Де взялося – з долини, з гори?
То тепер? за князів? чи при Леніні?
При підводі йду на хутори,
Що за всі городú обзеленені.

Хаос листу з хаóсом трави
За стопою ступа на узгірок.
Мурашиння ховається в
Битий шашелем теплий одвірок.

В правім оці – якась кропива.
В іншім – з хмаркою й липою, – небо.
Плоть всевічна, така ж, як трава.
Скрипи корби – до себе й від себе...

Час – не тут. І тоска – це не ти.
Це десь далі з вогнем і залізом...
Ну, а смерть – це сюди ж підійти,
Тільки з боку горбів, що за лісом.

Та й по всьому. По всьому… Отож,
Над цибулею джміль полетів он.
Дальній півень співає – на дощ.
Буде дощ, – каже Йван, – в понеділок...