Я сьогодні робила біо-хемо-аналіз любові,
розкладала її на ванадій, і бром, і миш’як.
У пробірку безсоння, цілунки і сни кольорові.
Та любов не зника, не розщеплюється, ну ніяк.

І пощо тії рівні, допаміну і прогестерону,
що мені творчий спад, чи падіння і злет лібідо,
що мені ті пігулки, любовозамінні гормони,
що мені ваші "Потім", у мене ще й досі все "До".

Не хапайте ви голову в дроти, а серце у лапи,
з вас ніхто мені душу на таємний замок не запре.
Вам не вийде позбавить мене почуття, ескулапи,
це у вас, може, "Post", а у мене повік буде "Pre".

Галина Фітель
поезія “Гормональне”



Пародія

Як без хімії жили раніше – поняття не маю,
А любили нівроку, лібідо теж було “ого-го!”
Не знайду собі місця – рік невтомно любов розщепляю,
Розщеплю незабаром усім ескулапам назло.

Той аналіз дістав – компоненти, пробірки, проценти…
Ну хоча б пополам - знов виходить якась каламуть.
Менделєєв слабак – не відкрив іще всіх елементів,
Прозріваю під рано – у лапах гормонів вся суть!

Як знайти той гормон, то кохатися можна до скону,
Тож шукати є сенс, і у дротах моя голова.
Душу в сейф, на замок, код у формулі тестостерону!
Щось аналіз дає, що для серця потрібні слова…

Я знайду той гормон, і тоді – начувайтеся, люди!
Забурлить, завирує любовно-гарячий Гольфстрім!
Вже повік буде “До”, ну а “Потім” – ніколи не буде...
Спершу спробуя я, а опісля розкáжу усім!