Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.05
06:00
ЕПІЛОГ: СРІБНА ЗОРЯ НАД ГАЛЛІЄЮ
Останні роки Анни були схожі на тихий золотий вечір після буремного дня. Вона більше не втручалася у дрібні придворні інтриги. Її срібна голова була зайнята іншим – вона будувала монастирі, замовляла книги в далеких зем
2026.07.04
19:53
В одній тональності
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.
2026.07.04
16:15
I How Local Harmony Becomes a Contour of Metaharmony
The Image of the Work: From a Creative Method to an Aesthetic–Philosophical Category
The foundation of traditional artistic creation, in most cases, is the aspiration toward an integral unity—whet
2026.07.04
13:59
Я не хочу дивитись в обличчя абсурду,
У обличчя сатира із масками суті.
Ти не знайдеш коштовне вино в каламуті.
Калі-юга танцює зневірену сутінь.
Хочу правді дивитись в обличчя криваве.
Хай воно проростає крізь хащі і трави,
Крізь морозну погоду,
У обличчя сатира із масками суті.
Ти не знайдеш коштовне вино в каламуті.
Калі-юга танцює зневірену сутінь.
Хочу правді дивитись в обличчя криваве.
Хай воно проростає крізь хащі і трави,
Крізь морозну погоду,
2026.07.04
13:43
липня народилася видатна українська поетеса Тетяна Левицька.
Дорога Тетяно! Від щирого серця вітаю Вас із днем народження! Зичу Вам міцного здоров'я, невичерпного натхнення, гармонії в душі. А ще бажаю Вам, щоб жодне побажання Ваших ворогів ніколи не зб
Дорога Тетяно! Від щирого серця вітаю Вас із днем народження! Зичу Вам міцного здоров'я, невичерпного натхнення, гармонії в душі. А ще бажаю Вам, щоб жодне побажання Ваших ворогів ніколи не зб
2026.07.04
12:39
Зшитого за незнаними лекалами,
мене подумки заносить у петлі річки,
чиє ім'я – Дунай або Мозель.
Напевно, для відчаю й каяття
таких поворотів досить,
але це мій фатум –
долати і таку дорогу.
Потік петляє, мов генний код,
мене подумки заносить у петлі річки,
чиє ім'я – Дунай або Мозель.
Напевно, для відчаю й каяття
таких поворотів досить,
але це мій фатум –
долати і таку дорогу.
Потік петляє, мов генний код,
2026.07.04
12:27
Гвинтики і шайби,
Кручені тунелі,
Паничі кручені,
Байки і казки.
Руки, наче вила,
Губи тонкі, вчені,
Тінь ресентименту
Зваблють вовки.
Кручені тунелі,
Паничі кручені,
Байки і казки.
Руки, наче вила,
Губи тонкі, вчені,
Тінь ресентименту
Зваблють вовки.
2026.07.04
10:49
поліція моралі
міліція скорботи
мене не помічали
я брав порядні ноти
нот усього дванадцять
апостолів так само
євангеліє збацать
із греком іоанном
міліція скорботи
мене не помічали
я брав порядні ноти
нот усього дванадцять
апостолів так само
євангеліє збацать
із греком іоанном
2026.07.04
09:57
Пливуть за роками
Осінні тумани
У каламутну безодню небес.
Вже дихає в спину
Доба часоплину,
І тесля вистругує з ясена хрест.
Небіжчики кличуть
Осінні тумани
У каламутну безодню небес.
Вже дихає в спину
Доба часоплину,
І тесля вистругує з ясена хрест.
Небіжчики кличуть
2026.07.04
07:56
За мною вслід плететься щодоби,
Знесилене неспинною ходою, -
Усе оте, що я уже зробив
У вічній боротьбі з самим собою.
Минулим справам не веду лічби,
Просиджуючи цілі дні за чаєм, -
Лише в думках з'являється "якби",
Та і "чому" нікуди не зника
Знесилене неспинною ходою, -
Усе оте, що я уже зробив
У вічній боротьбі з самим собою.
Минулим справам не веду лічби,
Просиджуючи цілі дні за чаєм, -
Лише в думках з'являється "якби",
Та і "чому" нікуди не зника
2026.07.04
05:44
Розділ XІV: ПОПІЛ СИРИНА* ТА ВІЧНІСТЬ НА ПЕРГАМЕНТІ
1075 рік. Париж. Палац Сіте. Король Філіп І, уже зрілий і могутній володар, сидів за великим дубовим столом, заваленим хартіями. Поруч із ним стояла Анна. Рауля вже не було на цьому світі – він пішов
2026.07.03
22:45
На відстані руки,
Немов застигли в русі,
Стоять мої батьки,
Бабусі, прабабусі...
Всього десятки літ -
Так мало проминуло!
Дивлюся їм услід,
В моє близьке минуле.
Немов застигли в русі,
Стоять мої батьки,
Бабусі, прабабусі...
Всього десятки літ -
Так мало проминуло!
Дивлюся їм услід,
В моє близьке минуле.
2026.07.03
20:00
Говори до мене тонкосердно -
знаками столітньої кори,
наче би усі слова - безсмертні...
нетутешньо й дивно говори.
Вигляну довірливо з- за древа,
трісне під копитцем чорний сук.
Чи стрілець ти, чи зальотна мева?
знаками столітньої кори,
наче би усі слова - безсмертні...
нетутешньо й дивно говори.
Вигляну довірливо з- за древа,
трісне під копитцем чорний сук.
Чи стрілець ти, чи зальотна мева?
2026.07.03
14:10
Я з балкону дивлюся на темний проспект.
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.
Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.
Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц
2026.07.03
12:55
Вдихаю душу очерету,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.
Такий старезний, аж прадавній,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.
Такий старезний, аж прадавній,
2026.07.03
11:55
Нехай гнітить невиплаканий жаль
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.
Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.
Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.07.04
2026.06.20
2026.06.18
2026.06.15
2026.06.14
2026.06.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Николай Блоха (1973) /
Вірші
Шепчу…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Шепчу…
Привет Карина, сегодня 15.09/01.7519 (2010) год.
Сегодня я как написать в одной строке два календаря, но это не есть причина, почему я пишу письмо, всё намного банальнее. Просто сегодня произошло событие, я встретил знакомого с которым познакомился через полгода как бросил тебя, после и я вспоминая встречу и не контролировано произнёс:
- Карина я люблю тебя.
А после задумался, почему я это сделал? – ответ пришёл мгновенно, хотя обычно, вовсе не бывает, и остаюсь в не понимания, почему я произнёс слова любви. Но ответ мне согрел сердце, и уже больше двух часов, я живу с теплом в сердце. И пускай не знаю, что это значит, просто наслаждаюсь.
Вру, делая набросок письма на роботе, я нашёл ответ, он глупый и надуманный, но поддерживает силу тепла в области сердца, сердце просто говорит, что его любят, и что два сердца сольются в одно…
Шепчу…
Бывает так, что иногда,
Когда на небе облаков стена,
Иль солнце, ярко греет землю,
Не вольно с грустью я шепчу слова,
Карина я люблю тебя.
Хотя уже не помню образ,
Сердце больше не болит,
И желанья нет прийти,
Ненависть и капля злости,
Всё что нынче есть в груди.
И вопрос, что это значит?
Что шепчу, шепчу слова,
В месяц раз, иль может два,
В любой, в сопровожденье,
Грёз о девушке иной.
Милый образ, вдруг навстречу,
И шепчу, шепчу слова.
Может быть, ты тоже шепчешь,
Не узнаю никогда,
И при встрече не окликну.
В троеточиях судьба…
15.09/01.7519 (2010)
16.09.01.7519 (2010) P.S. сегодня возвращаясь, домой, я зашёл на один из своих объектов увидел Викторию и понял, возможно, именно она думала обо мне, её улыбка говорила об этом.
Сегодня я как написать в одной строке два календаря, но это не есть причина, почему я пишу письмо, всё намного банальнее. Просто сегодня произошло событие, я встретил знакомого с которым познакомился через полгода как бросил тебя, после и я вспоминая встречу и не контролировано произнёс:
- Карина я люблю тебя.
А после задумался, почему я это сделал? – ответ пришёл мгновенно, хотя обычно, вовсе не бывает, и остаюсь в не понимания, почему я произнёс слова любви. Но ответ мне согрел сердце, и уже больше двух часов, я живу с теплом в сердце. И пускай не знаю, что это значит, просто наслаждаюсь.
Вру, делая набросок письма на роботе, я нашёл ответ, он глупый и надуманный, но поддерживает силу тепла в области сердца, сердце просто говорит, что его любят, и что два сердца сольются в одно…
Шепчу…
Бывает так, что иногда,
Когда на небе облаков стена,
Иль солнце, ярко греет землю,
Не вольно с грустью я шепчу слова,
Карина я люблю тебя.
Хотя уже не помню образ,
Сердце больше не болит,
И желанья нет прийти,
Ненависть и капля злости,
Всё что нынче есть в груди.
И вопрос, что это значит?
Что шепчу, шепчу слова,
В месяц раз, иль может два,
В любой, в сопровожденье,
Грёз о девушке иной.
Милый образ, вдруг навстречу,
И шепчу, шепчу слова.
Может быть, ты тоже шепчешь,
Не узнаю никогда,
И при встрече не окликну.
В троеточиях судьба…
15.09/01.7519 (2010)
16.09.01.7519 (2010) P.S. сегодня возвращаясь, домой, я зашёл на один из своих объектов увидел Викторию и понял, возможно, именно она думала обо мне, её улыбка говорила об этом.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
