ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.04.02 19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.

Артур Сіренко
2026.04.02 16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн

Охмуд Песецький
2026.04.02 13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки,
І які ознаки у ходи,
Про поспішно кинуті осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.

Борис Костиря
2026.04.02 13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.

Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Юхим Семеняко
2026.04.01 11:32
  Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст

Артур Сіренко
2026.03.31 21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –

Ігор Терен
2026.03.31 19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.

І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Гентош (1957) / Вірші

  пародія "РУСАЛКИ ЛІТАЮЧІ..."



Жінка-рибо, донька моря,
Люба посестро моя,
В піднебессі неозорім
Десь горить й твоя зоря!
Хвиля в груди б'є щосили,
Очі ріже сіль морська.
Ти ж плекаєш власні крила
Там, де в інших - лиш луска...
Хвиля піниться іскристо,
Вітер хмари розганя.
Щоб це море переплисти
Мало буде ночі й дня.
Десь ховає срібло-злато
Дна морського каламуть.
Звикла мертвих цілувати? -
Це в минулому, забудь!
Знаю, в серці так солоно
Від печалі й самоти.
Хай мине ця ніч безсонна
І згорять старі мости.
Знаю, хочеш вічно жити
І любов нести у світ.
Відпусти несамовитість -
Крила просяться в політ!


Наталія Крісман
поезія "МОЇЙ ЛЮБІЙ РУСАЛЦІ Оксані Мазур"



Пародія

Десь русалки пощезали –
Щось не бачить їх ніхто
Чи на яхти “заказали”,
Чи злякалися Кусто?
Цілуватись, лоскотати –
Звісно, справа не проста
Так, щоб не зазнати втрати –
Шкода луски із хвоста.
Знаєм Ваші хороводи
(Тут би не ловити гав)
Перелесник не заходив?
Вибачте, не пропливав?
Збоку виглядає дивно –
Техпрогрес – хоч верть, хоч круть.
Просто плавать – примітивно,
Це в минулому, забудь!
А тепер, як все набридне –
Ти на крила, в небеса!
Небо теж для тебе рідне:
Хвіст і крила – то краса!
Геть печалі і самόти,
Чирк! – і спалені мости…
Водяник не знає – хто ти,
З ким ночуєш нині ти?
Осяйні, простоволосі,
Вам не оберег – полин…
З діамантиком у носі
І з амбре від класних вин.
Трохи риба, трохи птаха:
Хто від тебе утече?
Не один “поїде дахом” –
Не одного припече.
Є спокуси й небезпеки –
І печаль за всім земним
Ти тримайсь від них далеко,
Та кохайся лиш з одним.
Забирай його у хмари
Щоб подалі від біди.
Бо ж сестрички – не примари,
А красуні – хоч куди!
Дві стихії неозорі,
Височінь і каламуть
Чи у небі, чи у морі –
Ви ЖІНКИ – ось в чому суть!




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-08-02 22:45:37
Переглядів сторінки твору 3191
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.018 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.163 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.735
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.12.12 13:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-08-02 22:50:35 ]
Шановна Наталю! Тільки не вбивайте мене (на гірший випадок можна залоскотати...) Тут не про Вас з Оксаною, а про гіпотетичних Русалок. Вибачаюся трохи за запізнення (по часу). Чекаю тремтливо Вашої думки ( з надією на помилування).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Мазур (Л.П./М.К.) [ 2010-08-02 23:50:44 ]
ну я, акі першоджерело, див.ТУТ:

http://maysterni.com/publication.php?id=50670

ДОЗВОЛЮ СОБІ ПРОКОМЕНТУВАТИ...))

Ні - не курка, і не качка,
І не тюлька на піску...
Ти - моряк??? Ха! Я - морячка..
Так що, Йване, не ку-ку! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-08-03 10:37:35 ]
Дорога Оксано! З великим задоволенням насолодився першоджерелом - гарно! Сила стихії відчувається. І навіює думки:

Від акул подалі треба,
До наяд - і вже давно!
Добре, крила є - у небо!
Бо у морі...солонО!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Мазур (Л.П./М.К.) [ 2010-08-03 13:56:20 ]
ну то прошу дуже - мій скромний доробок до Ваших послуг! Пародіюйте на здоров"я і нашу спільну радість ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-08-03 23:40:30 ]
Дякую, Оксано! Це - королівський жест, Ваша щедрість не знає границь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-08-03 12:31:11 ]
З дивовижних цих пародій
Аж зарухалась луска
В нас, Русалочок підводних,
Які снять про небеса.
Ні, Русалки не щезали -
Залягли собі "на дно",
Десь в розкішних собі залах
Попиваючи вино.
Перелесників лоскочим,
Часом - бродим по землі,
А як пристрасті захочем -
Топим в морі кораблі.
Хвіст і крила наростили,
Намм відкрились небеса.
В незбагненних цих "відхилень"
Своя магія й краса!
Вмієм море переплисти
І злетіти в небовись,
Ми це робим ненавмисно -
Риба й птах в одне злились...
Осяйні, простоволосі,
В нас немає заборон.
Якщо дуже нас попросиш -
Й тебе візьмем у полон!
Хоч літаєм по-під хмари,
Крила прагнуть до висот,
Ми, Іванку, не примари -
Є у нас душа і плоть!
Хоч стихії ми ще тії,
Небеса і каламуть,
Кожна з нас - то Жінка-Мрія
І любов - то наша суть!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-08-03 12:36:00 ]
Дякую тобі, Іване, за насолоду, яку я отримала від твоєї пародії-роздумів про суть Жінки-русалки! Бачиш, а ти так боявся, ми ж не кусаємось - ми літаємо, трохи чаруємо, але нікому не робимо шкоди...
Чекаю на твої чергові спроби "погратись з вогнем"!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-08-03 22:57:15 ]
Дякую, Наталю! І в твоїй особі всім Русалкам!
Тішуся, що тобі сподобалось.Я здогадувався, що Русалки не кусаються, а вогонь завжди можна загасити водою - вона ж у Вас під руками. За вірш-відповідь - особлива подяка. Це вже мене потішило...Класно! Дякую!