мои губы оставались нежно-розовыми, в тон цвета невинности. Мои пальцы косаются клавиш, чувствуя их тепло, пару мгновений назад пламя его страсти распаляло пространство музыкой, его пальцы утопали в этих клавишах. Обожаю его игру. Играя, он слегка сутулился, наклоняясь ближе к клавишам, их энергия через пальцы проникала в него, я видела, как она будоражила его тело, как сильные мышцы оживали под тонким сукном батистовой рубашки. Каждую ноту я ловила глубоким вдохом. Его музыка – флакон чужих чувст, но он заставлял вас поверить, что это ваша жизнь, ваша музыка… Я любила его и это осеннее утро молочно-бежевых тонов. Мы кружились в вальсе, как кружатся осенние листья, мы скользили по первой изморози, ловили первые снежинки ладонями. Люблю, когда спелая осень сплетается в тесных объятьях с юным дерзким декабрем. А мы продолжали кружиться… Там мой дом. Здесь я в гостях.
- Я же говорил, переезжай ко мне.
- Там мой дом. Зачем я снова родилась? Второй такой жизни не будет. Возможно, и он, мой пианист, снова здесь? Возможно, стоит его искать? А я прозябаю здесь с тобой в этой книжной пыли…
Я опустила ноги с подоконника и соскользнула в неизвестность. Не знаю, бросился ли ты за мной. Когда я уходила, мои последние мысли были о пальцах, касающихся клавиш моей души.
Соскочив на тротуар, я немного ушиблась, но сейчас это было не важно. Посмотрев на свой левую ладонь, я нарисовала острым камушком новую линию жизни, я порываю со всем прежним, я рву все законы бытия, я становлюсь счастливой. На дне ладошки стала собираться лужица крови, но сейчас это было не важно…
Бульвар был полон беспрерывно передвигающихся людей, на той стороне улицы бедный скрипач зарабатывал игрой на скрипке, осенние мотивы его музыки образовывали в молодой весне рваные раны. Я подошла к нему спросить, не брат ли он моему пианисту. Подошла и онемела… Мои губы, целованными многими, уже пару столетия оставались невинно-розовыми, лишь Ты мог зажечь их алый цветок. Но Ты был далеко, а это не был Твой брат. Я сняла с рук кольца и браслеты – оковы, дарованные тем, кто остался в сырой тесной скорлупе, и бросила их в шляпу скрипачу…
Я начала новую жизнь. И ты, скрипач, – мой свидетель, а музыка твоя – подскажет мне путь. Ведь я ее уже слышала… В другой жизни…




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-07-10 20:44:29
Переглядів сторінки твору 984
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.783
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Автор востаннє на сайті 2010.11.04 23:06
Автор у цю хвилину відсутній