Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.24
06:25
Сонця подихи гарячі
Так прогріли злеглий сніг,
Що від болю він аж плаче
Та спливає із доріг.
І брудними потічками
Наповняє рівчаки, -
І вузенькими струмками
Проникає до ріки.
Так прогріли злеглий сніг,
Що від болю він аж плаче
Та спливає із доріг.
І брудними потічками
Наповняє рівчаки, -
І вузенькими струмками
Проникає до ріки.
2026.03.23
21:20
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2026.03.23
15:48
Михайло Рудерман (1905-1984; народився й провів юність в Україні)
Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!
І поціливши з нальоту
Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!
І поціливши з нальоту
2026.03.23
13:23
Вони у згадах не для втіхи –
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.
Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
Чи навігаціям навчали
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.
Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
Чи навігаціям навчали
2026.03.23
11:25
Я так хотів
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,
2026.03.23
09:36
Допоки є мама у сина,
він ще дитина.
Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.
…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно
він ще дитина.
Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.
…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно
2026.03.23
07:25
Мене зустріли, як належить
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...
2026.03.22
23:00
замість ПІСЛЯМОВИ)
Тепер вони троє – мати та її соколи – спочивають у безіменних могилах, але їхні душі щоночі повертаються до Свято-Іллінської церкви, де колись Розанда присягала Тимошеві на вірність.
2026.03.22
17:34
Старий шинок над дорогу недалік Полтави.
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи
2026.03.22
15:33
Поки наша колегіальна система не працює, перед "амбразурою" доводиться бути мені, і вихідними днями я маю право на свої маневри у переміщенні.
Сьогодні закінчується тижневе коло, а якими справами буду зайнятий завтра, сказати складно. С
2026.03.22
13:41
То як забути? Чи можливо?
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.
Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.
Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.
2026.03.22
12:50
Цукор-рафінад корисний тим, що його важче переплутати з сіллю.
Ідеальний жіночий стан – коли 90х60х90, ідеальний чоловічий стан – коли 3 по 100.
Краще нехай шкварчить олія на пательні, ніж шкварчить жінка з пательнею.
Струнким жінкам так би пасув
2026.03.22
12:18
Колись в осінній глибині
Захочеш літо повернути
І в осені на самім дні
Знайти печаль від м'яти й рути.
В терпкій осінній глибині
Тобі відкриються прозріння
І у мутній нічній воді
Захочеш літо повернути
І в осені на самім дні
Знайти печаль від м'яти й рути.
В терпкій осінній глибині
Тобі відкриються прозріння
І у мутній нічній воді
2026.03.22
11:29
Любив тебе я тоді
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
-А я так же поривалась,
Щоб побуть з тобою...
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
-А я так же поривалась,
Щоб побуть з тобою...
2026.03.22
10:09
Я сонцю вклоняюсь нині,
Йому, як тобі раніше.
Між нами найдовші милі,
Любові моєї ніше.
Не виберусь, певно, звідти.
Замкнуся, щоб не відкритись,
І буде собі сидіти
Йому, як тобі раніше.
Між нами найдовші милі,
Любові моєї ніше.
Не виберусь, певно, звідти.
Замкнуся, щоб не відкритись,
І буде собі сидіти
2026.03.22
08:59
березня 1923 року народився легендарний французький актор-мім єврейського походження і великий громадянин.
Кажуть, це він подарував Майклу Джексону його знамениту «місячну ходу».
А ще існує історія, що ніби сам Чарлі Чаплін запросив його за свій столи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.19
2026.03.13
2026.03.06
2026.02.26
2026.02.25
2026.02.24
2026.02.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Михайло Десна (1967) /
Вірші
Селекція
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Селекція
Хтось просив... І ми згодились...
Вірус гри чи антивірус -
нам хіба не все одно?
Цеглу б"єм, бетон на дачі,
то невже в якомусь матчі
дутий м"яч не розб"ємо?
Одягти дали труси нам.
Не повірили сусідам,
вчити хочуть ремеслу.
Я і мій дружбан ногами
на прохання його мами
вдвох розбили по веслу.
Ну та грець йому в штани їм!
Дещо ми й без них умієм,
як про те попросять нас.
Дали м"яч... Один! І тільки?!
А таких, в трусах, - аж кілька...
Може, й весь у цьому клас?
Треба ще побігать буде:
гроші он платили люди,
за парканчиком сидять...
Стали грать. Один за одним
скачуть хлопці, як голодні,
прагнуть м"яч той одібрать.
Ніби й б"ють, а він і цілий.
Ну, хіба це, хлопці, сили?
Дайте вдарити і нам!
Не дають. Шкодують, мабуть...
Ладні навіть в ноги падать.
Ну, не бити ж по ногам!
Раптом гул пройшовсь юрбою,
а суддя маха рукою...
Мій дружбан приклався раз.
Та не м"яч розбив - vip-ложе!
На газон виносять ноші -
стало в полі менше нас.
Матч трива і по перерві.
Мій удар - іще в резерві,
просто бігаю, як пес.
Ну, невже не зможу й разу
зачепить його, заразу,
і відправити під прес?
Переконаний: я точно
справу цю зроблю наочно.
Те vip-ложе - лиш аванс.
Вимагати потім буду
за розбитий м"яч "Славуту";
дайте, хлопці, тільки шанс...
Не дають! Хоча й зморились,
у штрафній у купу збились.
Стогне ревом стадіон.
М"яч летить... влучає в стійку
і знаходить вбік лазійку
з диким свистом в унісон.
Довго я не став гадати,
як удару завдавати.
Ну! Чи є у нім діра?
Воротар з м"ячем, сволота,
залітають у ворота...
Тут закінчилася й гра.
14.07.2010
Вірус гри чи антивірус -
нам хіба не все одно?
Цеглу б"єм, бетон на дачі,
то невже в якомусь матчі
дутий м"яч не розб"ємо?
Одягти дали труси нам.
Не повірили сусідам,
вчити хочуть ремеслу.
Я і мій дружбан ногами
на прохання його мами
вдвох розбили по веслу.
Ну та грець йому в штани їм!
Дещо ми й без них умієм,
як про те попросять нас.
Дали м"яч... Один! І тільки?!
А таких, в трусах, - аж кілька...
Може, й весь у цьому клас?
Треба ще побігать буде:
гроші он платили люди,
за парканчиком сидять...
Стали грать. Один за одним
скачуть хлопці, як голодні,
прагнуть м"яч той одібрать.
Ніби й б"ють, а він і цілий.
Ну, хіба це, хлопці, сили?
Дайте вдарити і нам!
Не дають. Шкодують, мабуть...
Ладні навіть в ноги падать.
Ну, не бити ж по ногам!
Раптом гул пройшовсь юрбою,
а суддя маха рукою...
Мій дружбан приклався раз.
Та не м"яч розбив - vip-ложе!
На газон виносять ноші -
стало в полі менше нас.
Матч трива і по перерві.
Мій удар - іще в резерві,
просто бігаю, як пес.
Ну, невже не зможу й разу
зачепить його, заразу,
і відправити під прес?
Переконаний: я точно
справу цю зроблю наочно.
Те vip-ложе - лиш аванс.
Вимагати потім буду
за розбитий м"яч "Славуту";
дайте, хлопці, тільки шанс...
Не дають! Хоча й зморились,
у штрафній у купу збились.
Стогне ревом стадіон.
М"яч летить... влучає в стійку
і знаходить вбік лазійку
з диким свистом в унісон.
Довго я не став гадати,
як удару завдавати.
Ну! Чи є у нім діра?
Воротар з м"ячем, сволота,
залітають у ворота...
Тут закінчилася й гра.
14.07.2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
