Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.13
23:50
Сього дивного і вітряного року-приблуди я вирішив відвідати зачаровані Маркізькі острови (не відпочити, ні, бути, мислити, творити – ця місцина саме для цього, особливо Нуку-Хіва). Я ціную нетутешні Маркізи за прозору атмосферу споглядання, неземний спокі
2026.08.13
22:52
Уже весна, радіти б треба,
і відшукати у собі
колись даровані із неба
вцілілі струни, далебі.
Мажорні, сонячні, на втіху
і життєдайні, як тоді, —
щоб не підігрували лиху,
і відшукати у собі
колись даровані із неба
вцілілі струни, далебі.
Мажорні, сонячні, на втіху
і життєдайні, як тоді, —
щоб не підігрували лиху,
2026.08.13
18:59
тобі поезія та пафос
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?
2026.08.13
18:16
Не даруй лілові
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.
2026.08.13
15:42
Нашу тягу до свободи нічим не зламати,
Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с
Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с
2026.08.13
13:19
Яскраве сонячне проміння.
Так протискається весна
Крізь заборони і каміння,
Крізь забобони й письмена.
Таке проміння пропікає
До всіх глибин, до всіх основ.
Воно жорстоке, ніби Каїн,
Так протискається весна
Крізь заборони і каміння,
Крізь забобони й письмена.
Таке проміння пропікає
До всіх глибин, до всіх основ.
Воно жорстоке, ніби Каїн,
2026.08.13
09:38
Зрада під покровом ночі: Смерть полководця Ахілла
Поки римляни святкували перемогу над спрагою, у таборі єгиптян, що розкинувся в західній частині міста, зріла зовсім інша отрута – отрута амбіцій та зради. У наметі полководця Ахілла панувала задуха. С
2026.08.13
06:31
В серпні, наче квіточка,
Усихає літечко
І радіти ніколи
Дітворі канікулам, -
Літа вічна кривдниця
Осінь швидко близиться.
13.08.26
Усихає літечко
І радіти ніколи
Дітворі канікулам, -
Літа вічна кривдниця
Осінь швидко близиться.
13.08.26
2026.08.12
22:40
Надія була висока, як зірка,
і гаряча, як вогонь.
Падала довго, а впавши,
лишила по собі пляму згарища.
Згодом ця пляма ще більше почорніла
і поглибилася.
А потім наповнилася водою.
і гаряча, як вогонь.
Падала довго, а впавши,
лишила по собі пляму згарища.
Згодом ця пляма ще більше почорніла
і поглибилася.
А потім наповнилася водою.
2026.08.12
20:25
ось папір
на нім лежать рядки
обіцяють щось
чи спонукають
ось вікно
за ним висять зірки
час піднятись
ще долити чаю
на нім лежать рядки
обіцяють щось
чи спонукають
ось вікно
за ним висять зірки
час піднятись
ще долити чаю
2026.08.12
13:14
Він вичікував слушну нагоду,
Щоб до неї колись підійти,
Подолавши непевність, погорду,
Перешкоди до тої мети.
Він чекав дорогу нагороду,
А одержав плоди пустоти.
Слушний час забарився, спізнився.
Щоб до неї колись підійти,
Подолавши непевність, погорду,
Перешкоди до тої мети.
Він чекав дорогу нагороду,
А одержав плоди пустоти.
Слушний час забарився, спізнився.
2026.08.12
12:05
Серед листків обвислих,
У горах вод сухих,
У ручаях ребристих ,
Між клоунів німих
І коників з підскоком,
Яких несе в імлу
Крізь попелище світле,
У невідому гру,
У горах вод сухих,
У ручаях ребристих ,
Між клоунів німих
І коників з підскоком,
Яких несе в імлу
Крізь попелище світле,
У невідому гру,
2026.08.12
10:15
Рада у таборі єгиптян: Гірка вода Брухейона
Тим часом на іншому кінці Александрії, у розкішному наметі з єгипетського льону та леопардових шкур, полководець Ахілл проводив військову раду. Навколо низького столу з бронзовою картою міста стояли його най
2026.08.12
09:09
Живав мужичок
Старенький пеньок
Собі у Монреалі
Дружина, дитина
І дім, і машина
І донька-тінейджер
У блузці тонкій
Любила погуляти
Старенький пеньок
Собі у Монреалі
Дружина, дитина
І дім, і машина
І донька-тінейджер
У блузці тонкій
Любила погуляти
2026.08.12
07:10
Серпень маком обсипає
Обрядові короваї,
І медами він частує
Споконвіку нас не всує,
Бо до захисту готова
Наша нація бідова
В час, коли ведуть нестерпно
Москалі себе у серпні.
Обрядові короваї,
І медами він частує
Споконвіку нас не всує,
Бо до захисту готова
Наша нація бідова
В час, коли ведуть нестерпно
Москалі себе у серпні.
2026.08.11
22:41
Ось і добіг зимопис крапки.
А далі що? Нова глава.
Уже зібрались біля кладки
від сну розбуркані слова,
щоб перейти до березоля,
в дзвінкі узятись голоси,
здійнятись піснею над полем
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А далі що? Нова глава.
Уже зібрались біля кладки
від сну розбуркані слова,
щоб перейти до березоля,
в дзвінкі узятись голоси,
здійнятись піснею над полем
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлия Фалеева (1984) /
Проза
А.нтикварная история
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
А.нтикварная история
Однажды утром ты проснулась и осознала, что его больше нет в твоей жизни. Еще одно утро, еще одно кофе, но без него. Это было тяжело представить, еще тяжелее поверить в это. Еще вчера все казалось вечным, но повинуясь неведомому зову, ты набрала знакомый номер и…
- Я устала и больше так не могу…
- Хорошо, ты сделала выбор…
Он бросил трубку, он бросил трубку и тебя тогда, когда знал, что ты ждешь звонка и наивных уверений, что все будет хорошо, все будет как прежде… Но он больше не звонил…
И вот ты лежишь в своей большой ПУСТОЙ кровати и считаешь секунды проведенный порознь… ВОСЕМНАДЦАТЬ. ДЕВЯТНАДЦАТЬ. ДВАДЦАТЬ. Еще двадцать секунд НЕВМЕСТЕ В душе шла борьба желаний: позвонить и услышать его родное ПРИВееееТ и не звонить и доказать, что твоя жизнь возможна и без него. Ты приняла доводы старой недоброй гордости и не звонила…и телефон молчал тебе в ответ.
Еще одно утро пустоты, как будто из твоей комнаты исчез родной и ГОРЯЧО ЛЮБИМЫЙ… платяной шкаф. И пусть это ты решила от него избавиться: не моден, не соответствует интерьеру, но чувство горячи накрепко засело в душе. Ведь он был частью твоей жизни, а сейчас его нет и платья, шарфы и рюши разбросаны по комнате, как МЫСЛИ, которые нужно собрать и ЖИТЬ дальше… но без него…
Наводя мысленно порядок у себя в голове ты уснула… не на долго, а когда проснулась, новый день уже во всю сигналил спешащими автомобилями, ворковал голубями на балконе, пах остывшим кофе на тумбочке. Ты встала и поняла – шкаф действительно лишний и занялась поисками телефона антикварного магазина. ЖИЗНЬ надо было менять…
20.07.10
- Я устала и больше так не могу…
- Хорошо, ты сделала выбор…
Он бросил трубку, он бросил трубку и тебя тогда, когда знал, что ты ждешь звонка и наивных уверений, что все будет хорошо, все будет как прежде… Но он больше не звонил…
И вот ты лежишь в своей большой ПУСТОЙ кровати и считаешь секунды проведенный порознь… ВОСЕМНАДЦАТЬ. ДЕВЯТНАДЦАТЬ. ДВАДЦАТЬ. Еще двадцать секунд НЕВМЕСТЕ В душе шла борьба желаний: позвонить и услышать его родное ПРИВееееТ и не звонить и доказать, что твоя жизнь возможна и без него. Ты приняла доводы старой недоброй гордости и не звонила…и телефон молчал тебе в ответ.
Еще одно утро пустоты, как будто из твоей комнаты исчез родной и ГОРЯЧО ЛЮБИМЫЙ… платяной шкаф. И пусть это ты решила от него избавиться: не моден, не соответствует интерьеру, но чувство горячи накрепко засело в душе. Ведь он был частью твоей жизни, а сейчас его нет и платья, шарфы и рюши разбросаны по комнате, как МЫСЛИ, которые нужно собрать и ЖИТЬ дальше… но без него…
Наводя мысленно порядок у себя в голове ты уснула… не на долго, а когда проснулась, новый день уже во всю сигналил спешащими автомобилями, ворковал голубями на балконе, пах остывшим кофе на тумбочке. Ты встала и поняла – шкаф действительно лишний и занялась поисками телефона антикварного магазина. ЖИЗНЬ надо было менять…
20.07.10
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
