
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.17
17:12
Дивлюсь на те, як Трамп себе веде
І, як не жаль, все більше розумію,
Що, коли хтось на нього мав надії,
Що він до миру світ цей приведе,
То все дарма. Бо Трамп зовсім не той
Месія, що світ буде рятувати.
Скоріше буде світом торгувати.
Адже він – бо
І, як не жаль, все більше розумію,
Що, коли хтось на нього мав надії,
Що він до миру світ цей приведе,
То все дарма. Бо Трамп зовсім не той
Месія, що світ буде рятувати.
Скоріше буде світом торгувати.
Адже він – бо
2025.08.17
08:17
Мрій рожевих світ далекий,
Недосяжний і ясний, –
Звіддаля звучить, мов клекіт
Невідомої весни.
Незглибимий і безпечний
Світ моїх найкращих мрій, –
Світлом ділиться звершечка
І думки лаштує в стрій.
Недосяжний і ясний, –
Звіддаля звучить, мов клекіт
Невідомої весни.
Незглибимий і безпечний
Світ моїх найкращих мрій, –
Світлом ділиться звершечка
І думки лаштує в стрій.
2025.08.16
22:23
О, скільки масок, лиць, гримас, личин!
Для перевтілення немає меж.
Сьогодні - Гамлет, завтра - Арлекін.
Ти роль нову, як душу, обереш.
Ти входиш у новий потік буття,
Змішавши Бога й біса у собі.
І кров тече у ріку каяття,
Для перевтілення немає меж.
Сьогодні - Гамлет, завтра - Арлекін.
Ти роль нову, як душу, обереш.
Ти входиш у новий потік буття,
Змішавши Бога й біса у собі.
І кров тече у ріку каяття,
2025.08.16
21:40
Із Бориса Заходера
Зустрілися Бека та Бука.
З них жодний не видав і звуку.
Обоє стулили пащеки –
мовчали і Бука, і Бека.
І Бука про себе промукав:
Зустрілися Бека та Бука.
З них жодний не видав і звуку.
Обоє стулили пащеки –
мовчали і Бука, і Бека.
І Бука про себе промукав:
2025.08.16
11:11
Заходиш до кімнати із якимось олівцем
Бачиш оголеного і кажеш “Хто є оцей?”
Змагаєшся справді якось ухопити сенс
Що казать прийшов собі додому
Бо щось-то відбувається, а ти не знаєш у чому річ
Слушний
Містер Джонс
Бачиш оголеного і кажеш “Хто є оцей?”
Змагаєшся справді якось ухопити сенс
Що казать прийшов собі додому
Бо щось-то відбувається, а ти не знаєш у чому річ
Слушний
Містер Джонс
2025.08.16
09:23
Літні дні лічені -
насолоджуйся кожним,
повернись обличчям
до краси Божої!
Ось м’ячем-сонцем
у високім небі
довгорукі сосни
насолоджуйся кожним,
повернись обличчям
до краси Божої!
Ось м’ячем-сонцем
у високім небі
довгорукі сосни
2025.08.16
06:52
Правду легко зрозуміти,
Хто б і що не говорив, –
Щастя вічно більше в світі,
Ніж усякої жури.
А коли його багато –
Почуттям не дати стрим, –
Будеш радість виражати,
Нею тішитись затим.
Хто б і що не говорив, –
Щастя вічно більше в світі,
Ніж усякої жури.
А коли його багато –
Почуттям не дати стрим, –
Будеш радість виражати,
Нею тішитись затим.
2025.08.15
21:59
Старий шукає ровесників,
але їх уже більше
у царстві мертвих, а не живих.
З ким йому розмовляти?
Він бачить молодих,
яких зовсім не розуміє.
Як перекинути місток
до померлих? Як відновити
але їх уже більше
у царстві мертвих, а не живих.
З ким йому розмовляти?
Він бачить молодих,
яких зовсім не розуміє.
Як перекинути місток
до померлих? Як відновити
2025.08.15
18:27
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Шахерезада і
Шахерезада і
2025.08.15
18:17
тісно у барі
шумно
Юр
наливай що є
музика шестиструнна
спокою не дає
будьмо
шумно
Юр
наливай що є
музика шестиструнна
спокою не дає
будьмо
2025.08.15
13:49
Сполох мій перед ранком,
Запеленався в сон ще.
Тільки-но роси впали,
Вітер себе зморив.
Ще не торка фіранки
Краєм рожевим сонце,
В шибі блідий черпалок
Носиком догори.
Запеленався в сон ще.
Тільки-но роси впали,
Вітер себе зморив.
Ще не торка фіранки
Краєм рожевим сонце,
В шибі блідий черпалок
Носиком догори.
2025.08.15
06:42
Чи не ти казала досі
І тлумачила завжди, –
Хто, чому й за ким голосить,
І не вирветься з біди?
Чи не ти співала тихо,
Користь маючи від знань, –
Що коли не збудиш лихо,
То не матимеш страждань?
І тлумачила завжди, –
Хто, чому й за ким голосить,
І не вирветься з біди?
Чи не ти співала тихо,
Користь маючи від знань, –
Що коли не збудиш лихо,
То не матимеш страждань?
2025.08.14
23:34
Тримаєш жезли у руці –
виконують все фахівці,
по профілю їм виші ці,
бо долі слід в їх вишивці.
14.08.2025р. UA
виконують все фахівці,
по профілю їм виші ці,
бо долі слід в їх вишивці.
14.08.2025р. UA
2025.08.14
22:55
Сховавши ідентичність десь на дно,
Вбачаючи у зраді доброчинство,
Пишається змосковщене лайно
Своїм холуйським недоукраїнством.
У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже.
Позбутися московської іржі
Вбачаючи у зраді доброчинство,
Пишається змосковщене лайно
Своїм холуйським недоукраїнством.
У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже.
Позбутися московської іржі
2025.08.14
21:45
Ти намагаєшся когось знайти
у натовпі, але все марно.
Натовп - це магма,
це хаотичний потік.
Ти думаєш, що знайомі
прийдуть на цей захід,
але вони десь забарилися,
щезли у випадкових справах.
у натовпі, але все марно.
Натовп - це магма,
це хаотичний потік.
Ти думаєш, що знайомі
прийдуть на цей захід,
але вони десь забарилися,
щезли у випадкових справах.
2025.08.14
15:02
На маленькій ділянці огороду, де не було ніяких рослин, після зливи, що заплескала землю, я угледів нірку. Спершу подумав, що це лисиця мишкувала. Тут неподалік на покинутому обійсті вона давно хазяйнує. Напено бігати з лісу, щоб вполювати крілика чи кур
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Алевтина Тюльпанна (1992) /
Проза
ХА! Хайтек Агресії (як ти став генієм)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ХА! Хайтек Агресії (як ти став генієм)
Мотузка розрізає навпіл. Тепер ти знаєш, яку білизну вдягає сусідка щоранку, яку білизну стягує з неї сусід щовечора, а може, вона добровільно і сама… Ці шкарпетки… Вони, як клавіші роялю, що в квартирі, поверхом нижчої, не дає заснути твоїм шкідливим думкам. Голуби ланцюжком на мотузці. Отой, що зліва, ось-ось нагадить на чужі труси. І ти задоволено зачиниш балкон. Лайно перекреслює звичний порядок речей. От лайно!
- Їсти будеш?
Слина робить кругообіг твоєю ротовою порожниною, ще пару кругів, - і досить! Краще б вона працювала, краще б твоя довбанута подружка не варила полову, досипаючи сіль в каструлю і в розгорнуті рани, краще б вона мовчала, а не кидала тобі, співчуваючи, «їсти будеш?»… Штовхаєш? Так. Штовхаєш. Знову таки вода по щоках, як полова. Поки твої жилясті руки хапаються за ручку, шкрябають невдалі наробки невдалої наукової роботи без науки, жіночка у синій сорочці посеред кімнати тужить давньоруським речитативом. Думи-не-думи. На квітчастому килимі триває будівництво: різані шматки хліба – один на другий. Борщем вона заливає зведену вавілонську вежу. Від вогняної рідини згорають молекули, під супровід тужливої пісні падають нанівець. Можна розрізнити, як слізним проміжком в атмосферу вливається: «ти – невдаха, невдаха, птаха, без даху, не, не, невдаха». «Невдаха» зачіплюється за люстру і дратівливо гойдається над твоєю головою.
- Досить! – не витримуєш.
Жили на шиї пружно натягуються, вони лопнуть – виллється ситро, буде солодко і приємно.
Бруд виливається із твоєї телефонної слухавки, щось на кшталт: «Невдало». Це все політика! Це все влада! Це все в лайні! Постійний тиск, напруження, ніякого контролю над собою, ніякої рівноваги! Рівновага, суча дочка, помирає на кожній білизняній мотузці. Такі небіжчики зумовлюють занепад у твоєму клятому житті… І думи. Заплачки починаються монотонно. Жінка в перервах допиває твій одеколон, не змінюючи позу на підлозі.
А далі? Сливи, сливи, сливи перестигли. Падають на твою подружку з твоїх же злісних долонь. Розсипаються крижаним тілом. Розбиваються. Кісточки час від часу шкрябаються.
Така запашна і сливова, твоя, твоє кислюче варення, на виході. «Невдаха! Ха-ха-ха…» - прощання.
Твоя тріснута голова, нестача дешевого ситра, дефіцит розумних думок. Фіранка розвивається на скаженому вітрі, вривається нахабно з балкону, як давно знайома шльондра. А ти так просто – на брудному килимі.
- Їсти-и-и! Ї…
Замість неї, розумієш, замість неї люди у білих халатах. Твій новий одяг зручний – не тисне краватка. Навіщо довжелезні рукава? Біле. Наскільки біле, що може нагадати про останній хліб – недобудовану нею вавілонську вежу. Вежу без меж.
червень 2010
- Їсти будеш?
Слина робить кругообіг твоєю ротовою порожниною, ще пару кругів, - і досить! Краще б вона працювала, краще б твоя довбанута подружка не варила полову, досипаючи сіль в каструлю і в розгорнуті рани, краще б вона мовчала, а не кидала тобі, співчуваючи, «їсти будеш?»… Штовхаєш? Так. Штовхаєш. Знову таки вода по щоках, як полова. Поки твої жилясті руки хапаються за ручку, шкрябають невдалі наробки невдалої наукової роботи без науки, жіночка у синій сорочці посеред кімнати тужить давньоруським речитативом. Думи-не-думи. На квітчастому килимі триває будівництво: різані шматки хліба – один на другий. Борщем вона заливає зведену вавілонську вежу. Від вогняної рідини згорають молекули, під супровід тужливої пісні падають нанівець. Можна розрізнити, як слізним проміжком в атмосферу вливається: «ти – невдаха, невдаха, птаха, без даху, не, не, невдаха». «Невдаха» зачіплюється за люстру і дратівливо гойдається над твоєю головою.
- Досить! – не витримуєш.
Жили на шиї пружно натягуються, вони лопнуть – виллється ситро, буде солодко і приємно.
Бруд виливається із твоєї телефонної слухавки, щось на кшталт: «Невдало». Це все політика! Це все влада! Це все в лайні! Постійний тиск, напруження, ніякого контролю над собою, ніякої рівноваги! Рівновага, суча дочка, помирає на кожній білизняній мотузці. Такі небіжчики зумовлюють занепад у твоєму клятому житті… І думи. Заплачки починаються монотонно. Жінка в перервах допиває твій одеколон, не змінюючи позу на підлозі.
А далі? Сливи, сливи, сливи перестигли. Падають на твою подружку з твоїх же злісних долонь. Розсипаються крижаним тілом. Розбиваються. Кісточки час від часу шкрябаються.
Така запашна і сливова, твоя, твоє кислюче варення, на виході. «Невдаха! Ха-ха-ха…» - прощання.
Твоя тріснута голова, нестача дешевого ситра, дефіцит розумних думок. Фіранка розвивається на скаженому вітрі, вривається нахабно з балкону, як давно знайома шльондра. А ти так просто – на брудному килимі.
- Їсти-и-и! Ї…
Замість неї, розумієш, замість неї люди у білих халатах. Твій новий одяг зручний – не тисне краватка. Навіщо довжелезні рукава? Біле. Наскільки біле, що може нагадати про останній хліб – недобудовану нею вавілонську вежу. Вежу без меж.
червень 2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію