ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2025.11.25 18:07
Зачарований гаєм іду,
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.

ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –

Ігор Шоха
2025.11.25 15:00
Коли попса озвучує «шедеври»,
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу

Микола Дудар
2025.11.25 13:49
Маню манюсіньке до рук…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…

Іван Потьомкін
2025.11.25 13:06
Любо жити зайчику
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.

Ігор Терен
2025.11.25 12:59
А зла Феміда спати не дає
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.

***
А кін-че-ні корейці згаряча

Ольга Олеандра
2025.11.25 10:42
Вчергове. І наче вперше.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.

Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.

Олександр Сушко
2025.11.25 07:19
Пробачте мене добрі люди,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.

За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,

Борис Костиря
2025.11.24 22:14
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,

Федір Паламар
2025.11.24 12:28
Мій любий щоденнику! Я лежав у стаціонарі тоді вже, мабуть, четвертий день, із депресією. Лікарі ставилися до мене добре, медсестри й санітари теж. Самогоспіталізувався і порядку не порушував. До мене навіть людську товариську зацікавленість виявляли. Ч

Тетяна Левицька
2025.11.24 10:47
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.

Віктор Кучерук
2025.11.24 06:12
Ксенії Кучерук

Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,

Володимир Бойко
2025.11.24 00:00
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій. Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі. Жадоба влади нестерпніша за сверблячку. Ніщо так не дістає, як чужі достатки.

Борис Костиря
2025.11.23 22:14
Я прийшов на пустир, де немає коханих зітхань.
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.

Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост

Артур Курдіновський
2025.11.23 20:03
Батько гойдає біленьку труну.
Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.

Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.

Богдан Манюк
2025.11.23 17:27
Осінь, що тільки торкнулась перону,
потягом ночі примчала в Париж.
Сонну, сторонню і геть безборонну,
ледь оглянувшись, її ти уздриш.
Давнє кафе мандрівницю полонить.
В ньому судилося бути усім,
в кого на столику кава холоне
й очі зволожені вельми

С М
2025.11.23 14:44
о ці вилиски у твоїх очах
мов габаритки на літачках
по вінця сповнюєш не уві сні
прийду іще чому би ні
мої душа і серце ти
у тебе срібні & золоті
а ще алмази із темних шахт
купляй лиш час усе інше прах
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оксана Базарник (1992) / Проза

 Непрощенный
Одинокий,измученый и истерзанный временем он вошел в пусой парк и присел на ближайшую скамейку.Как же он устал!От времени,которое текло бесконечно долго,от своей роботы,от своего существования...
Вокруг воцарилась тишина.Лето...Все деревья укрылись зеленью.Поют птицы.Дует легкий,как шелк,ветер.Как здесь спокойно!Сидел бы так вечно!Никаких криков,стонов,не слышно ничьей мольбы,не видно ничьих слез...
Но его робота...Такой уж она есть.Без этого всего не обойтись.Как ему это надоело!А умереть он не может.Ужас,правда?!Чего он только не пытался с собой сделать!Ничего не помогало.Это его проклятье.Вечное.Как его томит эта вечность!Он понял за это долгое время все.От начала и до конца!Да,нет ему прощенья.Но пусть бы он лучше умер тогда,чем вот так вот с столетия в столетие мучится.Из-за него погибла ангела.Она была очень красивой.Ёе образ до сих пор стоит перед его глазами,как будто она жива и не было этих долгих,мучительных столетий.Как он мог поступить так с ней?Она была так влюблена в него!А он ёе просто использовал.Он помнит ёе глухие рыдания,ёе горясие,горькие слезы.Зачем она покончила с собой?!Ведь он же был не последним в ёе жизни?!А теперь он расплачивается за зделанное.Очень жестокое наказание.Она была бела и чиста-он ёе испортил...
Он бы сейчас зарыдал если бы смог.Но вот уже тринадцатое столетие как слезы не котятся с его глаз.Было время,когда ему нравилось его же проклятие.Представить просто не возможно!Как может нравится собственное проклятие?!А что такое косить людей на право и на лево?!Они так слабы,бесзащитны...Эти предсмертные вопли ему так нравились....Нет музики лучшей чем эти вопли.Сначала он этим наслаждался,потом ему это надоело,в конец он это возненавидел!Устал...Сколько душ он уже отправил в ад?!Множество.Сколько он повидал стран и городов за свое существование...В этом мире оприделенно нет ничего интересного для него.Он уже видел все.Какое же это мучение знать,что ты не можешь умереть,чтобы ты не делал...Его превратили в ангела,только не в такого,каким бы он хотел стать.
Ветер прошептал ему на ухо,что уже пора.Он должен идти,но он не рухнул с места.Он все сидел в пустом парк на скамье и думал над своим существованием.Вот она чертова справедливость!Он остался один на этом свете.И даже не с кем поговорить.Но такова его плата за сделанное.Бедный,измученный и истерзанный ангел смерти...
Возможно когда-то о нем вспомнят и простят.Ведь он уже довольно долго мучается.Но нужно терпеть.Когда-то ведь он насмехался над фразой:"За все в своей жизни нужно платить".Теперь он смеется тоже,но не над фразой,а над собственной участью.
Он розлегся на скамье и закрыл глаза.Впервые за тринадцать столетий он уснул!Но кроме темноты и ёе в белом,заплаканной,он ничего не видел.Но даже это его радовало.Его проклятие немного облегчили.Теперь он может спать.Нужно теперь только ждать пока его и совсем простят.Терпение только терпение...




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-08-15 14:26:02
Переглядів сторінки твору 854
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.655 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.768
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2010.09.09 16:39
Автор у цю хвилину відсутній