ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оксана Базарник (1992) / Проза

 Непрощенный
Одинокий,измученый и истерзанный временем он вошел в пусой парк и присел на ближайшую скамейку.Как же он устал!От времени,которое текло бесконечно долго,от своей роботы,от своего существования...
Вокруг воцарилась тишина.Лето...Все деревья укрылись зеленью.Поют птицы.Дует легкий,как шелк,ветер.Как здесь спокойно!Сидел бы так вечно!Никаких криков,стонов,не слышно ничьей мольбы,не видно ничьих слез...
Но его робота...Такой уж она есть.Без этого всего не обойтись.Как ему это надоело!А умереть он не может.Ужас,правда?!Чего он только не пытался с собой сделать!Ничего не помогало.Это его проклятье.Вечное.Как его томит эта вечность!Он понял за это долгое время все.От начала и до конца!Да,нет ему прощенья.Но пусть бы он лучше умер тогда,чем вот так вот с столетия в столетие мучится.Из-за него погибла ангела.Она была очень красивой.Ёе образ до сих пор стоит перед его глазами,как будто она жива и не было этих долгих,мучительных столетий.Как он мог поступить так с ней?Она была так влюблена в него!А он ёе просто использовал.Он помнит ёе глухие рыдания,ёе горясие,горькие слезы.Зачем она покончила с собой?!Ведь он же был не последним в ёе жизни?!А теперь он расплачивается за зделанное.Очень жестокое наказание.Она была бела и чиста-он ёе испортил...
Он бы сейчас зарыдал если бы смог.Но вот уже тринадцатое столетие как слезы не котятся с его глаз.Было время,когда ему нравилось его же проклятие.Представить просто не возможно!Как может нравится собственное проклятие?!А что такое косить людей на право и на лево?!Они так слабы,бесзащитны...Эти предсмертные вопли ему так нравились....Нет музики лучшей чем эти вопли.Сначала он этим наслаждался,потом ему это надоело,в конец он это возненавидел!Устал...Сколько душ он уже отправил в ад?!Множество.Сколько он повидал стран и городов за свое существование...В этом мире оприделенно нет ничего интересного для него.Он уже видел все.Какое же это мучение знать,что ты не можешь умереть,чтобы ты не делал...Его превратили в ангела,только не в такого,каким бы он хотел стать.
Ветер прошептал ему на ухо,что уже пора.Он должен идти,но он не рухнул с места.Он все сидел в пустом парк на скамье и думал над своим существованием.Вот она чертова справедливость!Он остался один на этом свете.И даже не с кем поговорить.Но такова его плата за сделанное.Бедный,измученный и истерзанный ангел смерти...
Возможно когда-то о нем вспомнят и простят.Ведь он уже довольно долго мучается.Но нужно терпеть.Когда-то ведь он насмехался над фразой:"За все в своей жизни нужно платить".Теперь он смеется тоже,но не над фразой,а над собственной участью.
Он розлегся на скамье и закрыл глаза.Впервые за тринадцать столетий он уснул!Но кроме темноты и ёе в белом,заплаканной,он ничего не видел.Но даже это его радовало.Его проклятие немного облегчили.Теперь он может спать.Нужно теперь только ждать пока его и совсем простят.Терпение только терпение...




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-08-15 14:26:02
Переглядів сторінки твору 817
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.655 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.768
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2010.09.09 16:39
Автор у цю хвилину відсутній