ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2025.10.11 14:55
Кажуть, як прийде Месія,
Судний день перетвориться на свято.
Отож, зодягнені в усе біле,
з накинутими поверх талітами
натщесерце простують юдеї в синагоги.
Навіть ті, хто не молиться в будень
І порушує приписи шабату.
По всі негаразди так хочеться

Микола Дудар
2025.10.11 14:36
На омріяній перерві
В колі спільних сподівань
І живі і напівмертві.
І ніяких запитань…
Жодних натяків на заздрість…
Жодно спротиву на те,
Що чекає нашу старість
Безупречне і святе…

Віктор Кучерук
2025.10.11 12:36
Не кожна жінка має вміння
В комусь запалювати дух, -
Не всім дано у час осінній
Зцілять коханням од недуг.
Тобі одній подяка й шана,
Що до цих пір не ізнеміг, -
Що в тілі сили ще не тануть
І я продовжую свій біг.

Юрій Гундарєв
2025.10.11 12:19
Руйнуючи себе,
я руйную світ,
бо я - його частина.

Відновлюючи себе,
я відновлюю квіт,
бо я - його клітина.

Борис Костиря
2025.10.11 00:09
Я стою під дощем, і мене обпікають потоки.
Ніби голки небес, пропікають до самого дна.
Увійду в тихоплинну печаль, в непорочність затоки,
І поглине мене невтолима п'янка глибина.

Ніби голос небес, прозвучать ці потоки стозвучні
І дістануть з д

Юрій Гундарєв
2025.10.10 21:23
Отже, 9 жовтня Шведська академія оголосила ім‘я лавреата Нобелівської премії з літератури 2025 року. Володарем цієї найпрестижнішої нагороди «за переконливу та пророчу творчість, що серед апокаліптичного терору підтверджує силу мистецтва", став 71-річний

Микола Дудар
2025.10.10 19:21
Плаксивий Жовтень… що тут вдієш?
У нього стрес, йому видніше…
А ти не жнеш, ще тільки сієш.
Сказав би ЩО, як би не вірші…
І спокій твій давно не спокій.
Ти як шахед, і зліт щоночі
В уяві, в снах… їх безліч поки
І голос: — О, (між ними) Отче…

Микола Дудар
2025.10.10 18:58
Під завалами, що на «львівщині»,
Схороню свої душі залишки.
Передбачення, снами віщими,
Не торкатимусь, зайві заклики…
І лежатиму під завалами
Сотні, тисячі років скривджених
Своїм побутом, хай віддаленим
Але ж вибритим і остриженим…

Віктор Насипаний
2025.10.10 17:14
Танцює дощ легенький знов,
Плете із неба холоди.
А я дивлюсь німе кіно,
Де зранку всі спішать кудись.

2.І дощ біжить, немов літа.
А під дощем стоїть дівча.
Чи жде когось, чи просто так.

Віктор Кучерук
2025.10.10 15:36
Потік бажаного тепла
Тече по всьому тілу
Не лиш тому, що не дотла
Осінні дні згоріли.
Горить нестримано вогонь
Дерев різномаїтих,
А я теплом твоїх долонь
Все більш і більш зігрітий.

Сергій СергійКо
2025.10.10 15:20
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу

Сергій СергійКо
2025.10.10 15:18
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу

Сергій СергійКо
2025.10.10 15:18
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу

Борис Костиря
2025.10.09 22:26
Чи є сенс шукати дівчину
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,

Іван Потьомкін
2025.10.09 21:47
Той, хто по смерті захоче розшукать мене,
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький

Олександр Буй
2025.10.09 20:59
Закричав болотяний бугай
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.

Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оксана Базарник (1992) / Проза

 Неправильная любовь
Она давно уже променяла свою душу на вечный праздник.Он-уничтожал таких,как она...
Подсознательно они должны были ненавидеть друг друга,но судьба распорядилась иначе...
Когда они встретились,то знали,каждый со своей стороны,с кем имеют дело.Но с первого взгляда они поняли,что тому,что по-идее должно было случиться-не бывать.Они полюбили друг друга.Очень сильно.Не было примеров в мире с которыми могли бы их сравнить.Они оба знали,что это неправильно,что так быть не должно и тем ни менее это было и было сладкой реальностю.Никто не знал об их отношениях.Этого бы не одобрили.Ни демоны с ведьмами и прочей нечестю,ни тем более уж инквизиторы.Но им было все равно.Все,что они хотели,так это,чтобы эти сказочные дни длились долго.Бесконечно.Она очень нервничала,когда он задерживался долго на задании.Он терпеть не мог,когда она пропадала на шабашах.Вместе им было плохо,через частые отсутствия,но и пооддельности им было не лучше.А что поделаешь?!Такова их природа.Она проклинала нечесть,хотя и сама к ней относилась,когда он приползал домой весь искалеченный,истощен и полуживой.Она конечно лечила его,но всегда предупреждала,что нужно быть поокуратнее,на что он всегда смеялся...Разве дело инквизиторов обойдется без ссадин и ран?!Довольно долго так было:страстная ночь,робота,ссоры,раны,лечение....Но,как известно:"Иглы в мешке не спрячешь..."Вскоре страсть их так далеко занесла,что они забыли об осторожности.
И вот однажды прекрасного,с легка прохладного осеннего дня об этом узнали инквизиторы и немедля созвали совет.
В тот миг они прогуливались по пустому,мокрому от недавнего ливня,осеннему парку.Ничего не предвищало беды.Все было просто замечательно:вдвоём в одиночестве,без лишних глаз и ушей,в парке...Как вдруг он остановился и пригнулся,прикладывая руки к вискам.Страшные головные боли начались у него.Улыбка с ёе лица исчезла так быстро,как будто бы ёе там вообще не было.Глаза наполнились слезами.Она понила,что произошло.Все их дни вместе пролители мимо неё сумрачным призраком.Он начал корчится от охватывающей его боли.Она,полная спокойства,подошла к нему,положыла свою руку ему на плечо-боль мгонвенно исчезла.Он отдышался и повернулся к ней.Её глаза,точно голубые озера,наливались зловещей зеленью,но не было в них злости,было только отчаяние и боль...Они с минуту стояли молча.В её глазах отражалось столько боли,сколько не отражается в глазах мира.Они молча розговаривали.Он понимал,что теперь все осложнилось.И пости...не возможно...Она говорила ему,что ей совсем не хочеться
идти,что она хочет остаться,но если онаостанеться,то предаст своих друзей,свою нечесть.Потому,что инквизиторы обязательно хорошенько пороются в её мозгах ибо знают,что найдут там много интересного.Она обернулась и ушла.В тот момент,когда она на ходу обернулась,чтобы в последний раз посмотреть на него,с её глаз полились слезы любви...
Прошло много времени.Она скрывалась,как могла.Несколько раз попадала в переделки,которые не слишком позитивно для неё заканчивались.После последних двух-она две недели не могла даже встаь с кровати.Но она боролась.Она хотела жить ибо надеялась на хорошые времена,когда они смогут вновь быть вместе.
Инквизиторы налажили на него заклятие и он забыл,что такое любовь и уж тем более,что она у него была.Он понимал что что-то очень важное пропало с его памяти,но никак не мог вспомнить что именно.
Прошел год.Он так и не вспомнил.Она так и не забыла его.Был прекрасный день.Осень уже поселилась в их городке.Деревья уже переоделись в золотые наряды.За год она,благодаря инквизиции,потеряла монжество дорогих ей существ и людей.
В одиночестве она решыла подняться на самую высокую гору,где когда-то был замок,в городе.Ничто не предвещало беды.В стране обьявили эпидемию и на улицах людей почти не было.Стук её каблуков нарушал покой и тишину парка.Вокруг бодрствовала только нечесть,вроде нее,и конечно же инквизиция.По близости никого не было...
Мгновенно она почуствовала чьето присутствие.Обернулась.И боль пронзила её тело насквозь.Это был посвещенный меч к которому она не могла притронутся.Навротив нее,с самодовольной ухмылкой игрока в дартц,который с первого раза попал в десятку,стоял инквизитор.Она знала,что это он,но не могла поверить.От боли она упала наземь.Он подошел и вытинул меч с её тела.Он понимала,что на него наложено заклятье,но не могла в это ПРОСТО ПОВЕРИТЬ!!!!!
Боль с каждой секундой делалась невыносимой.Она закрыла глаза от изнеможения.Все для нее кончилось.Теперь она переходила туда,куда страшаться попасть многие.Она умерла с улыбкой на окровавленных губах,и любовью в кровоточащем сердце.
Когда сердце у нее в последний раз екнуло,он вспомнил...
29.06.2010




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-08-15 14:27:33
Переглядів сторінки твору 765
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.655 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором 6
* Коефіцієнт прозорості: 0.776
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2010.09.09 16:39
Автор у цю хвилину відсутній