Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.07
21:51
А без тебе і небо несинє —
наче осінь дочасна спива
з неба синяву всмак по краплині.
Вигасає в осмуті трава.
Замовкають поволі цикади —
найказковіший супровід снів, —
а натомість нема кому грати.
Кожен вечір тепер онімів.
наче осінь дочасна спива
з неба синяву всмак по краплині.
Вигасає в осмуті трава.
Замовкають поволі цикади —
найказковіший супровід снів, —
а натомість нема кому грати.
Кожен вечір тепер онімів.
2026.08.07
15:27
Чорний сніг і попелястий світанок
Контраст цієї ночі розколов місто навпіл. На римських барикадах легіонери, втомлені, брудні від сажі та кіптяви, дивилися на заграву з полегшенням. Вони витирали піт з чола і міцніше стискали руків'я своїх гладіусів.
2026.08.07
12:05
оса влітає
лупиться у скло
минають спаси
вицвітають квіти
не спиться
радше умирається
в це літо
усе для того
лупиться у скло
минають спаси
вицвітають квіти
не спиться
радше умирається
в це літо
усе для того
2026.08.07
11:54
Холодний вітер люто свище
Із потойбіччя, з царства снів,
Роздмухуючи попелище
Старих ідей, старих вождів.
Ніхто цей епос не напише.
Перо - у реготі вогнів.
Холодний вітер продиктує
Із потойбіччя, з царства снів,
Роздмухуючи попелище
Старих ідей, старих вождів.
Ніхто цей епос не напише.
Перо - у реготі вогнів.
Холодний вітер продиктує
2026.08.07
07:27
Лука вогка та зелена,
Різнотравна і м'яка, -
Досі зваблює натхненням
Чуйну душу письмака.
Тут найлегше зрозуміти
Нині можете і ви
Всю безкраю ніжність квітів
Та піддатливість трави.
Різнотравна і м'яка, -
Досі зваблює натхненням
Чуйну душу письмака.
Тут найлегше зрозуміти
Нині можете і ви
Всю безкраю ніжність квітів
Та піддатливість трави.
2026.08.06
20:14
Лунная поляна
светит серебром,
там, где сердца рана –
родина и дом.
Там же пелась песня
и родных тепло...
Боже, дай воскреснуть
с тем, когда светло.
светит серебром,
там, где сердца рана –
родина и дом.
Там же пелась песня
и родных тепло...
Боже, дай воскреснуть
с тем, когда светло.
2026.08.06
17:39
Вже давно у лісах Амазонії
Не лунають чарівні симфонії.
Щонайкращих співців
Алігатор поїв
І печально в лісах Амазонії.
На великий банкет у Ракошино
Поз’їжджалися гості запрошені.
Не лунають чарівні симфонії.
Щонайкращих співців
Алігатор поїв
І печально в лісах Амазонії.
На великий банкет у Ракошино
Поз’їжджалися гості запрошені.
2026.08.06
15:33
Дід у вицвілій мазепинці на клас подивився.
Йому раптом щемно стало, що аж просльозився.
Це ж уперше, як героя його запросили
До дітей. Бо з того часу, як проголосили
Їх запроданцями, навіть і мислі не мали
Про таке розповідати, у собі тримали.
А те
Йому раптом щемно стало, що аж просльозився.
Це ж уперше, як героя його запросили
До дітей. Бо з того часу, як проголосили
Їх запроданцями, навіть і мислі не мали
Про таке розповідати, у собі тримали.
А те
2026.08.06
15:09
У липневому номері "Української Літературної Газети" надруковано магістральний вінок із моєї корони сонетів "Смарагдова тиша". Це для мене, дійсно, подія. Пригадуються слова та погрози деяких авторів Поетичних Майстерень, наших провідних новаторів-про
2026.08.06
14:28
Острів Епштейна в далекому морі.
Острів розпусти. Розкладений Рим
Так розвалився у плотській покорі.
Посох історії буде твердим.
Дика еліта вже геть занепала,
У дебілізмі не відає меж.
І словеса, як фальшиві опали,
Острів розпусти. Розкладений Рим
Так розвалився у плотській покорі.
Посох історії буде твердим.
Дика еліта вже геть занепала,
У дебілізмі не відає меж.
І словеса, як фальшиві опали,
2026.08.06
14:27
Лускаті хмари - окуні рожеві.
Заграви блиск на кожному зажеврів.
Їх неба невід викине на берег,
Де млою стануть кольорові пера
Тих дивних риб, що хмарами здалися.
А променю блесна над краєм блисне,
Над пляжем, де із оніксами гравій,
Заграви блиск на кожному зажеврів.
Їх неба невід викине на берег,
Де млою стануть кольорові пера
Тих дивних риб, що хмарами здалися.
А променю блесна над краєм блисне,
Над пляжем, де із оніксами гравій,
2026.08.06
12:01
Суд історії на балконі палацу
Клеопатра увірвалася на відкриту терасу палацу, де Цезар спостерігав за пожежею. Її сукня з найтоншого китайського шовку тріпотіла на вітрі, а важке золоте намисто-пектораль із зображенням крилатої Ісіди тремтіло від част
2026.08.06
11:52
для чого епатаж
зарафаель собі
життєве щось
знайоме всім тутешнє
із музикою
хай комусь верлібр
ще інший видить
ярлики аптечні
зарафаель собі
життєве щось
знайоме всім тутешнє
із музикою
хай комусь верлібр
ще інший видить
ярлики аптечні
2026.08.06
07:59
Коли ми розумом своїм
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,
Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,
Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів
2026.08.06
07:21
Вітер розвіяв туман над покосами,
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі
2026.08.05
23:07
І був народ близьким до краху –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.
Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.
Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Зеньо Збиток (1971) /
Проза
А нинька Суботник. :-)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
А нинька Суботник. :-)
Була то середина 80-тих. Гримнув чєс "пєрєстойкі". Наше село здавалось ніби приклєєнем медичним чимсь до Бази. Там всьо крутилосі, як відірваний пропєлєр гвинтокрила по пасіці Діда Гілька. От і про різні проблєми зачили людиска говорити не з-під лоба, а в лоб. Ось і наш камандір теж перебудовувасі, але «працес пашол» з низів, позаяк верхи могли і звйоздочку не то шо не дати, а й відорвати, як гнилого зуба іржавими обценьками. Профрував, як кодло голубів.
Суботник. Зеньо здецидовавсі вперше, застосувавши силу критики, обговорити – як перейшло «мєропріятіє» – чи в мєру пріятно? Хрипнув гучнобалакач, продзвенівши перед промовою, жи дерла вухо на німецкий хрест:
- Кх-кх. Хм. Я вотово, вніманіє, вніманіє, о! (сподобалось певне, бо усміхнувся сам до себе)
Читаю звіт про Суботник, але руки сі трясут, буцім день з отбойним молотком на фестівалі юних талантів лезбінку витанцьовував. Вибачєюсь. Стараюсь ввійти у резонанс махами голови у відповідність ду-па-перу (нічого з країнов Перу і задком спільного немає), але всьо нагадує молитву біля Стіни, ну, як її – Реву в Єрусалимі (листок вібрує, голова доганєє).
- То, же Гриця Буцім не було з нами – то ніц. У нього сєкретна місія – він троха поважно, троха впідскок зо шмайсером, пішов зніматися у совітське кіно (часи такі – кожен гріш зара тра) – роля вимагає косити під Мересьєва і повзти рачки від смт. Кривосуки до Радехівського Воєнкомату. Але так як вся здіймальна група в дубель п`яна, то наразі праця полягає в посиленому вивченні коливно-хитального руху з точкою опори ніжки "табуретка-зємля". Поки тії артиста прийдут до тєми, то сі сніг стопит, ну, а нам того й тра, бо йнакше си належит по сценарію чікі-чікі (обтинанє-обрізаніє) нижче паска робити, а так нехай ті німаки перше го найдут (нам головне, жеби за аренду голови капало канкрєтно). (задумавсі, мало не заснув)
- Во, шо я то казов? А… (шкобає себе по ду-і)
Суботник пройшов у стилі "разброда і шатанія".
- Хто казов вам, шалапаї, в музеї Революції на броньовик свастику домальовувати? А шо з Лєніним зробилисти? Тож була Панорама про Лєніна Суботник, а не ваш. Нашо було бревно у нього виривати і замінєти його на пустий 10-ти літровий бутель від самогони? Ше й флєшку з-під «Тархуна» до кепки приштуцовувати з трубков прамо в писок! Нашо було здіймати з него маринарку і мешти та надівати лапті з камплєктом брігадіра механізатора без руля? Нафіга було йому фінгал на лобі ставити, спилений з бугая Буйного ріг приклєювати на потилицю? Це шо, чорнобильський циклопа вам – чи ге-ге- (пчихає) гемон? Дєкую. Холєра той нашморк (Дує носа, як до рури)! Ніс помадою вишмаруваний, а з-під пахи журнал Плєбоя встромлений. Хто йому в ширінку кубинську сигару втулив у презервативі? Хто поправив лозунг "Ми не раби – раби не ми!" на " Ми не раби – рабині ми!"? А єнший лозунг – хто слово "гегемон" на "бегемот" замінив? Ну, прибрали, то прибрали... З панорами тіко Лєнін добре же лишився. Де Сталіна ділисьти, батяри? То ж анти-кваріат!
Зеньо забуває вимкнути мікрофону, тому відлеглий репортаж уривками іде на всю Базу, бо на дєжурну вишку повзе незрозуміле щось:
- А шо я Вам казов, не курити сухий спірт, настоєний на апсценті?
- Негайно несіт Сталіна (руки на місці?), видите – стадо не дуже мирно настроєних пенсіонерів розхитує вишку поступово несиметричними рухами у такт реміксу "Інтернаціоналу" і "Рузі-бузі дай", стрибаючи на рискалєх!
- Мене тяготіння на землю просит, але у них зуби вставні й жалізні, ще й клацают.
Тут чути щирі прагнення Зеня: "Tікай Сірко, тікай, як добре потиснусь, то прикрию!" (добре тиснеться – прикриває – летять матюки та інший непотреб – вставні щелепи збиваються з такту і вибивають че-чьотку).
- Кнедлик, то не Горбачов на стенді, то електромонтьор Стьопа Голуб... бачите п`ятно? – То від потуги закручування жарівок головов (а вчора єдна попалась без скафандра – то його так і закосило).
- Матко Бозка, то-то все шо позостало з мого льокатора запасів етилу протівніка методом продуву? Розберусь, як не зб`ють на квасне ябко.
- Пам`ятник тащіт, тащіт, говорю – а не тащіться з його фуражки... то так має бути, та не малюйте ж йому крижиків... вуса нашо брити?
- Беріт гирю, шо за хлівом і пиляйте лобзіком, шоби іскра пішла – приготуємо шось, бо не весь час же уху… їсти.
Чути, як Зеньо набирає нумер (трах-тах-тах-тах, трах-тах-тах...)
- Альо, Кнедлик наблю-блю-дадаю Вас.
В льорнеті писок недовольного красноармійця.
- Дивлюсь я, де Кнедлик, і думу гадаю, шо то за холєру на шлєках він пхає. Кнедюля – дивисі, не вкинь Сталіна собі на ногу, бо у нас на Базі 50-го розтоптаного не завозят – кажут, же тіко для кловунів.
- Скоріше би. Пенсіонери звіріют – поздоймали щелепи і крутєт ними гайки. (кидає трубу до підлоги).
- І чого би то я зєнітку, бабуля, солярков мастив? Га? Вона ж не горит... альо, бійтисі Бога... я вам за те... за те... карочє – вам коли-небудь хтось скопував город протівотанковов гранатов??? Та не дєкуйте, нема наразі за шо... тіко би хлів потім з виходку не здоймати...
- Дед, а, дідуля, лапай лімонку і лічи до 10-ть – то зобачиш то, шо я, а то і вище...
- Нє стареють душой партізани... і нє здаються теж, до речі. Спокійно, селяни, – зємля зара попливйот. Нєа, не злізу... на дєжурці я... поняв – коник-горбунок тобі арахісом по ягодиці.
Лохорадочно набирає другий нумер:
- Альо, Місько, то не ти на стенді про Чевоноармійців Котовському і його коневі яйці, шо з минулої Паски, понаклєював? Я тємлю, шо то сюр-сюр-рреалізм, але нафіг було плякат чіплєти зі словами Висоцького "Ох, где ж бил я вчера... Не пріпомню, ні..." А тоди так нецензурно "как как как".
- А для чого було Чапаєву і його коньови голови переставлєти місцєма? Червоноармійцям замість штиків – граблі і вила, ше одному паяльну лампу замість будьонівки прив`язали і написали –"Перший Вогнеоприскувач – Петро Паливода".
- А з Анкою шо зробилисти? - не стояла вона на тім стенді раком обернена до корита з кукурудзяними палочками і з лопастями, прикрученими до сідниці... я Вам дам праобраз Карлсона... і чого це до неї взвод красноармєйців на карачках чимчикує – це ж ті самі жовніри, шо були на іншому стенді – про ранєних на полі Куліковому, як я си не милю...
- Я вам дам свиней привєзувати до крісел, де засіданє Ставки...
- Ну, всьо, одна надія – як вишка впаде, то хоч би не на виходок. Прощайте, хлопці. Амінь.
Знову виторохкує нумер:
- Ви там тіко кіп`ятком не тово, там у Вашому керунку біжит напівдика гурма зі слоїками соляри, дуже забита та поколінчасто-грижата. Я там троха лімонками жонглював, то єдна так вгатила в ящік зі цьвоками, шо наші ветірани залишились без біноклів на носах і всі си поробили як йожіки, котрі ніби тіко-но з абразури Матросова стєгували – так шо біжуть на запах.
- Совітую падати на землю та імітувати Сірка, за єдно може й накормлят, тіко Ви ногу на Сталіна не закидуйте, бо нафаршируют дустом.
- Можете так само імітувати музейний експонат "Ленін в шалаші спилює Сталіну ногті лобзіком", або "Нє пойманий собака нє Сталін!" (не памнєтаю тіко, де коми ставити), "Сталін посилає пролетаріат і пролетаріат, упираючись, устроює БАМ (Браство Анонімних Мазохістів)".
- Кароче, всім атбой. I ні звука... і чого це мене від сушені сушит?
Суботник. Зеньо здецидовавсі вперше, застосувавши силу критики, обговорити – як перейшло «мєропріятіє» – чи в мєру пріятно? Хрипнув гучнобалакач, продзвенівши перед промовою, жи дерла вухо на німецкий хрест:
- Кх-кх. Хм. Я вотово, вніманіє, вніманіє, о! (сподобалось певне, бо усміхнувся сам до себе)
Читаю звіт про Суботник, але руки сі трясут, буцім день з отбойним молотком на фестівалі юних талантів лезбінку витанцьовував. Вибачєюсь. Стараюсь ввійти у резонанс махами голови у відповідність ду-па-перу (нічого з країнов Перу і задком спільного немає), але всьо нагадує молитву біля Стіни, ну, як її – Реву в Єрусалимі (листок вібрує, голова доганєє).
- То, же Гриця Буцім не було з нами – то ніц. У нього сєкретна місія – він троха поважно, троха впідскок зо шмайсером, пішов зніматися у совітське кіно (часи такі – кожен гріш зара тра) – роля вимагає косити під Мересьєва і повзти рачки від смт. Кривосуки до Радехівського Воєнкомату. Але так як вся здіймальна група в дубель п`яна, то наразі праця полягає в посиленому вивченні коливно-хитального руху з точкою опори ніжки "табуретка-зємля". Поки тії артиста прийдут до тєми, то сі сніг стопит, ну, а нам того й тра, бо йнакше си належит по сценарію чікі-чікі (обтинанє-обрізаніє) нижче паска робити, а так нехай ті німаки перше го найдут (нам головне, жеби за аренду голови капало канкрєтно). (задумавсі, мало не заснув)
- Во, шо я то казов? А… (шкобає себе по ду-і)
Суботник пройшов у стилі "разброда і шатанія".
- Хто казов вам, шалапаї, в музеї Революції на броньовик свастику домальовувати? А шо з Лєніним зробилисти? Тож була Панорама про Лєніна Суботник, а не ваш. Нашо було бревно у нього виривати і замінєти його на пустий 10-ти літровий бутель від самогони? Ше й флєшку з-під «Тархуна» до кепки приштуцовувати з трубков прамо в писок! Нашо було здіймати з него маринарку і мешти та надівати лапті з камплєктом брігадіра механізатора без руля? Нафіга було йому фінгал на лобі ставити, спилений з бугая Буйного ріг приклєювати на потилицю? Це шо, чорнобильський циклопа вам – чи ге-ге- (пчихає) гемон? Дєкую. Холєра той нашморк (Дує носа, як до рури)! Ніс помадою вишмаруваний, а з-під пахи журнал Плєбоя встромлений. Хто йому в ширінку кубинську сигару втулив у презервативі? Хто поправив лозунг "Ми не раби – раби не ми!" на " Ми не раби – рабині ми!"? А єнший лозунг – хто слово "гегемон" на "бегемот" замінив? Ну, прибрали, то прибрали... З панорами тіко Лєнін добре же лишився. Де Сталіна ділисьти, батяри? То ж анти-кваріат!
Зеньо забуває вимкнути мікрофону, тому відлеглий репортаж уривками іде на всю Базу, бо на дєжурну вишку повзе незрозуміле щось:
- А шо я Вам казов, не курити сухий спірт, настоєний на апсценті?
- Негайно несіт Сталіна (руки на місці?), видите – стадо не дуже мирно настроєних пенсіонерів розхитує вишку поступово несиметричними рухами у такт реміксу "Інтернаціоналу" і "Рузі-бузі дай", стрибаючи на рискалєх!
- Мене тяготіння на землю просит, але у них зуби вставні й жалізні, ще й клацают.
Тут чути щирі прагнення Зеня: "Tікай Сірко, тікай, як добре потиснусь, то прикрию!" (добре тиснеться – прикриває – летять матюки та інший непотреб – вставні щелепи збиваються з такту і вибивають че-чьотку).
- Кнедлик, то не Горбачов на стенді, то електромонтьор Стьопа Голуб... бачите п`ятно? – То від потуги закручування жарівок головов (а вчора єдна попалась без скафандра – то його так і закосило).
- Матко Бозка, то-то все шо позостало з мого льокатора запасів етилу протівніка методом продуву? Розберусь, як не зб`ють на квасне ябко.
- Пам`ятник тащіт, тащіт, говорю – а не тащіться з його фуражки... то так має бути, та не малюйте ж йому крижиків... вуса нашо брити?
- Беріт гирю, шо за хлівом і пиляйте лобзіком, шоби іскра пішла – приготуємо шось, бо не весь час же уху… їсти.
Чути, як Зеньо набирає нумер (трах-тах-тах-тах, трах-тах-тах...)
- Альо, Кнедлик наблю-блю-дадаю Вас.
В льорнеті писок недовольного красноармійця.
- Дивлюсь я, де Кнедлик, і думу гадаю, шо то за холєру на шлєках він пхає. Кнедюля – дивисі, не вкинь Сталіна собі на ногу, бо у нас на Базі 50-го розтоптаного не завозят – кажут, же тіко для кловунів.
- Скоріше би. Пенсіонери звіріют – поздоймали щелепи і крутєт ними гайки. (кидає трубу до підлоги).
- І чого би то я зєнітку, бабуля, солярков мастив? Га? Вона ж не горит... альо, бійтисі Бога... я вам за те... за те... карочє – вам коли-небудь хтось скопував город протівотанковов гранатов??? Та не дєкуйте, нема наразі за шо... тіко би хлів потім з виходку не здоймати...
- Дед, а, дідуля, лапай лімонку і лічи до 10-ть – то зобачиш то, шо я, а то і вище...
- Нє стареють душой партізани... і нє здаються теж, до речі. Спокійно, селяни, – зємля зара попливйот. Нєа, не злізу... на дєжурці я... поняв – коник-горбунок тобі арахісом по ягодиці.
Лохорадочно набирає другий нумер:
- Альо, Місько, то не ти на стенді про Чевоноармійців Котовському і його коневі яйці, шо з минулої Паски, понаклєював? Я тємлю, шо то сюр-сюр-рреалізм, але нафіг було плякат чіплєти зі словами Висоцького "Ох, где ж бил я вчера... Не пріпомню, ні..." А тоди так нецензурно "как как как".
- А для чого було Чапаєву і його коньови голови переставлєти місцєма? Червоноармійцям замість штиків – граблі і вила, ше одному паяльну лампу замість будьонівки прив`язали і написали –"Перший Вогнеоприскувач – Петро Паливода".
- А з Анкою шо зробилисти? - не стояла вона на тім стенді раком обернена до корита з кукурудзяними палочками і з лопастями, прикрученими до сідниці... я Вам дам праобраз Карлсона... і чого це до неї взвод красноармєйців на карачках чимчикує – це ж ті самі жовніри, шо були на іншому стенді – про ранєних на полі Куліковому, як я си не милю...
- Я вам дам свиней привєзувати до крісел, де засіданє Ставки...
- Ну, всьо, одна надія – як вишка впаде, то хоч би не на виходок. Прощайте, хлопці. Амінь.
Знову виторохкує нумер:
- Ви там тіко кіп`ятком не тово, там у Вашому керунку біжит напівдика гурма зі слоїками соляри, дуже забита та поколінчасто-грижата. Я там троха лімонками жонглював, то єдна так вгатила в ящік зі цьвоками, шо наші ветірани залишились без біноклів на носах і всі си поробили як йожіки, котрі ніби тіко-но з абразури Матросова стєгували – так шо біжуть на запах.
- Совітую падати на землю та імітувати Сірка, за єдно може й накормлят, тіко Ви ногу на Сталіна не закидуйте, бо нафаршируют дустом.
- Можете так само імітувати музейний експонат "Ленін в шалаші спилює Сталіну ногті лобзіком", або "Нє пойманий собака нє Сталін!" (не памнєтаю тіко, де коми ставити), "Сталін посилає пролетаріат і пролетаріат, упираючись, устроює БАМ (Браство Анонімних Мазохістів)".
- Кароче, всім атбой. I ні звука... і чого це мене від сушені сушит?
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
