Час не змінює людину, мудрість не змінює людину, єдине, що може перебудувати лад її думок і почуттів - це любов.

Пауло Коельо. "Одинадцять хвилин"

Є дуже багато речей, які мені незрозумілі. Звичайно хтось скаже: ”Людині не осягнути всього своїм розумом.” Всього – ні. Але розум для того і даний, аби думати, вчитись, розуміти, осягати, запитувати і, надіюсь, отримувати відповідь. Надіюсь ми маємо на це право. Можливо хтось скаже, що треба мати тверду віру без запитань, але у Біблії написано, що треба досліджувати, учитись і триматися доброго.
Отже - запитання. Запитання, які не дають спокою, на які не находжу відповіді.
Досконалий Творець створив досконалий Всесвіт. Досконалим є все в ньому до найдрібнішої дрібнички. Усе є гармонія, злагодженість, порядок незмінні крізь тисячоліття. Усе діє згідно невидимого задуму, згідно невидимого закону чітко, безпомилково, точно. У всьому присутня Божа турбота і любов. І є людина – вінець Божого досконалого творіння.
Чому ж так часто ми чуємо і говоримо, що людина недосконала? Чи міг досконалий Творець помилитися створивши недосконалу людину? Очевидно, що ні. Це просто неможливо – Творець не помилився, не міг. Інакше не був би Богом. У чому ж тоді полягає недосконалість людини? У гріховності? А що є гріх? І чому він є? Тому що людині дароване право вибору? Тоді навіщо воно було дароване? Очевидно для того аби людина могла самостійно творити своє життя. У людини не виходить все гладко, мабуть причиною тому є брак знань. А знання набуваються методом спроб і помилок. Чи ці спроби і помилки можна вважати гріхом? Чи не занадто категоричні буваємо ми люди у своїх судженнях, коли хочемо провести чітку границю між добрим і поганим на наш погляд? Це дві крайності. А як же бути з тим, що поміж ними? Адже поміж ними очевидно стоїть досвід – те що не може мати позитивної чи негативної оцінки, оскільки є шляхом до нашого знання. Як людина знатиме, що є добрим, чи що є недобрим, коли не буде такого досвіду? Отож, мабуть, самі вчинки ще не свідчать про вибір людини, ні про її відчуття по отриманні певного досвіду. Результат такого навчання залишається у душі кожного. А в неї (душу), як відомо, ніхто не загляне. Один Господь. Та чи судитиме Він її? Чи каратиме за те, що дозволив їй жити, вчитись і вибирати?
Бог є Любов. Любов безмірна, всеосяжна, щира, постійна, безкінечна. З любов’ю надихнені ми Духом Божим, що є невід’ємною частинкою самого Творця. Тому Він бореться за нас, довго терпить – чекає. Чекає аби ми згадали хто ми і де наш Дім . Гадаю, Він не карає. Караємось ми самі наслідками наших вчинків, коли немає в них любові. Бо любов творить, а відсутність її – руйнує. Це справедливий закон, передбачений Творцем, втілений у життя, і діючий, як і всі інші закони Всесвіту, на протязі всього буття...Гадаю, Господь не розглядає кожен випадок із наших життів зокрема, все давно передбачено ним у мудрих і гармонійних правилах, на яких тримається усе на світі.
Богові не потрібно від нас нічого – досконалий Творець є Сам повнотою всього. Йому потрібна тільки наша довіра і любов, - те, що Сам нам так щедро дарує. Він бажає тільки взаємності – бо у цьому полягає гармонія.