Хто пізнає сенс знаків, що виникають перед нами у сні, зрозуміє, що вони роблять важливий вплив на всі події.

Гіпократ, давньогрецький лікар

Як Ви ставитеся до снів? Чи вірите Ви, що вони можуть бути віщими?
Багато років тому мені наснилося, ніби заходжу я в якусь землянку, і бачу, на ліжку або лежанці якійсь, лежить Ісус Христос. Спить. Волосся у Нього жовте (світло-русяве) до плечей. Оголений до пояса, прикритий чимось, чи то простирадлом, чи то чимось ще ... А біля нього на столі лежить велика книга, я знаю, що це Біблія. Розгорнута. А на ній ще одна, маленька, теж розкрита. Я підійшла тихенько, щоб Його не розбудити, а сама радість таку відчуваю, що побачила на власні очі Христа, закортіло подивитися, що в книзі написано. Та раптом, якось вийшло, що книга впала, чи то я її необережно зіштовхнула, а може ще з якоїсь причини, адже сон, і Ісус прокинувся... Не бачила Його погляду, але знаю, що дивився на мене. А я вся зіщулилася, злякалася своєї необережності. Він встав, і якісь жінки підійшли до Нього, заметушилися, кажуть - кров з ран у Нього пішла, перев'язати треба. І я це все бачу. Ці рани на тілі, на руках, тільки обличчя не бачу - чи подивитися не смію, чи то щось заважає?.. Жінки ці метушаться біля Нього...
Потім картинка змінилася. Я вже бачу, як іде Він, а за Ним багато-багато народу. А я залишилася позаду. Хочу з усіма йти, але щось мене утримує. Сумнів чи страх, або ще щось... не знаю. Бачу, як Він обертається, і тут ... Я чітко бачу, що це зовсім не Христос. Цей, що йде, а за ним натовпи народу, чорнявий і коротко стрижений. Люди йдуть, а він призупинився, посміхнувся недоброю усмішкою, і начебто говорить: «Що здогадалась, що я не той?...»
Чому« начебто »? Тому, що я не бачила поруху губ, а читала цей його недобрий погляд, читала думки... І він пішов. А за ним сила-силенна народу. А я залишилася ... Було відчуття, що загубилася, збилася зі шляху... Адже там, у хижі або землянці, я впевнена, то був Ісус. А потім щось сталося, і я в одну мить опинилася біля самозванця ...

Сон продовжився, а картинка знову змінилася.
Я в церкві з мамою. Дуже людно. Я не знаю цього місця. Мама кудись йде, і я залишаюся наодинці. Іду від ікони до ікони. Молюся, і раптом бачу велику-велику ікону Божої Матері. Але Вона на іконі не сама. Біля Неї ще дві жінки. Вона в центрі, вони по обидва боки. Я молюся на колінах. Ікона ожила. І я бачу, як ці дві жінки щось говорять про мене Божій Матері. Щось дуже невтішне, неприємне, в чомусь мене звинувачуючи. Я молюся і плачу, дивлячись Їй в очі. А Вона, неземної краси, Її риси м'які та ніжні, очі такі добрі та сповнені любові, дивляться на мене невідривно і, одним поглядом, таким проникливим ніби говорять: «Я з тобою, не бійся».

Це сни однієї ночі. Вранці прокинулася в подиві і якомусь здивованому захваті. А було це приблизно за два чи три роки до великих і вагомих змін у моєму житті...