![](images/additions.gif)
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.06.17
08:43
Чи існує непорочне зачаття у котів? І в собачок? І що воно таке - непорочне зачаття? Як цей акт запліднення проходить у жінок, обраних богом? Мені хтось може це пояснити? Тільки без криків "Безбожний грішник!", "Будь ти проклятий!" тощо.
Чи можна вв
2024.06.17
08:31
Косою косить
Цього літа дівчина
Молодих людей.
Цього літа дівчина
Молодих людей.
2024.06.17
08:10
Її душі торкнувся непомітно,
Запав у серце ніжне вже давно.
Сказав, що він живе, як вовк-самітник,
Вона поблідла, ніби полотно.
Він недосяжний, мовби неба купол,
І мало говорив, все більш мовчав.
Вдивлялася в ті очі- чистий купіль.
Запав у серце ніжне вже давно.
Сказав, що він живе, як вовк-самітник,
Вона поблідла, ніби полотно.
Він недосяжний, мовби неба купол,
І мало говорив, все більш мовчав.
Вдивлялася в ті очі- чистий купіль.
2024.06.17
06:36
Мабуть, зустрілися не впору
Ми біля скельної гори,
Бо ти не рухаєшся вгору,
А я скотився вже згори.
Мабуть, дорогу не єдину
Було позначено мерщій, –
Тебе не зваблює вершина,
А я не втримуюсь на ній.
Ми біля скельної гори,
Бо ти не рухаєшся вгору,
А я скотився вже згори.
Мабуть, дорогу не єдину
Було позначено мерщій, –
Тебе не зваблює вершина,
А я не втримуюсь на ній.
2024.06.17
01:38
Замріяна, чиста, гірка та журлива!
Нас двох повінчали самі небеса!
Усе в тобі справжнє, і ти незрадлива!
Обличчя відверте, прозора сльоза.
Я - вірний тобі, незрівнянна дружино!
І ти покохала мене назавжди.
Ми стільки пройшли! Ти у мене єдина.
Нас двох повінчали самі небеса!
Усе в тобі справжнє, і ти незрадлива!
Обличчя відверте, прозора сльоза.
Я - вірний тобі, незрівнянна дружино!
І ти покохала мене назавжди.
Ми стільки пройшли! Ти у мене єдина.
2024.06.16
21:11
Із подорожі повернувся пудель
І побратимам каже з гіркотою:
«Братове, якже наш рід здрібнів!..»
«Ти що верзеш!»- бульдог на те.
«Я щойно з Індії. От там справжні собаки!..»
«Чим же вони од нас кращі?»- пита гончак.
«Одвагою своєю. На лева напада
І побратимам каже з гіркотою:
«Братове, якже наш рід здрібнів!..»
«Ти що верзеш!»- бульдог на те.
«Я щойно з Індії. От там справжні собаки!..»
«Чим же вони од нас кращі?»- пита гончак.
«Одвагою своєю. На лева напада
2024.06.16
15:58
Пані Галино, хотілося б таки почути Вашу версію і побачити реакцію Редакції майстерень щодо вірша Петра Синиці "У ріднім батьковім саду" який чомусь пані Галина виставила, як власний.
До речі не шановний Юріє Гундарєв оце і є приклад плагіатства, а не
2024.06.16
15:27
Я блукаю в лісі,
Загубився в пущі.
На печальній стрісі
Втрати неминущі
Так припали листям,
Ніби давній спогад.
Серед передмістя
Загубився в пущі.
На печальній стрісі
Втрати неминущі
Так припали листям,
Ніби давній спогад.
Серед передмістя
2024.06.16
15:10
Ще кує зозуля у гаю
і рахує дні напередодні
того, як поляжуть у бою
воїни за націю свою
на краю глибокої безодні.
Вибухає небо кожен день.
Гинуть і цивільні, і солдати,
гинуть люди... це така мішень
і рахує дні напередодні
того, як поляжуть у бою
воїни за націю свою
на краю глибокої безодні.
Вибухає небо кожен день.
Гинуть і цивільні, і солдати,
гинуть люди... це така мішень
2024.06.16
14:45
Миколо Петровичу, от поясніть,
Бо я ніяк не зрозумію.
Чому Орбан з Путіним прагне дружить?
Чому він Європою сіє
До нас недовіру, вставляє дрючки
В колеса Європі і НАТО?
І він не один там, напевно ж такий,
В Угорщині. Бо ж обирати
Бо я ніяк не зрозумію.
Чому Орбан з Путіним прагне дружить?
Чому він Європою сіє
До нас недовіру, вставляє дрючки
В колеса Європі і НАТО?
І він не один там, напевно ж такий,
В Угорщині. Бо ж обирати
2024.06.16
14:31
Переб’єшся.
Все одно переб’єшся.
Переб’єшся.
Все одно переб’єшся.
Серце моє, переб’єшся.
Любов моя, переб’єшся.
Все одно переб’єшся.
Переб’єшся.
Все одно переб’єшся.
Серце моє, переб’єшся.
Любов моя, переб’єшся.
2024.06.16
08:29
Оце похмілля.
Ніби півночі слухав
Пісні Джері Хейл.
Ніби півночі слухав
Пісні Джері Хейл.
2024.06.16
08:07
Не зашнуровано давні рани,
Без прив'язі помаранчева повня.
Вписалась у нічну панораму,
Як відблиск вогню на жерсті жаровні.
Віщунка Вельва шепоче долю,
Не сплять лікантропи у темних шкурах.
Хто ж розірве це замкнуте коло?
Забутих в'язнів утримуют
Без прив'язі помаранчева повня.
Вписалась у нічну панораму,
Як відблиск вогню на жерсті жаровні.
Віщунка Вельва шепоче долю,
Не сплять лікантропи у темних шкурах.
Хто ж розірве це замкнуте коло?
Забутих в'язнів утримуют
2024.06.16
07:39
Не дають відпочити, холера,
Хоч знедавна я менш дійовий, –
Зачинила одна щойно двері,
Як вже інша сигналить: Відкрий…
Мов зі сну метушлива примара
Перетнула мовчазно поріг,
А мені не потрібні і даром
Нині шепоти, дотики, сміх.
Хоч знедавна я менш дійовий, –
Зачинила одна щойно двері,
Як вже інша сигналить: Відкрий…
Мов зі сну метушлива примара
Перетнула мовчазно поріг,
А мені не потрібні і даром
Нині шепоти, дотики, сміх.
2024.06.16
05:47
У ставку, на окраїні парку,
тася няньчила діток своїх.
Чоловік докуривши цигарку,
подивився без жалю на них.
І у ражі хмільного банкету
перед друзями, просто на спір,
він поцілив у ціль з арбалета,
не людина, – спотворений звір…
тася няньчила діток своїх.
Чоловік докуривши цигарку,
подивився без жалю на них.
І у ражі хмільного банкету
перед друзями, просто на спір,
він поцілив у ціль з арбалета,
не людина, – спотворений звір…
2024.06.16
05:10
Мов досконало -- майстер-золотар
На склі чи дереві -- твоє обличчя --
Виплавлював -- ті очка, ніс, вуста...
Так я в рядках сяйну красу величив.
Високих рис чарівна чистота --
Мені ти нагадала Беатріче --
Поета мрію... Лиш різниця та,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На склі чи дереві -- твоє обличчя --
Виплавлював -- ті очка, ніс, вуста...
Так я в рядках сяйну красу величив.
Високих рис чарівна чистота --
Мені ти нагадала Беатріче --
Поета мрію... Лиш різниця та,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
![](images/additions.gif)
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.12.07
2023.11.15
2023.10.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
![Тлумачний словник Словопедія](http://img.slovopedia.org.ua/button88x31.gif)
Автори /
Олександр Клименко (1988) /
Проза
Мить із Зіркою
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мить із Зіркою
Помалу заходило сонце. Я стояв і дивився, як на небі з’являлися зірки – далекі сонця, які теж комусь світять, когось обігрівають, комусь дають життя. Вони ставали настільки яскравими, наскільки слабшими були промені сонця. Небо змінювалось, і ось в одну мить сонце повністю втратило вплив. Хоча якийсь теоретик-астроном (до яких, між іншим, належу і я) міг запперечити, аргументуючи це низкою наукових фактів. Та зараз наука не мала жодного значення. Важливими були лише зірки. Ніч видалася на диво безхмарною, і ці вогники десь там високо показувалися у повній красі. Дуже повільно вони пливли небосхилом, даючи мені проникнутися їхньою неспішною ходою, демонструючи свою неприступність. Такі близькі і такі далекі. Захоплений ними, переводжу погляд з однієї на іншу. Вони такі недосяжні і незалежні!.. Ніхто не може їм наказати, їх ніхто не контролює, вони нікому не підкоряються.
Перший шок від зустрічі з цією дійсно неземною красою пройшов, і я почав їх вивчати. Це була не та наукова цікавість, яка породжувє купу безглуздих запитань і сама ж намагається на них відповісти. Цікавість дитяча. Колись я захоплювався астрономією і знав сузір’я досить добре. Лише тепер я зрозумів, що захоплюватись варто було не наукою про зірки, а самими зірками. Наука – лише бліден відображення істиної величі. Чого варте число,. яке стоїть навпроти зірки в таблиці? Рівно стільки ж, скільки для звичайної людини важить знання теореми Остроградського-Гауса чи інваріантності повного диференціалу другого порядку функції багатьох змінних.
Я з радістю хлопчика, який знайшов заховану батьками цукерку, впізнавав сузір’я та окремі зіркм, згадував їхні імена... Погляд мій натрапив на зірку, що саме зійшла з-за горизонту і тільки починала своє дефіле небесним подіумом. Непримітний вогник серед сотень яскравих світил, Вона вийшла лише на кілька хвилин, щоб зачарувати мене назавжди. Її краса була не в яскравості, величині чи кольорі. Вона володіла чимось невловимим, від чого подих затамовувася сам собою, а серце билося прискорено. Я намагався згадати Її ім’я, і з розчаруванням збагнув, що я його ніколи навіть не чув. За моє захоплення Вона дарує мені це знання. Я відкриваю свою душу, і вона починає розцвітати. Зірка щедро наповнює її. Вчить мене щирості, любові, радості з кожної хвилини життя. Завдяки Ній моя душа пробудилася. Я усвідомлюю, що в мене самого всередині багато тепла і любові, і нмим треба ділитися з іншими...
Я не відводжу погляду і раптом помічаю, що єдина потрібна мені зірочка, єдина, хто розумів мене без слів, вже перейшла свій зеніт. Чи це так швидко злетів час? Ні. Інші зірки майже не змінили свого положення. Вона йшла. Я нічого не міг зробити – тільки мовчки спостерігати. Вона незалежна ще більше, ніж інші, тому я не міг Її втримати. І піти за Нею я не міг. Надто велика відстань нас розділяє. Мого життя не вистачить, щоб долетіти до Неї. Вона дарує мені останній промінь і зникає за горизонтом. Я усвідомлюю, що, зачарований Нею, не встиг навіть попрощатися.
Інші зірки після Неї не мали вже значення. Вона навіть пішла не так, як всі. Не залишила по собі звичних болю і образи, ненависті і злості. Вона пішла, щоб нести своє Світло і Тепло багатьом, а я залишився, надіючись лише, що колись і я стану одним з тих багатьох. Для мене ж Вона більше не зійде ніколи..
Перший шок від зустрічі з цією дійсно неземною красою пройшов, і я почав їх вивчати. Це була не та наукова цікавість, яка породжувє купу безглуздих запитань і сама ж намагається на них відповісти. Цікавість дитяча. Колись я захоплювався астрономією і знав сузір’я досить добре. Лише тепер я зрозумів, що захоплюватись варто було не наукою про зірки, а самими зірками. Наука – лише бліден відображення істиної величі. Чого варте число,. яке стоїть навпроти зірки в таблиці? Рівно стільки ж, скільки для звичайної людини важить знання теореми Остроградського-Гауса чи інваріантності повного диференціалу другого порядку функції багатьох змінних.
Я з радістю хлопчика, який знайшов заховану батьками цукерку, впізнавав сузір’я та окремі зіркм, згадував їхні імена... Погляд мій натрапив на зірку, що саме зійшла з-за горизонту і тільки починала своє дефіле небесним подіумом. Непримітний вогник серед сотень яскравих світил, Вона вийшла лише на кілька хвилин, щоб зачарувати мене назавжди. Її краса була не в яскравості, величині чи кольорі. Вона володіла чимось невловимим, від чого подих затамовувася сам собою, а серце билося прискорено. Я намагався згадати Її ім’я, і з розчаруванням збагнув, що я його ніколи навіть не чув. За моє захоплення Вона дарує мені це знання. Я відкриваю свою душу, і вона починає розцвітати. Зірка щедро наповнює її. Вчить мене щирості, любові, радості з кожної хвилини життя. Завдяки Ній моя душа пробудилася. Я усвідомлюю, що в мене самого всередині багато тепла і любові, і нмим треба ділитися з іншими...
Я не відводжу погляду і раптом помічаю, що єдина потрібна мені зірочка, єдина, хто розумів мене без слів, вже перейшла свій зеніт. Чи це так швидко злетів час? Ні. Інші зірки майже не змінили свого положення. Вона йшла. Я нічого не міг зробити – тільки мовчки спостерігати. Вона незалежна ще більше, ніж інші, тому я не міг Її втримати. І піти за Нею я не міг. Надто велика відстань нас розділяє. Мого життя не вистачить, щоб долетіти до Неї. Вона дарує мені останній промінь і зникає за горизонтом. Я усвідомлюю, що, зачарований Нею, не встиг навіть попрощатися.
Інші зірки після Неї не мали вже значення. Вона навіть пішла не так, як всі. Не залишила по собі звичних болю і образи, ненависті і злості. Вона пішла, щоб нести своє Світло і Тепло багатьом, а я залишився, надіючись лише, що колись і я стану одним з тих багатьох. Для мене ж Вона більше не зійде ніколи..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію