ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.08.25 21:56
Я хочу затьмарити мозок,
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.

Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні

Віктор Кучерук
2025.08.25 05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.

Борис Костиря
2025.08.24 22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,

Євген Федчук
2025.08.24 15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше

Іван Потьомкін
2025.08.24 11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму

був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром

Галина Кучеренко
2025.08.24 10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….

Олена Побийголод
2025.08.24 09:29
Із Бориса Заходера

Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,

Юрій Гундарєв
2025.08.24 09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.

Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті

Віктор Кучерук
2025.08.24 06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…

Борис Костиря
2025.08.23 21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.

Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,

Володимир Ляшкевич
2025.08.23 20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!

Боже боронь

Світлана Майя Залізняк
2025.08.23 16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Муза смієтьс

Володимир Бойко
2025.08.23 13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території. Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею. Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання. Найбільше світ намагаються змінити

Юрій Гундарєв
2025.08.23 12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери: Вирощено і нищівно над каменями і кущами повітря заповнене щільно душами і дощ

Віктор Кучерук
2025.08.23 06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.

Борис Костиря
2025.08.22 21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.

Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Одександр Яшан
2025.08.19

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оксана Базарник (1992) / Проза

 Непрощенный
Одинокий,измученый и истерзанный временем он вошел в пусой парк и присел на ближайшую скамейку.Как же он устал!От времени,которое текло бесконечно долго,от своей роботы,от своего существования...
Вокруг воцарилась тишина.Лето...Все деревья укрылись зеленью.Поют птицы.Дует легкий,как шелк,ветер.Как здесь спокойно!Сидел бы так вечно!Никаких криков,стонов,не слышно ничьей мольбы,не видно ничьих слез...
Но его робота...Такой уж она есть.Без этого всего не обойтись.Как ему это надоело!А умереть он не может.Ужас,правда?!Чего он только не пытался с собой сделать!Ничего не помогало.Это его проклятье.Вечное.Как его томит эта вечность!Он понял за это долгое время все.От начала и до конца!Да,нет ему прощенья.Но пусть бы он лучше умер тогда,чем вот так вот с столетия в столетие мучится.Из-за него погибла ангела.Она была очень красивой.Ёе образ до сих пор стоит перед его глазами,как будто она жива и не было этих долгих,мучительных столетий.Как он мог поступить так с ней?Она была так влюблена в него!А он ёе просто использовал.Он помнит ёе глухие рыдания,ёе горясие,горькие слезы.Зачем она покончила с собой?!Ведь он же был не последним в ёе жизни?!А теперь он расплачивается за зделанное.Очень жестокое наказание.Она была бела и чиста-он ёе испортил...
Он бы сейчас зарыдал если бы смог.Но вот уже тринадцатое столетие как слезы не котятся с его глаз.Было время,когда ему нравилось его же проклятие.Представить просто не возможно!Как может нравится собственное проклятие?!А что такое косить людей на право и на лево?!Они так слабы,бесзащитны...Эти предсмертные вопли ему так нравились....Нет музики лучшей чем эти вопли.Сначала он этим наслаждался,потом ему это надоело,в конец он это возненавидел!Устал...Сколько душ он уже отправил в ад?!Множество.Сколько он повидал стран и городов за свое существование...В этом мире оприделенно нет ничего интересного для него.Он уже видел все.Какое же это мучение знать,что ты не можешь умереть,чтобы ты не делал...Его превратили в ангела,только не в такого,каким бы он хотел стать.
Ветер прошептал ему на ухо,что уже пора.Он должен идти,но он не рухнул с места.Он все сидел в пустом парк на скамье и думал над своим существованием.Вот она чертова справедливость!Он остался один на этом свете.И даже не с кем поговорить.Но такова его плата за сделанное.Бедный,измученный и истерзанный ангел смерти...
Возможно когда-то о нем вспомнят и простят.Ведь он уже довольно долго мучается.Но нужно терпеть.Когда-то ведь он насмехался над фразой:"За все в своей жизни нужно платить".Теперь он смеется тоже,но не над фразой,а над собственной участью.
Он розлегся на скамье и закрыл глаза.Впервые за тринадцать столетий он уснул!Но кроме темноты и ёе в белом,заплаканной,он ничего не видел.Но даже это его радовало.Его проклятие немного облегчили.Теперь он может спать.Нужно теперь только ждать пока его и совсем простят.Терпение только терпение...




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-08-15 14:26:02
Переглядів сторінки твору 839
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.655 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.768
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2010.09.09 16:39
Автор у цю хвилину відсутній