Була то середина 80-тих. Гримнув чєс "пєрєстойкі". Наше село здавалось ніби приклєєнем медичним чимсь до Бази. Там всьо крутилосі, як відірваний пропєлєр гвинтокрила по пасіці Діда Гілька. От і про різні проблєми зачили людиска говорити не з-під лоба, а в лоб. Ось і наш камандір теж перебудовувасі, але «працес пашол» з низів, позаяк верхи могли і звйоздочку не то шо не дати, а й відорвати, як гнилого зуба іржавими обценьками. Профрував, як кодло голубів.
Суботник. Зеньо здецидовавсі вперше, застосувавши силу критики, обговорити – як перейшло «мєропріятіє» – чи в мєру пріятно? Хрипнув гучнобалакач, продзвенівши перед промовою, жи дерла вухо на німецкий хрест:
- Кх-кх. Хм. Я вотово, вніманіє, вніманіє, о! (сподобалось певне, бо усміхнувся сам до себе)
Читаю звіт про Суботник, але руки сі трясут, буцім день з отбойним молотком на фестівалі юних талантів лезбінку витанцьовував. Вибачєюсь. Стараюсь ввійти у резонанс махами голови у відповідність ду-па-перу (нічого з країнов Перу і задком спільного немає), але всьо нагадує молитву біля Стіни, ну, як її – Реву в Єрусалимі (листок вібрує, голова доганєє).
- То, же Гриця Буцім не було з нами – то ніц. У нього сєкретна місія – він троха поважно, троха впідскок зо шмайсером, пішов зніматися у совітське кіно (часи такі – кожен гріш зара тра) – роля вимагає косити під Мересьєва і повзти рачки від смт. Кривосуки до Радехівського Воєнкомату. Але так як вся здіймальна група в дубель п`яна, то наразі праця полягає в посиленому вивченні коливно-хитального руху з точкою опори ніжки "табуретка-зємля". Поки тії артиста прийдут до тєми, то сі сніг стопит, ну, а нам того й тра, бо йнакше си належит по сценарію чікі-чікі (обтинанє-обрізаніє) нижче паска робити, а так нехай ті німаки перше го найдут (нам головне, жеби за аренду голови капало канкрєтно). (задумавсі, мало не заснув)
- Во, шо я то казов? А… (шкобає себе по ду-і)
Суботник пройшов у стилі "разброда і шатанія".
- Хто казов вам, шалапаї, в музеї Революції на броньовик свастику домальовувати? А шо з Лєніним зробилисти? Тож була Панорама про Лєніна Суботник, а не ваш. Нашо було бревно у нього виривати і замінєти його на пустий 10-ти літровий бутель від самогони? Ше й флєшку з-під «Тархуна» до кепки приштуцовувати з трубков прамо в писок! Нашо було здіймати з него маринарку і мешти та надівати лапті з камплєктом брігадіра механізатора без руля? Нафіга було йому фінгал на лобі ставити, спилений з бугая Буйного ріг приклєювати на потилицю? Це шо, чорнобильський циклопа вам – чи ге-ге- (пчихає) гемон? Дєкую. Холєра той нашморк (Дує носа, як до рури)! Ніс помадою вишмаруваний, а з-під пахи журнал Плєбоя встромлений. Хто йому в ширінку кубинську сигару втулив у презервативі? Хто поправив лозунг "Ми не раби – раби не ми!" на " Ми не раби – рабині ми!"? А єнший лозунг – хто слово "гегемон" на "бегемот" замінив? Ну, прибрали, то прибрали... З панорами тіко Лєнін добре же лишився. Де Сталіна ділисьти, батяри? То ж анти-кваріат!
Зеньо забуває вимкнути мікрофону, тому відлеглий репортаж уривками іде на всю Базу, бо на дєжурну вишку повзе незрозуміле щось:
- А шо я Вам казов, не курити сухий спірт, настоєний на апсценті?
- Негайно несіт Сталіна (руки на місці?), видите – стадо не дуже мирно настроєних пенсіонерів розхитує вишку поступово несиметричними рухами у такт реміксу "Інтернаціоналу" і "Рузі-бузі дай", стрибаючи на рискалєх!
- Мене тяготіння на землю просит, але у них зуби вставні й жалізні, ще й клацают.
Тут чути щирі прагнення Зеня: "Tікай Сірко, тікай, як добре потиснусь, то прикрию!" (добре тиснеться – прикриває – летять матюки та інший непотреб – вставні щелепи збиваються з такту і вибивають че-чьотку).
- Кнедлик, то не Горбачов на стенді, то електромонтьор Стьопа Голуб... бачите п`ятно? – То від потуги закручування жарівок головов (а вчора єдна попалась без скафандра – то його так і закосило).
- Матко Бозка, то-то все шо позостало з мого льокатора запасів етилу протівніка методом продуву? Розберусь, як не зб`ють на квасне ябко.
- Пам`ятник тащіт, тащіт, говорю – а не тащіться з його фуражки... то так має бути, та не малюйте ж йому крижиків... вуса нашо брити?
- Беріт гирю, шо за хлівом і пиляйте лобзіком, шоби іскра пішла – приготуємо шось, бо не весь час же уху… їсти.
Чути, як Зеньо набирає нумер (трах-тах-тах-тах, трах-тах-тах...)
- Альо, Кнедлик наблю-блю-дадаю Вас.
В льорнеті писок недовольного красноармійця.
- Дивлюсь я, де Кнедлик, і думу гадаю, шо то за холєру на шлєках він пхає. Кнедюля – дивисі, не вкинь Сталіна собі на ногу, бо у нас на Базі 50-го розтоптаного не завозят – кажут, же тіко для кловунів.
- Скоріше би. Пенсіонери звіріют – поздоймали щелепи і крутєт ними гайки. (кидає трубу до підлоги).
- І чого би то я зєнітку, бабуля, солярков мастив? Га? Вона ж не горит... альо, бійтисі Бога... я вам за те... за те... карочє – вам коли-небудь хтось скопував город протівотанковов гранатов??? Та не дєкуйте, нема наразі за шо... тіко би хлів потім з виходку не здоймати...
- Дед, а, дідуля, лапай лімонку і лічи до 10-ть – то зобачиш то, шо я, а то і вище...
- Нє стареють душой партізани... і нє здаються теж, до речі. Спокійно, селяни, – зємля зара попливйот. Нєа, не злізу... на дєжурці я... поняв – коник-горбунок тобі арахісом по ягодиці.
Лохорадочно набирає другий нумер:
- Альо, Місько, то не ти на стенді про Чевоноармійців Котовському і його коневі яйці, шо з минулої Паски, понаклєював? Я тємлю, шо то сюр-сюр-рреалізм, але нафіг було плякат чіплєти зі словами Висоцького "Ох, где ж бил я вчера... Не пріпомню, ні..." А тоди так нецензурно "как как как".
- А для чого було Чапаєву і його коньови голови переставлєти місцєма? Червоноармійцям замість штиків – граблі і вила, ше одному паяльну лампу замість будьонівки прив`язали і написали –"Перший Вогнеоприскувач – Петро Паливода".
- А з Анкою шо зробилисти? - не стояла вона на тім стенді раком обернена до корита з кукурудзяними палочками і з лопастями, прикрученими до сідниці... я Вам дам праобраз Карлсона... і чого це до неї взвод красноармєйців на карачках чимчикує – це ж ті самі жовніри, шо були на іншому стенді – про ранєних на полі Куліковому, як я си не милю...
- Я вам дам свиней привєзувати до крісел, де засіданє Ставки...
- Ну, всьо, одна надія – як вишка впаде, то хоч би не на виходок. Прощайте, хлопці. Амінь.
Знову виторохкує нумер:
- Ви там тіко кіп`ятком не тово, там у Вашому керунку біжит напівдика гурма зі слоїками соляри, дуже забита та поколінчасто-грижата. Я там троха лімонками жонглював, то єдна так вгатила в ящік зі цьвоками, шо наші ветірани залишились без біноклів на носах і всі си поробили як йожіки, котрі ніби тіко-но з абразури Матросова стєгували – так шо біжуть на запах.
- Совітую падати на землю та імітувати Сірка, за єдно може й накормлят, тіко Ви ногу на Сталіна не закидуйте, бо нафаршируют дустом.
- Можете так само імітувати музейний експонат "Ленін в шалаші спилює Сталіну ногті лобзіком", або "Нє пойманий собака нє Сталін!" (не памнєтаю тіко, де коми ставити), "Сталін посилає пролетаріат і пролетаріат, упираючись, устроює БАМ (Браство Анонімних Мазохістів)".
- Кароче, всім атбой. I ні звука... і чого це мене від сушені сушит?